справа № 22-8637                                                                          головуючий у 1-й інстанції: Чередніченко Н.П.  

категорія:                                                                                                                      доповідач: Наумчук М.І.  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 05 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Наумчука М.І.

суддів: Кадєтової О.В., Касьяна О.П.

 при секретарі Голуб К.І.

 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, прокуратура Голосіївського району м. Києва, про відібрання, повернення дитини, визначення місця проживання дитини та заборонити чинити перешкоди в навчанні

 за апеляційною скаргою ОСОБА_1

 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2010 року, -  

  в с т а н о в и л а :  

 Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове про задоволення вимог. Апелянт вказує на те, що ухвалене рішення не відповідає нормам законодавства. Не було враховано, що відповідач протиправно, без її згоди, змінив місце проживання дочки сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Таке давало суду підстави відновити правовідношення, яке існувало до порушення прав позивача, і задовольнити поданий позов.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, її представник підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

ОСОБА_2, представник Служби у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, прокурор заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що спір судом вирішений правильно.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2 перебували у шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10). Після розірвання шлюбу за згодою батьків остання залишилась проживати з матір’ю, що сторонами не оспорюється.

В грудні 2008 року між позивачем і дочкою мав місце конфлікт, внаслідок якого остання разом із старшою сестрою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, перейшла проживати до батька, проти чого ОСОБА_1 не заперечувала.  

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для того щоб вважати самочинними дії ОСОБА_2 щодо зміни місця проживання дитини та неможливість її відібрання і повернення ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 162 СК України.  

Крім цього, застосування положень вказаної статті можливе в разі, коли б дитина проживала разом з матір’ю на підставі закону або рішення суду.

Однак, зазначених обставин не встановлено.

Тому доводи апелянта про незаконність рішення в зв’язку із незастосуванням судом першої інстанції цієї норми підлягають відхиленню.

Відповідно до поданих доказів як мати так і батько малолітньої дитини здатні забезпечити належні умови для її життя, освіти, оздоровлення, займаються її вихованням та розвитком.  

Доказів, які б свідчили що ОСОБА_2 неналежно виконує свої обов’язки по відношенню до дитини, не приділяє їй достатньо уваги, його поведінка може зашкодити розвитку дитини, не подано.

З врахуванням викладеного, коли кожен з батьків може забезпечити нормальні умови для розвитку і виховання дитини та дотримання її прав, а останнім часом дочка проживала з батьком, то суд першої інстанції зробив правильний висновок, що підстави для передачі дитини для проживання від нього до матері відсутні.

Як пояснила в судовому засіданні малолітня, рішення про те, щоб перейти проживати до батька вона прийняла сама, в зв’язку із конфліктом, що виник у неї з матір’ю.

Наведене вище свідчить, що мати не завжди могла порозумітися з донькою і таке привело до того, що вона перейшла жити до батька.

Дочка сторін, з приводу визначення місця проживання якої виник спір, має вік більше 12 років.

В такому випадку при вирішенні спору, який був предметом розгляду, з врахуванням положень п. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України, має бути врахована і згода самої дитини на те, з ким з батьків вона буде проживати.

Малолітня зазначила, що вона бажає жити з батьком.

Існування обставин, вказаних в п. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України, які б унеможливлювали залишення малолітньої ОСОБА_3 проживати у ОСОБА_2, не доведено і на такі апелянт не посилається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують викладеного і зроблених в рішенні висновків.  

Виходячи з наведеного, посилання в апеляційній скарзі на невідповідність оскаржуваного рішення нормам законодавства безпідставне.

Тому, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

  у х в а л и л а :  

   Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

 Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

                                              головуючий:

                                                          судді: