Справа № 2-544/2010

                                                                  РІШЕННЯ

                                                         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

      19 липня  2010 року                                                    Верхньодніпровський районний суд

                                                                                            Дніпропетровської області

      в складі:

головуючого судді – Дігтярь Н.В

 при секретарі – Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КСП “Нива” с.Боровківка, Боровківської сільської ради,  Верхньодніпровської районної державної адміністрації, третя особа- відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі, про поновлення строку позовної давності,  визнання права  власності на земельну ділянку (пай) та виділ земельної ділянки в натурі,                                                                                                                  

                                                           ВСТАНОВИВ:

     До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про поновлення строку позовної давності, визнання права власності на земельну ділянку (пай) та виділ земельної ділянки в натурі до відповідачів: КСП “Нива”, Боровківської сільської ради та Верхньодніпровської районної державної адміністрації посилаючись на те, що 08.08.1986року він був прийнятий в члени колгоспу “Шлях до комунізму” Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який був реформований в КСП “Нива”, а потім в СТОВ “Нива”, де він працював робітником до 01.09.1987 року.

   З 01.09.1987 року по 26.02.1992 року за направленням даного колгоспу він навчався в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті. Після закінчення навчання повернувся на роботу до вищезазначеного  господарства, де працював з 26.02.1992 року по 27.02.1996 року. Після звільнення з КСП “Нива” з членів колгоспу його не виключали, заяви про виключення його з членів колгоспу він не подавав.

       В зв'язку з відсутністю роботи в господарстві та тяжким матеріальним станом він змушений був разом зі своїми братами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виїхати на роботу до м.Дніпродзержинська. На момент виконання Указу Президента України стосовно розпаювання земель СТОВ “Нива”, він фактично проживав та працював у м.Дніпродзержинську.

      Про те, що він має право на землю він дізнався випадково наприкінці 2009 року від секретаря Боровківської сільради, і звернувся до відділу Держкомзему у Верхньодніпровському районі та в Верхньодніпровську райдержадміністрацію.

      Однак у видачі сертифікату або Державного акту на земельну ділянку  йому було відмовлено через те, що його прізвище значиться лише в списках до  Державного акту про право колективної власності на землю КСП “Нива” від 01.12.1995 року ВД № 0014, а в списках на видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 09.07.1997 року його прізвище не значиться, що й стало підставою на звернення до суду.

      В судовому засіданні позивач   позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

   Представник відповідача- Верхньодніпровської райдержадміністрації проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що позивач пропустив строк на звернення до суду з даним позовом.

      Відповідач Боровківська сільська рада надала суду заяву про слухання справи у відсутності її представника, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

    Третя особа- відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі в судове засідання надав заяву про слухання справи у відсутність представника.

       11 серпня 2009р державна реєстрація  юридичної особи- СТОВ «Нива», в яке було реформоване КСП «Нива»- за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області припинена в зв'язку з визнанням її банкрутом, що підтверджується витягом з Єдиного Держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

    Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволення не підлягають за такими обставинами.

    Відповідно до п. 2  Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям” право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишились членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до акту колективної власності на землю.

        Як вбачається із записів в трудовій книжці  позивач ОСОБА_1 08.08.1986 року  був прийнятий в члени колгоспу “Шлях до комунізму” Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який був реформований в КСП “Нива”, а потім СТОВ “Нива”, де він працював робітником до 01.09.1987 року.

     З 01.09.1987 року по 26.02.1992 року за направленням даного колгоспу позивач навчався в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті. Після закінчення навчання повернувся на роботу  до вищезазначеного  господарства, де працював з 26.02.1992 року по 27.02.1996 року, начальником тваринницького комплексу

       З 06.05.1997 року позивач працює на Дніпродзержинському металургійному комбінаті.

      Як вбачається  з повідомлення Боровківської сільської ради- ОСОБА_1. не був виключений із членів колгоспу  “Шлях до комунізму”.

 Згідно повідомлення відділу Держкомзему у Верхньодніпровському районі                                              державний акт про право колективної власності на землю серія 1-ДП № 000016 КСП “Нива”, зареєстрований в книзі записів державних актів про право колективної власності на землю за ВД-0014 від 01.12.1995 року.  

       До цього акту прикладався і список пайовиків КСП “Нива” в якому було і прізвище позивача ОСОБА_1, що підтверджується поясненнями  Боровківської сільської ради.

         Таким чином суд вважає, що позивач ОСОБА_1 мав право на отримання земельної частки (паю) відповідно до Указу Президентка України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 08.08.1995 року так як  на час розпаювання земель КСП “Нива”, був членом колгоспу, був внесений до списку осіб, що мали право на отримання земельної ділянки до Державного акту на право колективної власності на землю і не був виключений та не виходив з членів колгоспу. Але потім позивач помилково не був включений до списків на видачу сертифікатів на право на земельну ділянку (пай).

      Таким чином  право вимоги у  позивача на отримання земельної ділянки (паю) виникло в 1995 - 1996 році, починаючи з часу, коли його не внесли до списків осіб на видачу сертифікатів на право на земельну ділянку (пай).  

   Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимог про захист свого цивільного права або інтересу.

      Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

     Відповідно до п.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

  Представник відповідача Верхньодніпровської  райдержадміністрації просить відмовити поз ивачеві в задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропуском строку ним строку  позовної давності.

     Позивач в позовній заяві ставить клопотання про поновлення  строку на звернення до суду, вказуючи на те, що він не знав, що має право на отримання земельної ділянки (паю), і про своє право дізнався  випадково наприкінці 2009 року.

    Відповідно до п.5 ст.267 ЦК україни, якщо суд визнає поважними причини пропущення  позовної давності, порушене право підлягає захисту.

      Cуд не може розцінити посилання позивача на те, що йому не було відомо про порушення його права на отримання земельної ділянки (паю), як поважну причину пропуску позовної давності. Так як з матеріалів справи вбачається, що перший етап розпаювання земель КСП “Нива”, відбувся в 1995 році, коли позивач ще працював у даному господарстві, при цьому займав керівну посаду, був начальником тваринницького комплексу. Розпаювання- це публічний процес, в ході якого всі члени КСП отримували власність на майно КСП, тому про нього було відомо всім працівникам сільгосппідприємств, крім того, даний процес широко висвітлювався в засобах масової інформації, був публічним. З чого суд робить висновок про те, що він не міг бути не обізнаний з тим, що у господарстві  розпочався процес розпаювання земель і про своє  право на отримання земельної ділянки.

       Інших причин, які б свідчили про поважність причин пропуску ним позовної давності позивач суду не наводить.

      Крім того, право на звернення до суду в  позивача виникло  в 1995-1996 році і трирічний строк позовної давності закінчився  до 2000 року, тобто в період чинності Цивільного кодексу України в ред.1963 року

      Згідно ст.80 ЦК України (в ред.1963 року) сплив строку позовної давності до  подання позову є підставою для відмови в позові.

    За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивачеві ОСОБА_1, потрібно відмовити  в зв'язку з пропуском ним  строку позовної давності.

        Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

                                                                     ВИРІШИВ:

        ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до КСП “Нива” с.Боровківка, Боровківської сільської ради, Верхньодніпровської районної державної адміністрації, третя особа відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі  про поновлення строку позовної давності,  визнання права власності на земельну ділянку (пай) та виділ земельної ділянки в натурі – відмовити.

        Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

       Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом  десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.                  

    Головуючий-