ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2010 року Справа № 28/211-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Джихур О.В., Герасименко І.М.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, нотаріально-посвідчена довіреність № 1-1039 від 30.03.2010 року;
від відповідача: Овсяннікова М.Ш., представни, довіреність № б/н від 29.07.2010 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Бар Вінницької області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2010р. у справі № 28/211-10
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Бар Вінницької області
до: приватного підприємства “Форсєті”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 23 405, 85 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м.Бар Вінницької області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного підприємства “Форсєті”, м.Дніпропетровськ про стягнення 23 405, 85 грн., з яких 18 000 грн. основного боргу за Договором № 031 від 04.06.2009 року, 2 960, 73 грн. пені, 577, 81 грн. 3% річних та 1 867, 31 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2010 року по справі № 28/211-10 (суддя Манько Г.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки строк оплати наданих позивачем послуг не наступив в звязку з невиконанням позивачем умов договору та вимог заявок щодо ненадання відповідачу оригіналів відповідних документів.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на наступне.
08.06.2010 року у своєму виступі в судовому засіданні директор ПП “Форсеті” Плітка О.Ю. основний борг у сумі 18 000 грн. визнав, крім того, відповідачем вже попередньо здійснювалась оплата за надані послуги.
Оскільки відповідачем не заперечується факт надання транспортних послуг по Договору, то відповідач свій оригінальний примірник СМR отримав при прийомі товару, як це і передбачено положеннями ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 1956 року.
Рахунки і акти виконаних робіт надсилались відповідачу поштою в двох примірниках; відповідач же направляв на електронну адресу позивача їх сканкопії, які є в матеріалах справи.
Відповідач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між сторонами по справі 04.06.2009 року було укладено договір № 031 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі- Договір), відповідно до п.1. якого експедитор-2 (позивач) доставляє заявлені експедитором-1 (відповідачем) вантажі, а експедитор-1 оплачує послуги експедитора-2 з коштів замовника на узгоджених нижче умовах.
Пунктом 2.1 Договору сторони обумовили, що експедитор-1 надає експедитору-2 оригінал або факс-копію транспортної заявки (не пізніше, ніж за 48 годин до дати завантаження) на здійснення міжнародного перевезення вантажу у вільній формі із зазначенням наступної інформації: маршрут; найменування вантажу; вага та обєм вантажу (на один автомобіль); митне оформлення; кількість автомобілів; дата та час завантаження; строк доставки; адреса завантаження; фірма-відправник; контактна особа при завантаження та її телефон; адреса вивантаження; контактна особа при вивантаженні та її телефон; кордонпереход; вартість послуг в грн..; умови оплати; додаткові умови (вантаж у складі збірного –за необхідності).
Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що у випадку, якщо сторони визначать в заявці на перевезення вантажу, що оплата повинна здійснюватись після здійснення перевезення, підставою для оплати є рахунок-фактура, СМR, акт виконаних робіт, якщо в заявці не зазначено інше.
Згідно до заявок № 06/06 від 12.06.2009 року, № 16/06 від 25.06.2009 року, № 02/08 від 05.08.2009 року позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується наданими ним СМR, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт на загальну суму 34 200 грн. (а.с.11-19).
Як вбачається з наведених транспортних заявок встановлений наступний строк оплати: по оригіналам документів 2 дні, після надання оригіналів СМR, рахунку-фактури, акта виконаних робіт.
Рахунки-фактури №№ 04609 від 22.06.2009 року, № 06609 від 02.07.2009 року, 03809 від 13.08.2009 року та акти виконаних робіт №№ 04609 від 22.06.2009 року, № 06609 від 02.07.2009 року, 03809 від 13.08.2009 року підписані представниками та скріплені печатками сторін.
Згідно до виписки з банківського рахунку позивача за період з 01.09.2009 року по 31.03.2010 року відповідач частково оплатив послуги позивача по вказаних перевезеннях на загальну суму 16 200 грн. (а.с.33-35).
Доказів оплати решти заборгованості у сумі 18 000 грн. відповідачем не надано.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” визначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно до частини 1 статті 5 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 року: “Накладная составляется в трех оригинальных экземплярах, подписанных отправителей и транспортером, причем эти подписи могут быть напечатаны или заменены штемпелями отправителя и транспортера, если это допускается законодательством страны, в которой составлена накладная. Первый экземпляр накладной передается отправителю, второй сопровождает груз, а третий сохраняется транспортером”.
Як вбачається з СМR від 15.06.2009 року, від 26.06.2009 року, 07.08.2009 року вантаж одержувачами отриманий, про що свідчать печатки товариств з обмеженою відповідальністю “ФС Україна” та “Люкс Логістік Сервіс”, та у митному відношенні оформлений 18.06.2009 року, 01.07.2009 року, 12.08.2009 року відповідно, про що згідно до вимог наказу Державної митно служби України № 314 від 20.04.2005 року свідчать особисті номерні печатки інспекторів Дніпропетровської митниці (а.с.12,15,18) , а, отже, оригінали наведених СМR були предявлені при митному оформленні.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 18 000 грн.., оскільки факт надання послуги з перевезення вантажу підтверджений належними доказами.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ретельно перевіривши розрахунок позовних вимог та враховуючи викладене вище, приписи статті 253 Цивільного кодексу України, якою визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, задоволенню підлягають 3% річних: по акту виконаних робіт № 04609 від 22.06.2009 року за період з 25.06.2009 року по 22.03.2010 у сумі 255, 21 грн.; по акту виконаних робіт № 06609 від 02.07.2009 року за період з 05.07.2009 року по 22.03.2010 року у сумі 240, 42 грн.; по акту виконаних робіт № 03809 від 13.08.2009 року за період з 16.08.2009 року по 02.12.2009 року у сумі 79, 38 грн., а всього на суму 575, 01 грн., а також інфляційні втрати у сумі 1867, 31 грн.
Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов даного договору сторони несуть матеріальну відповідальність згідно з діючим законодавством України.
Відповідно до п.5.4 Договору за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг експедитор-1 виплачує з коштів замовника пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.
Згідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, враховуючи наведене вище, ретельно перевіривши розрахунок позовних вимог, задоволенню підлягає пеня: по акту виконаних робіт № 04609 від 22.06.2009 року за період з 25.06.2009 року по 24.12.2009 у сумі 1204, 66 грн.; по акту виконаних робіт № 06609 від 02.07.2009 року за період з 05.07.2009 року по 04.01.2010 року у сумі 1199, 94 грн.; по акту виконаних робіт № 03809 від 13.08.2009 року за період з 16.08.2009 року по 02.12.2009 року в межах заявлених вимог) у сумі 542, 43 грн., а всього на суму 2 947, 03 грн.
За наведених обставин рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2010 року по справі № 28/211-10 підлягає скасуванню.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на сторони відповідно до вимог статті 49 господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд–
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Бар Вінницької області – задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2010 року по справі № 28/211-10 - скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства “Форсєті”, м.Дніпропетровськ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Бар Вінницької області 18 000 грн. основного боргу, 575, 01 грн. 3% річних, 1867, 31 грн. інфляційних втрат, 2 947, 03 грн. пені, 233, 89 грн. державного мита, 235, 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з приватного підприємства “Форсєті”, м.Дніпропетровськ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Бар Вінницької області 116, 94 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.В.Джихур
Суддя І.М.Герасименко
Повний текст постанови підписаний 05.08.2010 року.