ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Магера В.В. Справа № 22а-1420/07
Господарський суд Хмельницької обл. (справа № 16/77-НА) Рядок статзвіту № 21
Доповідач: Шавель Р.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2007 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів: Улицького В.З. та Обрізка І.М.,
при секретарі - Федаш О.Л.,
з участю: пред-ка позивача ОСОБА_1 (дов. від 20.07.2007р.),
пред-ка відповідача Полудняк А.Г. О.Ю. (дов. № 3050/07 від 24.05.2007р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 на постанову господарського суду Хмельницької обл. від 26.04.2007р. у справі №16/77-НА за позовом Приватного підприємця /ПП/ ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької обл. про визнання дій по проведенню перевірки неправомірними, визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій і вимоги про сплату боргу, -
в с т а н о в и л а:
01.02.2007р. ПП ОСОБА_2 звернулася до господарського суду з позовом (а.с. 2), в якому, з врахуванням здійснених під час розгляду справи доповнень (а.с. 44), просить визнати дії відповідача по проведенню перевірки неправомірними; визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум несвоєчасно необчислених і несплачених страхових платежів № НОМЕР_1 від 27.11.2006р. та вимоги про сплату боргу №НОМЕР_2 від 30.05.2006р.
Постановою господарського суду Хмельницької обл. від 26.04.2007р. позов ПП ОСОБА_2 задоволений частково, визнано протиправною і скасовано вимогу про сплату боргу № НОМЕР_3 від 30.05.2006р., яка прийнята Управлінням Пенсійного Фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької обл. в частині сплати недоїмки по страхових внесках в розмірі 1890 грн.; в решті позовних вимог відмовлено і стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати в сумі 01 грн. 70 коп.
Постанову господарського суду оскаржила позивачка ПП ОСОБА_2, яка, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити.
Апелянт вказує, що під час проведення перевірки відповідачем були порушені вимоги п.2 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998р. «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», оскільки відповідач не скерував на адресу позивача письмове повідомлення із зазначенням дати проведення перевірки не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки. Наданим відповідачем повідомленням її викликали лише в управління пенсійного фонду, однак в цей день жодної перевірки не проводилося. Також перевірка не проводилася за місцем знаходження платника чи за місцем розташування об'єкта власності, що суперечить вимогам п.1.3. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, затв. постановою Правління Пенсійного Фонду України № 6-5 від 21.03.2003р.
Будучи центральним органом державної виконавчої влади, відповідачу чинним законодавством України не надано право проводити перевірки без відома особи, яка перевіряється, і без використання первинних документів.
Також в журналі перевірок ПП ОСОБА_2 відсутній запис про проведення перевірки відповідачем.
Окрім цього, суд невірно застосував вимоги ст. 71 КАС України, оскільки в розглядуваному спорі правомірність своїх дій по проведенню перевірки мав би доказувати саме відповідач, що узгоджується з вимогами ч.2 ст. 71 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги та заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 9), а також є платником єдиного податку (а.с. 10).
29.05.2006р працівниками Управління Пенсійного Фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької обл. проведено перевірку з дотримання вимог чинного законодавства щодо повноти нарахування страхових внесків до Пенсійного Фонду України, яка проводилася відповідно до плану-графіку проведення планових перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, які наймають найманих працівників, на І півріччя 2006р.
Працівниками відповідача перевірка проводилася на підставі посвідчення на перевірку НОМЕР_4 від 29.05.2006р.; про проведення перевірки позивач була повідомлена листом відповідача від 03.02.2006р., який їй скерований рекомендованою кореспонденцією (а.с. 100, 101).
За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт НОМЕР_4 від 29.05.2006р., в якому зафіксовано ненарахування позивачем страхових внесків по тарифу 32-32,3 % в сумі 8883 грн. 28 коп. на витрати на оплату праці найманих працівників в розмірі 27581 грн. 39 коп. за період з 01.06.2004р. по 31.12.2005р. (а.с. 5-6).
30.05.2006р. відповідачем виставлено ПП ОСОБА_2 вимогу про оплату боргу № НОМЕР_3 на суму 8883 грн. 28 коп. (а.с. 45), а 27.11.2006р. прийнято рішення № НОМЕР_1, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 5516 грн. 66 коп. за донарахування органом ПФ України сум своєчасно необчислених і несплачених страхових внесків (а.с. 4).
В період червень 2004р. - квітень 2006р. позивачка подавала до органів пенсійного фонду звітність - розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті (а.с. 19-36).
В складі єдиного податку за період 2004-2005рр. позивачем було сплачено 1890 грн. (42 %), які підлягали перерахуванню органами державного казначейства до пенсійного фонду, що підтверджується розрахунками вимоги та квитанціями, меморіальними ордерами про сплату єдиного податку за зазначений період (а.с. 11-17, 18).
