ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуюча по 1-ій інст. Зеленська В.І. Справа №22-а-1510/07
Славутський міськрайсуд Хмельницької обл. Рядок статзвіту №38
Доповідач : Обрізко І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Обрізко І.М.,
суддів: Шавеля Р.М.
Улицького В.З.
за участю секретаря - Федаш О.Л.
представника позивача - Школьника Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Славутського міського управління праці та соціального захисту населення про визнання незаконними дій та стягнення сум недоплаченої разової допомоги,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся в місцевий суд з вище вказаним адміністративним позовом, в якому просить стягнути в його користь 3252,25 грн. недоплаченої йому за 2004, 2005, 2006 роки разової допомоги до 5-травня відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надалі Закону. Вимоги мотивував тим, що він є учасником бойових дій і має право на пільги та, зокрема, отримання разової щорічної грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, проте у 2004, 2005 роках Самбірське міське управління праці та соціального захисту населення Львівської області за місцем його колишнього проживання виплатило лише, відповідно, 120,00 грн. та 250,00 грн., замість 462,25 грн. та 1660 грн. У 2005 році він прибув на постійне проживання в м. Славуту і Славутське міське управління праці та соціального захисту населення виплатило йому у 2006 році замість 1750 грн., всього 250 грн. Цим самим він вважає, що його права порушено.
Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
З вказаним судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляцію, в якій із-за порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати, прийняти нову постанову, якою задоволити його позовні вимоги. В апеляції маються покликання на ті ж обставини, що викладені в позовній заяві.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, міськрайонний суд виходив з того, що грошова допомога останньому в 2005 та 2006 роках виплачена належним чином у розмірі відповідно до Закону. Разом з тим, у 2004 році разова грошова допомога в сумі 120 грн. була виплачена позивачу ОСОБА_1 Самбірським міським управлінням праці та соціального захисту населення Львівської області з коштів державного бюджету, за місцем його проживання. Відповідно в той час на обліку у Славутському міському управлінні праці і соціального захисту населення як учасник бойових дій не перебував і відповідно, не був включений до списку осіб, що мали право на отримання грошової допомоги до 5 травня у м.Славута.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені ст. 12 Закону, як учасник бойових дій, та щорічно до 5 травня даній категорії осіб виплачується грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
На його рахунок у відділенні Ощадного Банку м. Самбір надійшли кошти: відповідно 24.04.2004 року - 120 грн. та 14.04.2005 року - 250 грн., у відділенні Ощадного Банку м.Славута, 19.04.2006 року - 250 грн.
З 2005 року ОСОБА_1 мешкає в м. Славута.
З аналізу норм ст. 17 ч.1 Закону, ст. 4 ч.2 Бюджетного Кодексу України, ст. 95 Конституції України, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що не суперечить законодавству норма розділу 3 "Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту" вказаного Закону, в якій установлено, що виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій здійснюється у розмірах 250 грн. у 2005 та 2006 роках.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 положення ст. 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" про встановлення обмежень щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в сумі 120 грн. визнано неконституційним, проте норми Законів України про державний бюджет України на 2005 рік та на 2006 рік набрали чинності, і відповідно до наведених вище конституційних положень підлягають застосуванню, та аналогія, на яку покликається позивач, в даному випадку не застосовується.
Таким чином, зазначеним вище Законом, який є спеціальним, врегульовано конкретний розмір разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2005-2006 роках, що не можна визнати порушенням прав і законних інтересів останніх.
Що стосується разової допомоги в 2004 році, виплаченої в сумі 120 грн. Самбірським міським управлінням праці та соціального захисту населення Львівської області з коштів державного бюджету, що мають цільове призначення, то ОСОБА_1 в той час на обліку у Славутському міському управлінні праці і соціального захисту населення як учасник бойових дій не перебував і, відповідно, не був включений до списку осіб, що мали право на отримання грошової допомоги до 5 травня у м. Славута. Тому суд місцевий вірно виходив з того, що Славутське міське управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області не має перед позивачем будь-яких зобов'язань щодо виплати йому грошової допомоги за 2004 рік.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2007 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Обрізко І.М.
Судді Шавель Р.М.
Улицький В.З.