УХВАЛА
Іменем України
8 липня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.
при секретарі МОЛНАР Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Справа № 22ц-2417/10 Номер рядка статистичного звіту: 57
Головуючий у І-й інстанції ЛЯШКО С.М.
Доповідач КОНДОР Р.Ю. Лішко Магдалини Михайлівни до Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «дитині війни», за апеляційною скаргою Управління ПФУ в Тячівському районі на постанову Тячівського районного суду від 23 квітня 2009 р., -
встановив:
Пенсіонерка ОСОБА_1, 1931 р.н., у лютому 2009 р. звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом до Управління ПФУ в Тячівському районі. Мотивувала тим, що вона має статус «дитини війни» відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а ст. 6 Закону передбачено, що цій категорії громадян пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Зупинення дії цієї норми Закону у певні періоди часу незаконне, оскільки суперечить положенням ст. 22 Конституції України, що підтверджується рішеннями Конституційного Суду України. Неправомірно бездіючи, відповідач зазначену державну соціальну допомогу не нараховував і не виплачував, за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р. така недоплата становить 2243,40 грн. Строк на звернення до суду за захистом порушених неконституційними актами прав позивачка пропустила з поважних причин, дізнавшись про ці факти із засобів масової інформації. Просила визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду, поновити його, зобов’язати відповідача нарахувати їй як «дитині війни» щомісячну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період 2007-2008 рр. в сумі 2243,40 грн.
Постановою Тячівського районного суду від 23.04.2009 р. позов задоволено частково: зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням раніше виплачених сум починаючи з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. В решті позову – відмовлено.
Відповідач порушує в апеляції питання про скасування постанови та повну відмову в позові внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права. Вказує, зокрема, що законом питання виплати зазначеної допомоги належно не врегульоване, відсутні джерела виплат, кошти для цього, і, крім того, виплати мають здійснюватися за рахунок Держбюджету України, а не з бюджету ПФУ, тому відповідач діяв правомірно.
Позивачкою постанова не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, врахувавши, що сторони про розгляд справи повідомлялися, особисто або їх представники до суду не з’явилися, про причини неявки не повідомили, розглянувши на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України справу у відсутність сторін, обговоривши їх доводи, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.
Установлено, що пенсіонерка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, їй станом на 02.09.1945 р. було менше 18 років, на неї поширюються гарантії соціального захисту, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-IV). У редакції, що була чинною станом на 01.01.2006 р., Закон (ст. 6) передбачав, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
У подальшому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 77 п. 17), Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (ст. 71 п. 12, ст. 111), Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Розділ ІІ п. 41 пп. 2), дія ст. 6 Закону № 2195-IV зупинялася, її редакція змінювалася, встановлювалися додаткові умови і обмеження щодо виплати зазначеної допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 зупинення дії ст. 6 Закону № 2195-IV на 2007 р. визнано неконституційним. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 зміни, внесені цим бюджетним Законом на 2008 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни, визнано неконституційними. Зазначені рішення КС України мають преюдиціальне значення у даних правовідносинах.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» установлено, що призначення, перерахунок, виплату пенсій з урахуванням також положень ст. 28 ч. 1, інші соціальні виплати (доплати, надбавки, підвищення тощо), фінансування цих виплат, покладено на Пенсійний фонд України, його підрозділи, одним з джерел формування бюджету ПФУ є кошти Держбюджету України (зокрема, ст.ст. 5, 6, Розділи VI, VIII, ст.ст. 71, 72 Закону). Такий спосіб фінансування узгоджується з вимогами ст. 7 Закону № 2195-IV. Розміри прожиткового мінімуму на 2007-2008 рр. встановлені бюджетними Законами на 2007 рік (ст. 62) і на 2008 рік (ст. 58) з урахуванням положень Закону України «Про прожитковий мінімум» (зокрема, ст.ст. 1, 2). Відповідач неправомірно бездіяв, спірні соціальні виплати не нараховував і не виплачував.
Відповідач просив застосувати передбачений ст. 99 ч. 2 КАС України однорічний строк звернення до адміністративного суду за захистом, посилаючись на оприлюднення відповідних нормативних актів. Проте, ці доводи не можна визнати переконливими. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідальна перед людиною (ст. 3 Конституції України). Держава, її органи, посадові особи повинні діяти добросовісно, забезпечити громадянину можливість реалізації його прав і виконання обов’язків шляхом, зокрема, ясного, стабільного і несуперечливого врегулювання відповідних правовідносин, належного організаційного і матеріально-фінансового забезпечення відповідної діяльності. Врегулювання спірних відносин цим вимогам не відповідає, а доводи позивачки – людини похилого віку щодо обізнаності із ситуацією, що склалася, лише після поширення засобами масової інформації відомостей про неконституційність законів, порушення установлених ними прав позивачки, заслуговують на увагу і відповідачем не спростовані.
З огляду на викладене та з урахуванням положень ст.ст. 46, 58, 152 Конституції України, суд дійшов вірного висновку щодо права позивачки на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом № 2195-IV, з урахуванням раніше виплачених сум за період з 09.07. по 31.12.2007 р. і з 22.05. по 31.12.2008 р.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Висновки суду враховують пріоритет закону по відношенню до підзаконних нормативних актів, час дії відповідних актів законодавства, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав вірну оцінку і відповідно до вимог ст.ст. 8, 159, 161 КАС України ухвалив законну і обґрунтовану постанову, яку доводи апеляції не спростовують. Посилання апелянта на неналежну врегульованість даного питання, відсутність коштів і т.ін. – необґрунтовані та не можуть бути підставою для відмови позивачці у захисті її прав, визначених Законами України.
Відтак, з урахуванням положень ст. 2 ч. 3, ст. 303 ч. 1 ЦПК України і на підставі ст. 308 цього Кодексу апеляцію слід відхилити, постанову суду – залишити без змін.
Керуючись ст. 2 ч. 3, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, Законом України від 18.02.2010 р. № 1691-VI, апеляційний суд –
ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області відхилити, постанову Тячівського районного суду від 23 квітня 2009 р. – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього дня може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Судді