Справа № 2- 85/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2010 р. Сокальський районний суд Львівської області складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.
при секретарі Стемковському І.В., Шебец І.С., Кисель О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб Мурованської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним та за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третьої особи Мурованської сільської ради про визнання заповіту дійсним,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Сокальський районний суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, в позовній заяві вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабця (мати батька) ОСОБА_7, яка до смерті проживала в с. Муроване, Сокальського району, Львівської області. Після смерті бабці відкрилася спадщина на майно, яке належало їй на праві власності, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями і прибудинковою територією, городи, земельний пай та інш. Оскільки батько помер раніше ніж відкрилася спадщина після смерті його бабці, відповідно до ст.1266 ЦК України, він має право спадкувати ту частину спадщини, яка належала б за законом його батькові, якби він був живий на час відкриття спадщини. 13.11.2008р. він подав у Сокальську державну нотаріальну контору Львівської області заяву про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину, яку посвідчив нотаріус Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М.В. Як він дізнався пізніше, 27.02.2002р. ОСОБА_7, нібито склала заповіт, згідно якого заповіла своє майно іншим дітям. Житловий будинок з надвірними будівлями та все інше майно бабуся заповіла в рівних частках ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, належні останній городи та земельний пай ОСОБА_2 Позивач здивований, оскільки він взагалі не був згаданий у заповіті. За життя бабця йому завжди говорила, що хату в с.Муроване, де вона проживала, та інше своє майно, заповість йому. Вважає, що заповіт підлягає скасуванню з таких підстав: заповіт, ОСОБА_7 суперечить її волі, оскільки за життя вона виявляла зовсім інше бажання (в силу ст.534 ЦК України 1963р. кожен громадянин може скласти заповіт, тобто необхідна воля особи); заповіт підписаний не ОСОБА_7, оскільки в неї був зовсім інший підпис. Просить суд визнати заповіт від 27.02.2002р., складений ОСОБА_7, посвідчений секретарем виконкому Мурованської сільської ради, зареєстрований в журналі за №14 – недійсним.
Ухвалою судового засідання від 27 лютого 2009р. залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Ухвалою судового засідання від 18.03.2009 року замінено неналежну третю особу виконавчий комітет Мурованської сільської ради на належну Мурованську сільську раду, Сокальського району, Львівської області.
18.02.2010 року позивач подав доповнення до мотивів позовної заяви, в яких вказав, що вважає оскаржуваний заповіт таким, що складений з порушенням нотаріальної форми, оскільки посвідчений службовою особою, яка не мала на це права. Згідно п. 16 постанови Пленому Верховного суду України «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року № 3, у разі посвідчення угоди, якоє є заповіт, не тим органом або не тією службовою особою, на яких покладено здійснення нотаріальних дій, угода не може вважатися укладеною з додержанням встановленої нотаріальної форми. Згідно із п. 2 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом МЮУ від 25.08.1994 року № 22/5, нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій. Вважає, що оскаржуваний заповіт від 27.02.2002 року посвідчений серетарем сільської ради ОСОБА_5, яка не мала права на вчинення цієї нотаріальної дії. Згідно із ст. 50 ЗУ «Про місце самоврядування в Україні», серетар сільської ради обирається за пропозицією сільського голови, відповідною радою з числа депутатів, лише на час повноваження ради. Згідно із ст. 45 вказаного Закону, строк повноважень рад 4 роки. Секретар сільської ради обирається на кожний строк повноважень. ОСОБА_5 обрана сепкретарем Мурованської сільської ради 1-го демократичного скликання, строк якої починався у 1998 році та завершувався у 2002 році. В період дії цієї ради на ОСОБА_5, як секретаря ради, рішенням виконкому не покладалися обов»язки по вчиненню нотаріальних дій. Відповідно, ОСОБА_5 не вправі була вчиняти нотаріальні дії в період роботи ради. Такі повноваження ОСОБА_5 отримала лише згідно із рішенням виконкому від 23.05.2002 року № 18, тобто під час дії ради наступного скликання. Згідно із ч. 2 ст. 47 ЦК України (в ред. 1963 року), який діяв на момент укладення оскаржуваного заповіту, недодержання нотаріальної форми тягне за собою недійсність заповіту. Відповдно до ст. 48 ЦК України (в ред. 1963 року) заповіт, вчинений з порушенням законодавства, є нечинним. Просить суд визнати недійсним заповіт від 27.02.2002 року, складений ОСОБА_7, посвідчений секретарем виконкому Мурованської сільської ради ОСОБА_5, зареєстрований в журналі за № 14.
