Судове рішення #10412824

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2010 року                                    Справа №  10/141-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                                Стрелець Т.Г., Головко В.Г.

при секретарі судового засідання       Ревковій Г.О.

з участю представників :

позивача –Поух Д.А., представник, довіреність №77  від 08.12.09;

відповідача-  Бакум Г.О.

розглянувши апеляційну скаргу регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3.06.2010р. у справі

за позовом    Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3

про стягнення 21319,42грн.

В С Т А Н О В И В :

   26.04.2010р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі Фонд держмайна) про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_3 збитків та неустойки.  Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що по закінченні строку дії договору оренди нерухомого майна, відповідач не повернув об’єкт оренди, внаслідок чого державі було завдано збитки у вигляді недоотриманої орендної плати. Крім того, за несвоєчасне повернення орендованого майна Фонд держмайна просив стягнути неустойку у розмірі 19270,4гр.

    Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги (т1 а.с.20-21) та просив стягнути неустойку в розмірі 20305,82гр.

   

    Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3.06.2010р. (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позову відмовлено.

    Не погодившись з рішенням Фонд держмайна звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт послався на помилковість висновків суду про продовження дії договору оренди.

    У своєму відзиві відповідач зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

    

    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав :

    З матеріалів справи вбачається, що 1.02.2006р. між Фондом держмайна та ОСОБА_3 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.9-11). При цьому сторони шляхом укладання відповідних додаткових угод та своїми фактичними діями, продовжили строк дії договору до 1.10.2009р. Продовження строку дії договору до вказаної дати підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем (т1 а.с.25).

    6.05.2009р. Фонд держмайна проінформував ОСОБА_3 про те, що в подальшому передання майна в оренду можливо виключно на конкурсних умовах (т1 а.с.31).

    1.10.2009р. позивач направив в адресу відповідача лист про припинення дії договору оренди та запропонував повернути об’єкт нерухомості (т1 а.с.16).

     По закінченні строку дії договору оренди ОСОБА_3 орендоване майно не повернув та продовжував ним користуватись, сплачуючи орендну плату, виходячи з умов договору від 1.02.2006р.

    8.03.2010р. ОСОБА_3 та балансоутримувач державного майна підписали акт про те, що відповідач повернув об’єкт нерухомості (т1 а.с.101).  

    9.03.2010р. позивач уклав з ОСОБА_3, як переможцем конкурсу, новий договір оренди цього ж нежитлового приміщення (т1 а.с.80-83).

    Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що Фонд держмайна по закінченні строку дії договору від 1.02.2006р. в строк передбачений ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, не заявив про небажання продовжувати дію договору, а тому договір оренди вважається продовженим після 1.10.2009р.

    Проте вказаний висновок не відповідає обставинам справи з огляду на таке.

    В підтвердження факту направлення в адресу відповідача листа від 1.10.2009р. позивач надав фіскальний чек та реєстр (т1 а.с.17) з яких вбачається, що поштовим відділенням прийнято поштове повідомлення в адресу ОСОБА_3 Факт отримання поштовим відділенням листа від 1.10.2009р. підтверджується і наданою позивачем під час апеляційного перегляду справи відповіддю Дніпропетровської дирекції “Укрпошта” від 30.07.2010р.

    При цьому, надана відповідачем відповідь Дніпропетровської дирекції “Укрпошта” від 25.03.2010р. (т1 а.с.79) не спростовує твердження позивача про виконання ним приписів ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Крім того, з відповіді дирекції “Укрпошта” від 30.07.2010р. вбачається, що станом на час звернення відповідача до поштового відділення з відповідним запитом, вся документація щодо поштових відправлень була знищена.

    Колегія суддів також враховує, що про неможливість автоматичного продовження дії договору оренди відповідача було проінформовано ще у травні 2009р. (т1 а.с.31).

    Крім того, заявивши про свою участь в конкурсі на укладення нового договору оренди, відповідач фактично підтвердив свою обізнаність про припинення дії договору оренди від 1.02.2006р.

    За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що строк дії договору 1.02.2006р. було припинено 1.10.2009р. і у відповідача з цього часу виникло зобов’язання повернути приміщення наймодавцеві шляхом складення відповідного акту.

    Оскільки ОСОБА_3 своєчасно вказаного обов’язку не виконано, вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідають приписам ч2 ст.785 ЦК України.

    Що стосується того, що на протязі жовтня 2009р. –березня 2010р. відповідач продовжував вносити орендну плату при відсутності для цього правових підстав, то ОСОБА_3 не позбавлено можливості здійснити дії по поверненню безпідставно отриманих грошових коштів.

    З огляду на викладене колегія суддів вважає що рішення суду повинно бути скасовано на підставі п4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

    Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити.

    Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3.06.2010р. скасувати.

    Позов задовольнити.

    Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3  (АДРЕСА_1, свід. № НОМЕР_1 від 15.07.1999р.) до державного бюджету неустойку в розмірі 20305,82гр. (двадцять тисяч триста п”ять грн. 82коп.),  держмито в розмірі 304,59 грн. (триста чотири грн.. 59коп.), в тому числі за розгляд справи в апеляційній інстанції та  236грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.


   Головуючий                                                                                                     А.О. Логвиненко

   Суддя                                                                                                               В.Г. Головко             

   Суддя                                                                                                               Т.Г. Стрелець

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація