справа № 2-455/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2010 року Сокальський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.
при секретарі Кисель О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Сокальжитлокомунсервіс» про стягнення заборгованості за невиплату компенсації за невикористану відпустку,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулася в Сокальський районний суд з позовом до відповідача КП «Сокальжитлокомунсервіс» про стягнення заборгованості за невиплату компенсації за невикористану відпустку з 09.12.1995 року по 09.12.1996 року, в позовній заяві вказала, що з 09.12.2003 року працювала двірником в житлово-комунальному відділі Сокальського заводу хімічного волокна, який з 01.01.1996 року переіменоване у ЖЕК № 1. Вона звернулася за виплатою компенсації за невикористану відпустку до начальника ЖЕК № 1 Сідь П.І., який їй відмовив. Зверталася із письмовими заявами до Сокальського міського голови, прокурора Сокальського району, які їй не допомогли. У заяві від 18.02.2010 року уточнила позовні вимоги, просить стягнути з відповідача в її користь заборгованість за період з 09.12.1993 року по 01.01.1996 року.
В запереченні на позовну заяву представник відповідача КП «Сокальжитлокомунсервіс» вказав, що позовні вимоги вважають безпідставними. Зокрема, позивач ОСОБА_1 працювала у житлово-комунальному відділі Сокальського ЗХВ. З 1996 року у житлово-експлуатаційній конторі № 1, з якої звільнена 01.04.2002 року внаслідок реорганізації ЖЕК №1, ЖЕК № 2 та ЖКУ Сокальського МВК. По фактах, викладених у позовній заяві, проводилася перевірка державним інспектором праці Попович В.Г. в липні 2002 року. Перевіркою встановлено, що при звільненні позивачу виплачено 18.04.2002 року вихідну допомогу в розмірі 140 грн., а 30.04.2002 року компенсацію за несвоєчасно отриману заробітну плату в сумі 13,39 грн. Що стосується нарахування додаткових днів щорічної відпустки позивачу, як інваліду ІІІ групи, позивач звернулася з такими претензіями після звільнення, а під час її роботи в ЖВК СЗХВ та ЖЕК № 1 не зверталася. За відсутності доказів встановлення групи інвалідності, в липні 2002 року КП «СЖКС» звернулося із запитом у Сокальське відділення ПФУ про надання довідки про встановлення групи інваідності, яку отримали 23.07.2002 року. Після цього, 30.07.2002 року позивачу виплачено компенсацію за 13 днів невикористаної щорічної відпустки, як інваліду ІІІ групи за період з 01.01.1996 року по 31.03.2002 року в сумі 58,63 грн., а також індексацію в сумі 8,41 грн, що підтверджено копією розрахункового листа. В позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути заборгованість за період з 09.12.1995 року по 31.12.1995 року, а саме час її роботи у житлово-комунальному відділі Сокальського заводу хімічного волокна, правонаступником якого КП «Сокальжитлокомунсервіс» не є. За період з 01.01.1996 року по 09.12.1996 року компенсація позивачу виплачена. Також, при ухваленні рішення, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, просить врахувати те, що закінчився термін позовної давності по даному спору. З наведених підстав у позовних вимогах позивача просить відмовити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить задовольнити, в обгрунтування навела обставини, викладені у позовній заяві, додатково повідомила, що отримала компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.01.1996 року по час звільнення. Вважає, що повинна отримати таку компенсацію і за період з 09.12.1993 року по 01.01.1996 року, тобто час, коли працювала в ЖКВ СЗХВ.
Представник відповідача Сохнацька І.В. в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, в обгрунтування навела підстави, подані у письмовому запереченні.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що працював на посаді начальника відділу кадрів ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна» з 1976 року по 2007 рік. В структуру товариства входив житлово-комунальний відділ. У 1996 році працівники житлово-комунального відділу переведені у ЖЕК №1, наскільки пригадує, всі платежі при переведенні працівникам виплачено. На даний час ВАТ «СЗХВ» ліквідовно. Не пригадує, чи надавалася ОСОБА_1 додаткова відпустка як інваліду 3-ьої групи.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила, що працювала у ЖВК ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна» на посаді майстра з 1990 року до часу переведення у ЖЕК № 1. Їй не відомом, чи був ЖЕК № 1 правонаступником ЖКВ ВАТ «СЗХВ». З приводу надання відпустки ОСОБА_1 як інваліду 3 групи та виплати компенсації за невикористану відпустку, їй нічого не відомо.
Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
З дослідженого в судовому засіданні клопотання ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна» від 17.10.1995 року (наданого на вимогу суду із управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі) про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 встановлено, що 09.12.1993 року ОСОБА_1 прийнята двірником у житлово-комунальний відділ Сокальського заводу хімічного волокна. Наступні записи про працевлаштування у такому клопотанні відсутні.
В свою чергу, згідно довідки КП «Сокальжитлокомунсевіс» № 28 від 07.05.2002 року, ОСОБА_1 звільнена з роботи двірника житлово-комунального відділу ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна» з 01.01.1996 року (наказ № 10-к) по переводу у новостворену організацію житлово-експлуатаційну дільницю № 1 Сокальського МВК, куди прийнята двірником з 01.01.1996 року. В подальшому, ОСОБА_1 звільнена з ЖЕК № 1 Сокальського МВК у зв»язку із скороченням згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з 01.04.2002 року (наказ № 23-к від 29.03.2002 року).
Таким чином, в період з 09.12.1993 року по 01.01.1996 року позивач ОСОБА_1 працювала двірником у житлово-комунальну відділі Сокальського заводу хімічного волокна (з 01.03.1994 року ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна»).
З дослідженої копії витягу із акту огляду у МСЕК № 022353 встановлено, що ОСОБА_1 надано ІІІ групу інвалідності загального захворювання пожиттєво, дата огляду 14.04.1995 року – 27.09.1995 року.
Згідно із ст. 6 ЗУ «Про відпустки», інвалідам ІІІ групи надається щорічна основна відпустка тривалістю 26 календарних днів.
Відповідно до ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, куди перейшов працівник.
Як зазначено у запереченні, поданому представником відповідача, а також у довідці КП «Сокальжитлокомунсервіс» № 181 від 31.07.2002 року, ОСОБА_1 нараховано додаткову відпустку 13 календарних днів за період з 01.01.1996 року по 31.03.2002 року у зв»язку із поданням довідки про інвалідність ІІІ групи. В подальшому виплачено 58,63 грн. компенсації за невикористану відпустку та 8,41 грн. індексації. Нарахована сума компенсації виплачена 30.07.2002 року.
Крім цього, в ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 надано третю групу інвалідності з причини загального захворювання за наслідками огляду 14.04.1995 року – 27.09.1995 року, відповідно право на отримання щорічної основної відпустки тривалістю 26 днів виникло лише у другій половині 1995 року.
З дослідженого в судовому засіданні Статуту КП «Сокальжитлокомунсервіс», затвердженого розпорядженням голови Сокальської райдержадміністрації № 128 від 14.03.2003 року, встановлено, що дане підприємство є правонаступником майна, прав та обов»язків комунального підприємства «Житлово-комунальне управління», «Житлово-експлуатаційна контора № 1» та «Житлово-експлуатаційна контора № 2» Сокальського міськвиконкому.
Крім цього, з дослідженого в судовому засіданні Статуту житлово-експлуатаційної контори № 1 Сокальського Житлово-комунального управління встановлено, що ця контора утворена на підставі рішення виконкому Сокальської міської ради від 25.12.1995 року № 241 і підпорядковується в своїй діяльності Сокальській міській раді і житлово-комунальному управлінню міськвиконкому. ЖЕК № 1 має статус юридичної особи. Відомостей про те, що ЖЕК № 1 є правонаступником ЖКВ ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна», у статуті немає.
Таким чином, оскільки КП «Сокальжитлокомунсервіс», не є правонаступником житлово-комунального відділу ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна», при цьому, суду не подано доказів того, що ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна» в порядку ст. 83 КЗпП України, перерахувало грошову компенсацію У ЖЕК № 1 за не використані ОСОБА_1 дні щорічної відпустки за час роботи з 09.12.1993 року по 01.01.1996 року, вимога позивача про стягнення із КП «Сокальжитлокомунсервіс» заборгованості за невиплату компенсації за невикористану відпустку, не підлягає до задоволення.
В свою чергу, суд не має можливості залучити до участі у справі як співідповідача ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна», оскільки згідно із наданого суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, припинено реєстрацію ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна».
Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
У позові ОСОБА_1 про стягнення з КП «Сокальжитлокомунсервіс» заборгованості за невиплату компенсації за невикористану відпустку за період з 09.12.1993 року по 09.12.1996 року – відмовити.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Головуючий: (підпис)
«З оригіналом згідно»
Суддя Сокальського районного суду А.В. Ніткевич