СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
13 січня 2009 року Справа № 2-11/9988.1-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Заплава Л.М.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
представник позивач, ОСОБА_2, довіреність № 357 від 16.02.07, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3;
представник відповідача, не з'явився, Республіканське підприємство "Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського";
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на рішення господарського суду АР Крим (суддя Потопальський С.С.) від 20 листопада 2008 року у справі № 2-11/9988.1-2008
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Республіканського підприємства „Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського” (вулиця Комунальна, 22/3, місто Сімферополь, 95001); (представнику: Полевік І. М., місто Сімферополь, вулиця Комунальна, 26, 95001)
про розірвання договору про спільну діяльність та стягнення 49898,40 грн, В С Т А Н О В И В:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до Республіканського підприємства „Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського" про розірвання договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 13 травня 2004 року, стягнення з відповідача вартості робіт за договором в сумі 29 936,40 грн та шкоди у розмірі 19 962,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами у справі було укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача, в рамках якого суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 було проведено реконструкцію та відновлення ТП-510 по РУ-04кв, при тому, що відповідач будь-яких витрат за договором про спільну діяльність від 13 травня 2004 року не ніс, будь-яких дій для досягнення спільної мети не здійснив, акт виконаних позивачем робіт на суму 29 936,40 грн з ремонту та відновлення ТП-510 не підписав.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 1130-1133, 1141 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини сторін за договором про спільну діяльність, а також передбачають можливість його дострокового розірвання.
Рішенням господарського суду АР Крим від 27 серпня 2007 року у справі № 2-25/8625-2006 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 задоволено частково. Суд постановив розірвати договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 13 травня 2004 року, укладений між Республіканським підприємством „Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського” та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, стягнув з відповідача на користь позивача вартість робіт за договором у сумі 29 936,40 грн, шкоду у розмірі 19962,00 грн та судові витрати. В іншій частині позову провадження у справі припинено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2007 року рішення господарського суду АР Крим від 27 серпня 2007 року у справі № 2-25/8625-2006 було частково скасовано, у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про розірвання договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 13 травня 2004 року, стягнення вартості робіт за договором в сумі 29936,40 грн, шкоди у розмірі 19962,00 грн відмовлено. В частині припинення провадження у справі рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11 вересня 2008 року рішення господарського суду АР Крим від 27 серпня 2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2007 року по справі № 2-25/8625-2006 було скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду АР Крим від 20 листопада 2008 року у справі № 2-11/9988.1-2008 у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 відмовлено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив відсутність доказів ухилення відповідача від виконання договірних зобов’язань та відсутність підстав для розірвання спірного договору.
Не погодившись з постановленим судовим актом, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
До початку судового засідання від представника відповідача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому він з доводами апеляційної скарги не погоджується, і вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача, оскільки він не надіслав судовій колегії доказів про наявність поважних причин неявки у судове засідання, а крім того, його явку не визнано обов’язковою.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено наступне.
Правовідносини сторін виникли з договору, укладеного 13 травня 2004 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та Республіканським підприємством „Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського” про спільне використання технологічних мереж основного споживача.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного вище договору, основний споживач (Республіканське підприємство „Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського”) зобов’язався забезпечити передачу електричної енергії в межах дозволених величин субспоживачу (суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3) на виробничу базу, розташовану по вулиці Комунальній, 20 у місті Сімферополі, для використання, а субспоживач зобов’язався провести реконструкцію та відновлення за рахунок власних коштів обладнання. Вартість робіт складає 29 284,00 грн.
Посилаючись на те, що між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та СПП „Строитель Плюс” було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт від 12 січня 2004 року, проведено реконструкцію та відновлення ТП-510 по РУ-04кв, яка розташована по вулиці Комунальна, 26 у місті Сімферополя та належить відповідачеві, на суму 29936,40 грн, а також на відмову відповідача від підписання акту виконаних робіт, позивач просив про стягнення зазначеної суми та про розірвання договору.
Крім того, позивач зазначав, що ним були додатково виконані роботи, які не передбачались договором від 13 травня 2004 року, однак безпосередньо випливали з умов і характеру договору та були необхідні для досягнення спільної мети. Тому вартість таких робіт в сумі 19962,00 грн позивач також просив віднести на відповідача.
Вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Згідно з пунктом 1.4 договору від 13 травня 2004 року, основний споживач забезпечує передачу електричної енергії після укладення договору про поставку електричної енергії, який укладається між субспоживачем та постачальником електричної енергії та відновлення РУ-04кв ТП-510.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, виходячи із змісту пункту 1.4 договору від 13 травня 2004 року, умовою початку виконання відповідачем власних зобов`язань з забезпечення передачі електричної енергії є:
- відновлення РУ-04кв ТП-510;
- укладення договору про поставку електричної енергії, який укладається між субспоживачем та постачальником електричної енергії.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У даному випадку, має місце відновлення позивачем ТП-510 РУ-04кв, що підтверджується наявними у справі матеріалами, однак, відсутні докази укладенні між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та постачальником електричної енергії відповідного договору.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що момент виконання відповідачем власних зобов`язань за договором від 13 травня 2004 року у вигляді забезпечення передачі електричної енергії не настав, у зв`язку з чим, з боку Республіканського підприємства „Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського” взагалі відсутні будь-які дії, які б свідчили про наявність порушень укладеного між сторонами у справі договору.
Позивач не надав ні суду першої інстанції ні судовій колегії доказів укладення відповідного договору, укладеного між СПД ОСОБА_3 та постачальником електричної енергії.
Пунктом 1.3 договору від 13 травня 2004 року, яким передбачено, що сума, витрачена субспоживачем на реконструкцію та відновлення РУ-04кв зараховується ним в рахунок щомісячної оплати основному споживачу за послуги, які пов’язані з передачею електроенергії субспоживачу.
У зв`язку з викладеним, правові підстави для стягнення вартості виконаних позивачем робіт з відновлення ТП-510 РУ-04кв відсутні.
На підставі викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду АР Крим від 20 листопада 2008 року.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 року у справі № 2-11/9988.1-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді Л.М. Заплава
О.Л. Котлярова