Оцінюючи зібрані по справі докази в сукупності, виходячи із змісту чинного законодавства, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що дії відповідача під час проведення перевірки були правомірними і не порушують прав та інтересів платника страхових внесків.
Доводи апелянта стосовно неотримання письмового повідомлення про проведення перевірки, порядок скерування якого визначений Указом Президента України № 817/98 від 23.07.1998р. «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», спростовуються поясненнями самого апелянта, яка не заперечила факту її виклику 10.02.2006р. до управління пенсійного фонду, копіями скерованих повідомлень і поштових квитанцій про їх отримання (а.с. 100, 101).
Стосовно покликань на те, що перевірка має проводитися за місцезнаходження платника чи за місцем розташування об'єкта власності, то такі не спростовують правильності і повноти складеного акта, який апелянтом в апеляційній скарзі не оспорюється.
Доводи апелянта відносно того, що перевірка була проведена без її відома та без використання первинних документів спростовуються змістом акта перевірки, згідно якого при перевірці були використані відомості нарахування заробітної плати, розрахунки зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (зворот а.с. 5), які згідно пояснень представника відповідача в апеляційному суді надавала працівникам відповідача сама позивачка.
Сам факт відсутності запису про проведення перевірки представником відповідача в журналі перевірок ПП ОСОБА_2 (а.с. 7-8) не може свідчити про відсутність проведення перевірки, оскільки згідно Указом Президента України № 817/98 від 23.07.1998р. «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» суб'єктам підприємницької діяльності рекомендовано ведення журналів відвідування їх представниками контролюючими органами, апелянт не вказує на відмову представника відповідача від підпису у вказаному журналі.
Слід зазначити, що в акті перевірки НОМЕР_4 від 29.05.2006р. «Про результати документальної перевірки з дотримання вимог чинного законодавства щодо повноти нарахування страхових внесків за найманих працівників до Пенсійного фонду України Приватним підприємцем ОСОБА_2 висвітлено в повній мірі по суті виявлені порушення, такий акт може бути підставою для визначення боргу і застосування штрафних санкцій до позивача, в ньому наявні посилання на первинні документи, які підтверджують наявність факту порушення. В цілому вказаний акт є зрозумілим та чітким, не створює перешкод для платника страхових внесків щодо спростування чи доведеності помилковості нарахованого боргу і застосованих штрафних санкцій.
Судом першої інстанції також вірно визнано протиправною і скасовано вимогу про сплату боргу № НОМЕР_2 від 29.05.2006р. в частині сплачених позивачем внесків до пенсійного фонду в складі єдиного податку (42 %) за період 2004-2005рр. в розмірі 1890 грн.
Окрім цього, слід зазначити, що статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом першим статті 11 Закону № 1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” №400/97ВР, яким разом із Законом № 1058-IV не встановлено такої пільги як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.
Статтею 19 Закону № 1058-IV установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Отже, вимоги пенсійного органу по сплаті внесків до Пенсійного фонду України з суми оплати праці (грошового забезпечення) працівників обґрунтовані.
Між тим, з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції слід виключити помилкове покликання суду на те, що позивачем всупереч ст. 71 КАС України при розгляді справи не доведено неправомірності дій відповідача по проведенню перевірки, протиправності прийнятого рішення, не надано доказів неправомірності донарахування страхових внесків, оскільки відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України такий обов'язок покладений на відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Відповідач під час розгляду справи довів правомірність своїх дій під час проведення перевірки, представив належні докази, надав обґрунтовані письмові заперечення (а.с. 46-48), тобто виконав обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень.
Відповідно до ст. 201 КАС України однією з підстав для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак помилкового застосував положення ч.1 ст. 71 КАС України, поклавши обов'язок доказування неправомірності дій відповідача по проведенню перевірки, протиправності прийнятого рішення та неправомірності донарахування страхових внесків на позивача, через що постанову суду першої інстанції слід змінити шляхом виключення з мотивувальної частини покликання суду на вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.
В решті постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків постанови суду, а тому підстави для її скасування чи зміни відсутні.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 задоволити частково.
Змінити постанову господарського суду Хмельницької обл. від 26.04.2007р. в частині мотивів часткової відмови у задоволенні позову та виключити з мотивувальної частини постанови покликання на те, що позивачем всупереч ст. 71 КАС України при розгляді справи не доведено неправомірності дій відповідача по проведенню перевірки, протиправності прийнятого рішення, не надано доказів неправомірності донарахування страхових внесків, залишивши в решті постанову суду без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Р.М.Шавель
Судді: В.З.Улицький
І.М. Обрізко