29.03.2010 року позивач подав заяву про доповнення позовних вимог, згідно із якою просить суд стягнути з відповідачів в його користь витрати по справі, які складаються із витрат на ІТЗ і державного мита, витрат, пов»язаних із проведенням експертизи в сумі 2645,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 500 грн.
Ухвалою судового засідання від 24.06.2010 року об»єднано в одне провадження із даною цивільною справою, справу № 2-981/10 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третьої особи виконавчого комітету Мурованської сільської ради про визнання заповіту дійсним. У позовній заяві вказано, що за загальним правилом, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам його дійсності. До зазначених умов ч. 4 ст. 203 ЦК України відносить відповідність форми вчинення правочину вимогам закону. Згідно із ст. 1247 ЦК України (ст. 541 ЦК України в ред. 1963 року), заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання. Зповіт має бути підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом, або іншими посадовими особами, які мають на це право, згідно із законом. В ході розгляду справи про визнання заповіту недійсним встановлено, що заповіт посвідчено секретарем виконкому Мурованської сільської ради ОСОБА_5 за відсутності рішення виконкому цієї ради про покладення на неї обов»язків по вчиненню нотаріальних дій. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України правочини, щодо яких порушені вимоги закону про їх нотаріальне посвідчення вважаються нікчемними. Це стосується також односторонніх правочинів (ч. 1 ст. 219 ЦК України), яким є заповіт. Водночас, згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України, у випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. В свою чергу, згідно із ч. 2 ст. 219 ЦК України, суд може визнати нікчемний правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі. Вважають, шо складений їх мамою заповіт відповідає її справжній волі, оскільки вчинений задовго до її смерті, не скасований і не змінений на день її смерті, підписано особисто мамою, що підтверджено висновком судової експертизи. Нотаріальному посвідченню заповіту перешкоджала обставина, яка не залежала від волі матері і про яку вона не могла знати. Наявність цієї обставини є формальним упущенням з боку виконкому сільської радиі не може бути підставою для визнання заповіту недійсним та суперечити дійсній волі матері. Просять суд ухвалити рішення, яким визнати дійсним заповіт, посвідчений секретарем Мурованської сільської ради ОСОБА_5 та зареєстрований в журналі нотаріальних дій за № 14 а також зареєстрований 28.11.2005 року у Львівській філії інформаційного центру Міністерства юстиції України за № 37990262.
Первинний позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні власні позовні вимоги підтримав, в обгрунтування навів осбтавини, викладені у позовній заяві, додатково повідомив, що до смерті батька у 2000 році відвідував бабцю в селі орієнтовно один раз на тиждень, а після смерті приїзджав рідше, приблизно один раз в місяць. До смерті батька, бабуся говорила, що заповість будинок йому. Для себе не з»ясовував, при яких обставинах бабуся укладала заповіт. Оскаржує заповіт із двох підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заперечив. У задоволенні таких просить відмовити.
Представник позивача ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просить задовольнити в повному обсязі, в обгрунтування навів обставини, викладені у первинній позовній заяві та доповненнях. Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заперечив з цих самих підстав.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 заперечив, в обгрунтування заперечення повідомив, що вважає заповіт дійсним, проте, яким чином мама укладала заповіт, йому невідомо. Після смерті мами його викликали в сільську раду, де ознайомили із заповітом, вручили копію. Про оскарження заповіту взнав від нотаріуса. Власні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 заперечив, в обгрунтування повідомив, що про наявність оскаржуваного заповіту йому сказала сестра ОСОБА_4 після смерті мами. Він відмовився від спадщини в користь сестри. Власні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 заперечила, в обгрунтування повідомила, що про наявність заповіту знала до смерті мами. Мама радилася з нею, казала, що хоче скласти заповіт на неї, вона відповіла, що слід скласти на трьох дітей. Приблизно у 2003 році мама сказала, що склала заповіт на трьох. Після смерті мами перебирала документи в будинку, знайшла заповіт, показала його братам. Вона подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, а брат ОСОБА_3 відмовився в її користь. На її думку, підпис на заповіті виконала мама. Власні позовні вимоги підтримала, просить задовольнити, вважає, що не з вини мами секретар сільської ради посвідчила заповіт без рішення виконкому про покладання на неї обов»язки вчиняти нотаріальні дії.
Третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не підтримала, в свою чергу, підтримала позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в обгрунтування повідомила, що з 1994 року по 2006 рік працювала на посаді секретаря Мурованської сільської ради. В її обов»язки входило, зокрема, посвідчення заповітів. 27.02.2002 року до неї прийшла ОСОБА_7, попросила посвідчити заповіт. Вона розповіла, кому хоче заповісти після смерті своє майно, вона (ОСОБА_5) з її слів склала заповіт, ОСОБА_7 підписала, оплатила кошти 0,85 грн. і пішла. При складанні заповіту були присутні вона та заповідач, друкувала заповіт вона (ОСОБА_5). Про посвідчення заповіту проведено запис у журналі реєстрації нотаріальних дій. Склала 4 примірники заповіту, один підшила у папку, а три віддала заповідачу на руки. З 2005 року ведеться реєстр заповітів, відповідно, цей заповіт внесено у реєстр. Нотаріальні дії по посвідченню заповітів вчиняє згідно рішення сільської ради, крім цього, повноваження секретаря сільської ради на посвідчення заповітів передбачено у ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». При складанні заповіту вона пересвідчилася, чи є людина при своєму розумі. Перевіривши особу ОСОБА_7 вона з»ясувала, чи є вона дієздатною і чи має право складати заповіт. У журналі реєстрації вчиненої нотаріальної дії розписалася вона (ОСОБА_5) на прохання ОСОБА_7, проте, категорично запевнила, що на заповіті підписалася ОСОБА_7
Представник третьої особи Мурованської сільської ради Лешик Н.Ф. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не підтримала, разом з тим, підтримала позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суду пояснила, що на день укладення заповіту, ще не працювала у сільській раді. Про заповіт їй стало відомо після смерті спадкодавця ОСОБА_7 За заповітом звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Вона зробила запис, що заповіт не змінювався та не скасовувався. Секретар сільської ради має право посвідчувати заповіт відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення виконкому Мурованської сільської ради № 26 від 18.04.1991 року. Наскільки їй відомо, новообрана рада чи виконком, не виносять нового рішення про уповноваження секретаря сільської ради посвідчувати заповіти. Вважає, що жодних підстав для визнання заповіту недійсним немає, заповіт посвідчено відповідно до вимог законодавства. Пілся введення в дію єдиного реєстру заповітів, цей документ зареєстровано в інформаційному центрі ще за життя померлої ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що мав місце спір між родичами померлого її чоловіка щодо спадкування належного йому майна, і лише після того, як вона передала покійній свекрусі 500 дол. США, остання відмовилася від своєї частки на спадкове майно після смерті чоловіка. Що стосується позовної заяви сина, їй відомо про наявність іншого заповіту. У цьому заповіті був вписаний син, він їй приніс цей заповіт і показав вдома. Змісту заповіту не пам»ятає, син казав, що взяв заповіт у бабусі. Де цей заповіт на сьогоднішній день, не знає. На перд»явлений заповіт від 27.02.2002 р. повідомила, що не цей заповіт показував їй син. Ким виконано підпис від імені ОСОБА_7 на заповіті від 27.02.2002 року, не знає.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що первинні та доповнені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково, а у позовних вимогах ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.
З дослідженого в судовому засіданні заповіту від 27.02.2002 року, складеного в с.Муроване Сокальського району та посвідченого секретарем виконкому Мурованської сільської ради ОСОБА_5, ОСОБА_7 заповіла все своє майно, в т.ч. житловий будинок з надвірними будівлями, в рівних частках ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, окрім того, городи та земельний пай заповіла ОСОБА_2
Вказаний заповіт зареєстрований 27.02.2002 року під № 14 у журналі реєстрації нотаріальних дій Мурованської сільської ради за 2002-2003р.р.
Згідно із даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в ред. 2003 року), правила книги шостої вказаного кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом. Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей кодекс набирає чинності з 01.01.2004 року.
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно, спадщина відкрилася та прийнята спадкоємцями після набрання чинності Цивільним Кодексом України (в ред. 2003 року), таким чином, до даних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України (в ред. 2003 року).
Відповідно до вимог ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
В силу ст.1247 ЦК заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними ст.ст.1251-1252 цього Кодексу.
Згідно із ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені ст.37 цього закону, в т.ч. посвідчення заповітів, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.
Згідно із п.2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25.08.1994 року (далі – Інструкція), нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій.
Згідно із ст. 50 ЗУ «Про місце самоврядування в Україні», серетар сільської ради обирається за пропозицією сільського голови, відповідною радою з числа депутатів, лише на час повноваження ради. Строк повноважень рад 4 роки.
В ході розгляду справи вставлено, що рішенням І сесії І демократичного скликання Мурованської сільської ради без номера від 10.04.1998 року секретарем Мурованської сільської ради та секретарем виконкому виконкому ради обрано ОСОБА_5.
Із відповіді начальника архівного відділу Сокальської РДА на ім»я адвоката ОСОБА_9 № 5 від 12.02.2009 року, пояснень третьої особи ОСОБА_5 та представника третьої особи Мурованської сільської ради Лешик Н.Ф. встановлено, що у документах Мурованської сільської ради за 1998-2001 роки рішення про покладення обов»язків із вчинення нотаріальних дій, зокрема на секретаря ради та виконкому ОСОБА_5, у сільській раді немає.
Таким чином, в порушення вимог п.2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, секретар Мурованської сільської ради ОСОБА_5 27.02.2002 року посвідчила зповіт, складений ОСОБА_7, у відсутність рішення виконкому сільської ради про покладення на неї обов»язків вчиняти нотаріальні дії.
В свою чергу, відповідно до п. 7 постанови Пленому Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
На підставі наведеного вище, в силу вимог ст.1257 ЦК України, заповіт ОСОБА_7 від 27.02.2002 року, є складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, відповідно, суд приходить до висновку про визнання вказаного заповіту недійсним як нікчемного правочину.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання дійсним заповіту, посвідченого секретарем Мурованської сільської ради ОСОБА_5, зареєстрованого в журналі реєстрації нотаріальних дій за № 14 та зареєстрованого 28.11.2005 року у Львівській філії інформаційного центру Міністерства юстиції України за № 37990262, зокрема, відповідно до п. 14 постанови Пленому Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв»язку із порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення. У цьому разі судам слід застосовувати вимоги ст. 1257 ЦК України, оскільки норми глави 85 ЦК України не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.
З наведених підстав, у задоволенні вказаної позовної вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд відмовляє.
В свою чергу, відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Статтею 79 ЦПК України передбачений вичерпний перелік судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом судової справи. В свою чергу, до останніх витрат, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов”язані з явкою до суду; витрати, пов”язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов”язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.
Серед матеріалів справи є квитанція по сплату позивачем ОСОБА_1 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 2), квитанція по сплату 8,50 грн. судового збору (а.с. 3) а також квитанція від 31.01.2009 року про оплату 500 грн. витрат на правову допомогу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що із відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід стягнути в рівних частинах в користь позивача ОСОБА_1 вказані вище судові витрати.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідачів 2645,00 грн. за проведення експертизи, у такій вимозі суд відмовляє, оскільки відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №2047 від 13.11.2009р., підписи від імені ОСОБА_7, розташовані після слів: «Підпис» в оригіналах першого, другого та третього примірників спірного заповіту, виконані самою ОСОБА_7
Разом з тим, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволені не з тої підстави, що підпис на заповіті виконано не ОСОБА_7, а іншою особою, а з підстави порушенням вимог щодо посвідчення заповіту.
Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
Первинні та доповнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недійсним заповіт від 27.02.2002 року, складений ОСОБА_7 та посвідчений секретарем виконкому Мурованської сільської ради, зареєстрований в журналі реєстрації нотаріальних дій Мурованської сільської ради за 2002-2003 роки під № 14, як нікчемний правочин.
Стягнути в рівних частинах із відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. судового збору, 7 грн. 50 коп. збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 500 грн. витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
У позовних вимогах ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання дійсним заповіту, посвідченого секретарем Мурованської сільської ради ОСОБА_5, зареєстрованого в журналі реєстрації нотаріальних дій за № 14 та зареєстрованого 28.11.2005 року у Львівській філії інформаційного центру Міністерства юстиції України за № 37990262 – відмовити.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Головуючий: А.В. Ніткевич