УХВАЛА

Іменем України

8 липня 2010 року                                 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                 судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів                     ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.

при секретарі                 МОЛНАР Е.А.

за участю представника АКБ «Укрсоцбанк» Маскалюка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 8 квітня 2010 р. про визнання неподаною та повернення АКБ «Укрсоцбанк» заяви у справі Справа № 22ц-2772/10                     Номер рядка статистичного звіту: 27

Головуючий у І-й інстанції МАЛЮК В.М.

Доповідач КОНДОР Р.Ю.  за його позовом до ОСОБА_2 про виселення, -

встановив:

АКБ «Укрсоцбанк» оскаржив ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 08.04.2010 р. про визнання неподаною та повернення банку заяви у справі за його позовом до ОСОБА_2 про виселення мешканців з квартири АДРЕСА_1 у зв’язку із зверненням на неї стягнення. На думку апелянта, підстав для визнання неподаною та повернення позивачеві заяви не було, оскільки заяву було подано з дотриманням вимог ст. 119 ЦПК України, а недоліки, на які вказав суддя ухвалою від 19.03.2010 р., були виправлені в тих межах, що були можливі. Просить ухвалу скасувати, питання передати на новий розгляд до того ж суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника банку, який апеляцію підтримав, врахувавши, що відповідач про судове засідання повідомлявся, до суду не з’явився, про причини неявки не повідомив, розглянувши відповідно до ст. 305 ч. 2 ЦПК України апеляцію у відсутність особи, яка не з’явилася, обговоривши доводи сторони, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Залишаючи ухвалою від 19.03.2010 р. заяву банку без руху та визнаючи її ухвалою від 08.04.2010 р. неподаною з поверненням позивачу, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивач не виправив належним чином недоліки заяви. Проте, повною мірою з таким судовим рішенням погодитись не можна.

В ухвалі від 19.03.2010 р. суддя вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження кожної обставини, документа, що підтверджує право власності на майно, довідки про склад сім’ї відповідача, про зареєстрованих у квартирі осіб, в т.ч. неповнолітніх дітей, а в разі наявності таких – не залучено до участі в справі орган опіки та піклування, відповідно – не надано копію позовної заяви з доданими документами (а.с. 1).

На виконання цієї ухвали позивач листом від 29.03.2010 р. № 02-05/85-33 обґрунтував свою позицію, в т.ч. щодо власника квартири, щодо передбаченого законом порядку, за яким у разі звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення виселенню з нього підлягають за загальним правилом усі мешканці, щодо неможливості для банку на час подачі позову одержати дані про усіх мешканців, наймачів квартири тощо. До листа були додані додаткові документи щодо права власності на вищезазначену квартиру.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом, прохальна частина якого сформульована відповідно до ст. 109 ч. 3 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку». Вірна по своїй суті вимога суду про необхідність вирішення спору з урахуванням усіх мешканців квартири, інших осіб, прав і обов’язків яких стосується справа, на стадії пред’явлення позову є передчасною, оскільки не враховує специфіку даного позову. Ці питання вирішуються з урахуванням відповідних клопотань сторін та положень, зокрема, ст. 10 ч. 4, ст. 11 ч. 2, ст.ст. 26, 27, 31-36, 130, 137, ст. 160 ч. 2 ЦПК України. За відповідних обставин, суд вправі також діяти в порядку, передбаченому ст. 207 ч. 1 п. 8 ЦПК України.

Крім того, вказавши в ухвалі від 08.04.2010 р. на ненадання позивачем документів, про які йшлося в ухвалі судді від 19.03.2010 р., суддя не врахував положень ст. 119 ч. 2 п. 6 ЦПК України, відповідно до яких позивач повинен зазначити відповідні докази, послатися на них, проте – не має обов’язку додати їх до позовної заяви на момент звернення до суду.

За таких обставин, у судді не було достатніх підстав для прийняття рішення, що оскаржене, а ухвала не є належно обґрунтованою. Тому апеляцію слід задовольнити, ухвалу судді на підставі ст. 312 п. 3 ЦПК України – скасувати, питання, що належить до компетенції суду першої інстанції, передати на новий розгляд.

Керуючись ст. 307 ч. 2 п. 4, ст. 312 п. 3, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд –

ухвалив:

Апеляційну скаргу АКБ «Укрсоцбанк» задовольнити, ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 8 квітня 2010 р. – скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього дня може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий                 Судді