СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 січня 2009 року Справа № 2-19/8020-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 443 від 30 вересня 2008 року ( суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2);
представник відповідача - не з'явився (ВДВС Керченського МУЮ в АРК); представник відповідача - Таранцева С.М., довіреність № 02-23/1813 від 11 листопада 2008 року ( Виконавчий комітет Керченської міської ради);
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення господарського суду АР Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 20 жовтня 2008 по справі № 2-19/8020-2008
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції в АР Крим (вулиця Кірова, 5, місто Керч, АРК, 98300)
Виконавчого комітету Керченської міської ради (вулиця Кірова, 17, місто Керч, АРК 98300)
про стягнення 11000,00 грн,
В С Т А Н О В И В:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції в АР Крим (далі ВДВС Керченського МУЮ в АРК) про стягнення упущеної вигоди у сумі 11 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що невиконанням судового рішення відповідачами спричинено позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди, на відшкодування якої суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 має право на підставі частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду АР Республіки Крим від 20 жовтня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В основу судового рішення покладений висновок про те, що відсутні фактичні підстави для відшкодування позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що, по-перше, вказівка суду першої інстанції на те, що фіксація судового процесу здійснювалась технічними засобами не відповідає дійсності, а по-друге, висновок суду про відсутність причинного зв’язку між відсутністю дозволу на розміщення рекламних конструкцій та збитками, які виникли у позивача є цілком неправомірним.
Від Виконавчого комітету Керченської міської ради до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому він висловлює позицію про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Представник ВДВС Керченського МУЮ в АРК в судове засідання, призначене на 20 січня 2009 року, не з’явився, про місце судового засідання був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Судова колегія з урахуванням думки присутніх представників сторін вирішила можливим розглянути спір за відсутністю представника ВДВС Керченського МУЮ в АРК, оскільки згідно з частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2007 року по справі 2-5/6971-2007А Виконавчий комітет Керченської міської ради зобов’язано виконати вимоги, передбачені пунктом 10 Типових Правил розміщення реклами, видати суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 дозвіл на розміщення рекламних конструкцій в місті Керчі по вулиці Генерала Петрова перехрестя з вулицею Пошивальникова та вулицею Войкова перехрестя з вулицею Першої П’ятирічки.
На підставі зазначеного судового рішення, що набрало законної сили, позивач з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 уклав договір б/н від 14 січня 2008 року на розміщення зовнішньої реклами за адресами, зазначеними в постанові суду.
Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору сума платежу за розміщення зовнішньої реклами складає 2 200 грн в місяць.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв’язку зі зверненням суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до господарського суду АР Крим з позовом до ВДВС Керченського МУЮ в АРК та Виконавчого комітету Керченської міської ради про стягнення упущеної вигоди у сумі 11 000,00 грн.
Позиція позивача полягає в тому, що відповідачі не виконавши судове рішення спричинили йому збитки у вигляді упущеної вигоди за 5 місяців невикористання рекламних конструкцій.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідачів збитків (упущеної вигоди) у сумі 11 000, 00 грн.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Колегія суддів зазначає, що на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України може бути відшкодована шкода у вигляді збитків (упущеної вигоди), завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Проте, виходячи зі статті 8 Цивільного кодексу України, суд вважає за можливе застосувати до правовідносин, які виникли між сторонами з приводу відшкодування шкоди у вигляді збитків (упущеної вигоди), частину четверту статті 623 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Беручи до уваги наведене, судова колегія зазначає, що для задоволення позовних вимог необхідно встановити факт вжиття підприємцем будь-яких заходів, направлених на недопущення настання збитків.
З матеріалів справи суд апеляційної інстанції з’ясував, що при укладенні договору на розміщення зовнішньої реклами від 14 січня 2008 року з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 позивач ще не мав дозвільного документу, який надавав би йому право на укладення подібного правочину, а тому відповідальність за невиконання договірних зобов’язань має нести виключно сторони за договором.
Крім того, доводи позивача про те, що підставою для укладення договору на розміщення зовнішньої реклами стало судове рішення є цілком необґрунтованим і помилковим, оскільки вказане рішення не має значення правовстановлюючого документа (дозволу на розміщення реклами), воно виступає лише передумовою для отримання такого дозволу, а тому судова колегія дійшла переконливого висновку про те, що у позивача були відсутні будь-які правові підстави для укладення з контрагентом угоди на розміщення реклами.
Таким чином, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем в результаті випадкового збігу обставин.
За таких обставин, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
З приводу викладеного, судова колегія вважає за необхідне вказати те, що в діях відповідачів відсутні будь-які ознаки протиправної поведінки, оскільки в матеріалах справи представлені докази, які свідчать про здійснення відповідачами дій, направлених на виконання судового рішення, зокрема надання Виконавчим комітетом Керченської міської ради доручення управлінню архітектури і містобудування Керченської міської ради, яке є робочим органом, уповноваженим виконувати вимоги пункту 10 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, який в свою чергу, зареєстрував заяви позивача на розміщення двох рекламних конструкцій, встановив пріоритет на три місяці, а також видав дозволи на розміщення зовнішньої реклами за формою, встановленою додатком 3 Типових Правил розміщення реклами, які потребують відповідного оформлення для набрання ними значення правовстановлюючих документів з боку позивача, зокрема, він повинен згідно з нормами пунктів 13, 14, 16 вказаних Правил погодити їх з відповідними службами, укласти з виконавчим комітетом договір про тимчасове користування місцями розташування конструкцій і внести відповідну плату за їх користування.
Аналіз викладених обставин свідчить про відсутність вини ВДВС Керченського МУЮ в АРК та Виконавчого комітету Керченської міської ради за невиконання судового рішення і тим більш, настання у позивача збитків у вигляді упущеної вигоди.
Більш того, з приписів статті 22, частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України, статті 224, абзацу 4 пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України вбачається, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов’язання було виконано боржником належним чином. Однак, в порушення зазначених норм, матеріали справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не містять таких даних, оскільки за основу розрахунку упущеної вигоди суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 узята сума платежу, яку він зобов’язаний сплатити за договором від 14 січня 2008 року суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 за розміщення зовнішньої реклами, проте, сума цього платежу аж ніяк не може бути кваліфікована як неотримані доходи і являти собою безспірне підтвердження реальної можливості отримання прибутку, якби судове рішення було виконано відповідачами, тобто, на думку судової колегії, це є свідченням відсутності причинного зв’язку між діями відповідачів і нібито упущеною вигодою позивача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги відносно того, що вказівка суду першої інстанції про фіксацію судового процесу технічними засобами не відповідає дійсності, судова колегія зазначає, що технічні причини, за якими не відбувся запис судового засідання технічними засобами, не є процесуальним порушенням, яке призвело до прийняття неправильного рішення у справі, а тому за змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв’язку з чим вони задоволенню не підлягають.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, з правильним з’ясуванням всіх обставин справи.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2008 року по справі № 2-19/8020-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді