Копія:
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 2-106
2010 року
20 липня 2010 року
Вільшанський районний суд
Кіровоградської області
В складі:
головуючого судді: Гольші О.А.
при секретарі: Фьодорову Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Вільшанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 7971грн. 60 коп. за 2004, 2005, 2008 та 2009 роки, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, і, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на пільги та компенсації в тому числі і на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, виходячи з її розміру, визначеного Законами України „Про Державний бюджет України” за відповідні роки. Оскільки при виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення в зазначені роки відповідач керувався постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та від 12 липня 2005 р. N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач вважає, що недоплачена йому допомога на оздоровлення за 2004, 2005, 2008 та 2009 роки повинна бути стягнена з відповідача. На початку 2010 року позивач звертався до управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації з проханням зробити йому перерахунок та виплатити дані компенсаційні виплати, на що отримав відмову, яку вважає неправомірною. В зв’язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії виходячи з розміру, встановленого ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2004, 2005, 2008 та 2009 роки у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати за відповідні роки в сумі 7971 грн. 60 коп. Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відповідача Саргсян Валентина Іванівна у судовому засіданні позов не визнала, просила в задоволенні позову відмовити. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно до посвідчення НОМЕР_1, виданого в листопаді місяці 1992 року Кіровоградською обласною державною адміністрацією (а.с.10), ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, і, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на пільги та компенсації, в тому числі і на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Згідно з ч.ч.4,7 ст.48 згаданого Закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги. Статті 8 та 22 Конституції України закріплюють принцип верховенства права та гарантованості конституційних прав і свобод, забороняють при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна допомога на оздоровлення особам, які віднесені до 2-ї категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. У відповідності з вимогами ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Враховуючи це, суд вважає, що стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, в межах заявленого позову, підлягає задоволенню за 2008 та 2009 роки. Таким чином, в частині стягнення зазначених сум за 2004 та 2005 роки, позивачеві слід відмовити, так як вони заявлені з порушенням ст.257 ЦК України. Щорічна допомога на оздоровлення управлінням праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації позивачу виплачується з 2004 року, що підтверджується довідкою відповідача за №22 від 19.01.2010 року (а.с.6). У 2008 та 2009 роках допомога на оздоровлення позивачу виплачувалась в розмірі 100 грн. 00 коп., який встановлений Постановою КМУ від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.6). Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема до статті 48. У пункті 5.4 зазначеного рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У пункті 6 зазначеного рішення Конституційного Суду України зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, які були чинними до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України, якими встановлюється розмір мінімальної заробітної плати. З урахуванням вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач повинен був отримати щорічну допомогу на оздоровлення, виходячи із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати. Згідно довідки відповідача №22 від 19.01.2010 року (а.с.6), виплата допомоги на оздоровлення за 2008 рік позивачу була проведена у червні 2008 року, а за 2009 рік – у квітні 2009 року. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», мінімальна заробітна плата у червні 2008 року складала 525 гривень. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», мінімальна заробітна плата у квітні 2009 року складала 625 гривень. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації, за рахунок Державного бюджету України повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 та 2009 роки, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати та вже виплачених сум, з наступного розрахунку:
Допомога на оздоровлення за 2008 рік: ( 525 грн. х 5) - 100 грн. = 2525 грн.
Допомога на оздоровлення за 2009 рік: ( 625 грн. х 5) - 100 грн. = 3025 грн.
Загальна сума недоплаченої суми щорічної допомоги, яку потрібно стягнути з відповідача на користь позивача, складає 2525грн. + 3025грн.= 5550 грн. Доводи відповідача про те, що виплату таких компенсаційних виплат слід провадити в межах бюджетних асигнувань, суд не може прийняти до уваги, оскільки обмеження соціальних виплат учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС суперечать вимогам Конституції та Законів України. Позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та обґрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі, визначеному ст.48 цього Закону. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936, виплати компенсацій та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються уповноваженим органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян. Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що нарахування сум недорахованої щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до вимог закону, необхідно покласти на відповідача, зобов’язавши його виплатити позивачу перераховану щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 та 2009 роки. Таким чином, із врахуванням викладених обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково. У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з ч.1 п.18 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від сплати державного мита звільняються громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, відповідно до задоволених вимог позивача, з відповідача повинно бути стягнено в доход держави 55грн. 50 коп. Керуючись ст.ст.8, 19, 22 Конституції України, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.257 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України суд ,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 та 2009 роки в сумі 5550 гривень, виходячи із розміру, встановленого ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та розміру мінімальних заробітних плат на момент виплати такої допомоги у 2008 та 2009 роках. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 120 грн. 00 коп. понесених ним судових витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації на користь держави 55 грн. 50 коп. судового збору. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кіровоградського апеляційного суду через Вільшанський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя - підпис
Копія вірна:
Суддя Вільшанського
районного суду О.А. Гольша