ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Морозюк А.Я. Справа №22-а-1275/07
Господарський суд Львівської обл. Рядок статзвіту №23
Доповідач : Обрізко І.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Обрізко І.М.,
суддів: Шавеля Р.М.
Багрія В.М.
за участю секретаря - Поворозника Д.Б.
представників позивача - Потинського А.М., Босака О.Є.
представника відповідача - Звіра Р.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Науково-виробниче об'єднання “Пластикпром” на постанову господарського суду Львівської області від 17 квітня 2007 року у справі за позовом Приватного підприємства “Науково-виробниче об'єднання “Пластикпром” до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
в с т а н о в и л а :
Приватне підприємство “Науково-виробниче об'єднання “Пластикпром”, надалі „НВО„Пластикпром”, звернулось в місцевий суд із вище вказаним адміністративним позовом мотивуючи його тим, що спірне податкове повідомлення-рішення № 527/23-0-12925/33429317 від 25.09.2006 року, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області, надалі ДПІ, на підставі даних, встановлених в акті від 15.09.2006 року за №161/23-0/33429317, є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам пункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, надалі Закону. Оскільки не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) ПДВ, що не підтверджені податковими накладними. Такі податкові накладні є в наявності, а тому мається підстава для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість. Крім цього, не слід пов'язувати можливість включення до податкового кредиту належно підтверджених сум ПДВ із наявністю порушень податкового законодавства у третіх осіб.
Постановою господарського суду Львівської області від 17.04.2007 року в задоволенні позову відмовлено.
„НВО „Пластикпром”, не погодившись із судовим рішенням, подало апеляцію, в якій із-за порушень норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, позов задоволити. При цьому покликається на обґрунтування, наведені в позовній заяві, а також на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Крім того, ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків, зборів і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платники податків і зборів.
Перевіряючими не було встановлено порушення з боку “НВО “Пластикпром” порядку нарахування та сплати податкового зобов'язання, тому самим податковим органом підтверджується правомірність формування сум податкового кредиту.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що формування позивачем податкового кредиту здійснювалося на підставі податкової накладної НОМЕР_1 від 01.12.2005 року, виписаної ТзОВ „ТФ „Сфера” та підписаної ОСОБА_1, яка не надає права позивачу на формування податкового кредиту по ПДВ, оскільки виписана з порушенням вимог ст. 7 вище вказаного Закону, позаяк рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.04.2006 року у справі №2-1702 визнано недійсним статут, свідоцтво про реєстрацію ТзОВ „ТФ „Сфера” та його свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ. Зазначеним рішенням суду також встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не має відношення до створення даного товариства, статутний фонд ТзОВ не формував, внесків в статутний фонд не вносив ні в якому вигляді, участі в роботі не приймав, жодної господарської діяльності не вів.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку при задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 15.09.2006 року складено акт № 161/23-0/33429317 по результатах виїзної планової перевірки НВО “Пластикпром” за період з 23.03.2005 року по 31.03.2006 рік.
В акті перевірки ДПІ визначено порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п.п.7.2, п.п.7.4.1., п.п.7.4.5, п.7.4 ст. 7, ст. 9 Закону, в результаті чого за рахунок завищення податкового кредиту на суму 51260,00 занижено податок на додану вартість на суму 51260,00 грн.
На підставі вказаного акту, начальником ДПІ у Жовківському районі Львівської області 25.09.2006 року винесено податкове повідомлення-рішення за № 527/23-0-12925/33429317, яким на підставі п.п. “б”, п.п.4.2.2 ст. 4 та п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., за порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.7.2 ст. 7 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 і ст. 9 Закону визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 51260,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 25360,00 грн.
Між постачальником ТзОВ “Сфера” та покупцем “НВО “Пластикпром” було укладено письмовий договір на постачання продукції від 01.12.2005р. № 01/12. Постачальником було передано покупцю товар “Ковпачок ТМ “Хортиця” та “Ковпачок ТМ “Благов” VIP”, що підтверджується накладною НОМЕР_1 від 01.12.2005 р. на суму 307560,63 грн., в тому числі ПДВ 51260,11 грн.
З акту перевірки вбачається, що за придбаний товар “НВО “Пластикпром” розрахувався у безготівковій формі через розрахунковий рахунок в сумі 170000,00 грн. та шляхом зарахування взаємних заборгованостей. Податкові накладні відображені в реєстрі придбання товарів (робіт, послуг) “НВО “Пластикпром”, і сума податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2005 рік в сумі 51260,00 грн.
Отже, виходячи із норми п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону, здійснивши сплату податку на додану вартість в складі вартості придбаного товару, “НВО “Пластикпром” отримало право на податковий кредит.
Пункт 7.5 ст. 7 Закону, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит, не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет ПДВ. Разом з тим, норми вказаного Закону встановлюють засіб доказування правомірності включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, котрим являється наявна у “НВО “Пластикпром” податкова накладна.
Помилковим є висновок суду першої інстанції про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням Солом'янського районного суду м. Києва недійсними установчих документів контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ним була видана податкова накладна.
Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
За вказаних обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суди зобов'язані вказане перевіряти з огляду на ч.3 ст. 2 КАС України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для подібного.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Науково-виробниче об'єднання “Пластикпром” задоволити.
Постанову господарського суду Львівської області від 17 квітня 2007 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою задоволити позов Приватного підприємства “Науково-виробниче об'єднання “Пластикпром” та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області за №527/23-0-12925/33429317 від 25.09.2006 року.
Стягнути з Державного бюджету України в користь Приватного підприємства “Науково-виробниче об'єднання “Пластикпром” понесені судові витрати в розмірі 6 грн. 80коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Обрізко І.М.
Судді Шавель Р.М. Багрій В.М.