Справа №1-598/10
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2010 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючої – судді Тарасюк К.Е.,
при секретарі Літвіновій О.І.,
за участю прокурора Байдюка Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одруженого, працюючого вантажником в ЗАТ «Конві», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого:
? 16.07.1999р. Дарницьким районним судом м. Києва за ст.ст.140 ч.2, 215-3 ч.2, 42 КК України (1960р.) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
? 20.01.2005р. цим же судом за ст.ст.185 ч.3, 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
? 17.05.2007р. цим же судом за ст.ст. 185 ч.2, 309 ч.1, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 15.12.2009р. за відбуттям покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим, звільнившись 15.12.2009р. з місць позбавлення волі за відбуттям покарання, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і, маючи судимість, що не знята і не погашена у встановленому законом порядку, повторно вчинив корисливий злочини за наступних обставин.
04.05.2010р. приблизно о 23.00 год. ОСОБА_1, знаходячись біля буд.4/6 по бул. Дружби Народів у м. Києві, помітивши раніше не знайому ОСОБА_2, з метою повторного відкритого викрадення її майна наблизився до останньої. Реалізуючи свій злочинний умисел, він схопився за сумку, яку потерпіла тримала у правій руці, і став намагатися вирвати її з рук. ОСОБА_2, утримуючи свою сумку, стала чинити опір. ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, застосував до ОСОБА_2 насильство, яке не є небезпечним для її життя і здоров`я, вдаривши потерпілу по голові, внаслідок чого остання впала на асфальтну доріжку. ОСОБА_1, продовжуючи долати опір ОСОБА_2, потягнув на себе сумку останньої та декілька метрів протягнув ОСОБА_2 по доріжці, завдавши фізичного болю. Подолавши опір потерпілої, ОСОБА_1, вирвавши з рук останньої її сумку, повторно відкрито викрав чуже майно, що належить ОСОБА_2, а саме: жіночу сумку, вартістю 370 грн., в якій знаходилось:
? мобільний телефон «LG KG 296», вартістю 960 грн., з карткою оператора мобільного зв`язку «Лайф», вартістю 30 грн., та коштами на рахунку в сумі 5 грн., загальною вартістю 995 грн.,
? гаманець вартістю 100 грн.,
? гроші в сумі 60 грн.,
? косметичка, вартістю 40 грн.,
? пудра, вартістю 159 грн.,
? туш для вій, вартістю 40 грн.,
? олівець для очей, вартістю 24 грн.,
? гребінець, вартістю 30 грн.,
? аудіокасета для диктофону «ТДК», вартістю 30 грн.,
а всього на загальну суму 1848 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд.
Підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини пред`явленого йому обвинувачення, в тому числі факт застосування до потерпілої ОСОБА_2 насильства, що не є небезпечним для її життя і здоров`я, яке виразилось в ударі останньої по голові, від чого вона впала, протягнення потерпілої декілька метрів по доріжці за сумку і спричинення їй фізичного болю, тощо. Не заперечував кваліфікацію його злочинних дій органами досудового слідства. Погодився з назвами, кількістю і вартістю викраденого у потерпілої ОСОБА_2 майна, що зазначена у пред`явленому йому обвинуваченні, на загальну суму 1 848 грн.. Пояснив, що із сумки потерпілої він забрав собі мобільний телефон, який продав в підземному переході раніше не знайомому продавцю квітів за 200 грн., та гроші, а решту майна разом із сумкою викинув у смітник по дорозі. Вартість не повернутих потерпілій на досудовому слідстві речей погодився відшкодовувати власною працею. Пояснив причину вчинення злочину відсутністю грошей, необхідних йому для придбання ліків проти туберкульозу, на який він хворіє з 2006 року. Свої дії охарактеризував негативно.
Враховуючи те, що підсудний не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ст. 186 ч.2 КК України, як грабіж – відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, вчинений повторно.
Обставиною, що пом`якшує покарання підсудному, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують його покарання, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд, враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, те, що він раніше неодноразово судимий, в тому числі і за корисливі злочини, пов`язані з незаконним заволодінням чужим майном, вчинив злочин під час судимості, що не знята і не погашена у встановленому законом порядку, що, в свою чергу, свідчить про відверте небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення, з 2007р. перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом розлади психіки і поведінки внаслідок вживання канабіноїдів, суд вважає необхідним призначити останньому покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, приймаючи до уваги те, що майно потерпілій ОСОБА_2 частково повернуто на досудовому слідстві, ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи в ЗАТ «Конві», має (зі слів) незадовільний стан здоров`я у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, а також враховуючи обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_1, суд вважає за можливе застосувати до нього мінімальний строк покарання у виді позбавлення волі, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 на суму 880 грн., суд вважає таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки він був визнаний підсудним і знайшов своє підтвердження в ході судового слідства.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України, суд-
з а с у д и в :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обраховувати з 14 травня 2010 року.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 у виді арешту до вступу вироку в законну силу залишити без зміни, і утримувати його під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 880 /вісімсот вісімдесят/ грн. 00 коп. на відшкодування матеріальних збитків від злочину.
Речовий доказ по справі: мобільний телефон «LG KG 296» IMEI НОМЕР_1, - який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2, залишити останній.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя К.Е. Тарасюк