ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Сарапін Г.С. Справа №22-а-1521/07
Володимир-Волинський міськсуд Волинської обл.. Рядок статзвіту №22
Доповідач : Обрізко І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Обрізко І.М.,
суддів: Шавеля Р.М.
Улицького В.З.
за участю секретаря - Федаш О.Л.
представника позивача - ОСОБА_1, представника співвідповідача - Мазура Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинсього обласного військового комісаріату на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату про оскарженя рішень комісій щодо відмови у встановленні статусу учасника бойових дій,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернувся в місцевий суд з вказаним вище адміністративним позовом покликаючись на те, що з 1967 року по 1969 рік він проходив дійсну строкову військову службу у військовій частині - польова пошта 98101, що дислокувалась на території колишньої НДР. Згідно з бойовим наказом по військовій частині від 20 серпня 1968 року, його разом з іншими військовослужбовцями було направлено для подальшого проходження військової служби у ЧССР, де він знаходився до 08 листопада 1968 року. Під час військової служби у ЧССР він брав участь у бойових діях, про що свідчить текст наказу командира військової частини за НОМЕР_1 від 01.11.1968 року (Наказ Міністра оборони СРСР від 17.10.1968р. № 242), а також текст грамоти, якою його нагороджено.
Крім цього, з Центрального архіву Міністерства оборони РФ у м. Подольську надійшло підтвердження про його участь у бойових діях, а також маються нотаріально посвідчені заяви його однополчан: ОСОБА_3 і ОСОБА_4, у яких зазначені особи стверджують, що у період з 1967 року по 1969 рік разом з ним служили у військовій частині - польова пошта 98101, а з 20 серпня 1968 року по 08 листопада 1968 року всі виконували інтернаціональний обов'язок у Чехословаччині. Вказаним особам встановлено статус учасника бойових дій.
Всі зазначені вище документи були подані ним до комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни Волинського обласного військового комісаріату, однак, не дивлячись на належність доказів, що підтверджують його участь у бойових діях у Чехословаччині у 1968 році, зазначена комісія 11.05.2006 року (протокол НОМЕР_2) відмовила йому у встановленні вказаного статусу, а 12.05.2006 року (протокол НОМЕР_3) така ж комісія Міністерства оборони України прийняла аналогічне рішення.
Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 квітня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволено часткво. Рішення комісії щодо розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни, Міністерства оборони України (протокол НОМЕР_3 від 12.05.2006р.) про відмову ОСОБА_2 у встановленні статусу учасника бойових дій визнано не чинним та зобов'язано Волинський обласний військовий комісаріат встановити останньому статус учасника бойових дій і видати йому посвідчення.
З вказаним судовим рішенням не погодився Волинський обласний військовий комісаріат та подав апеляцію, в якій із-за порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати, прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
В апеляції маються покликання на ті ж обставини, що і в запереченнях на позов, а також звертається увага, що суд своїм рішенням фактично встановив факт, який має юридичне значення, всупереч абзацу 2 пункту 2 постанови ПВС України за № 5 від 31.03.1995 року.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що позивач протягом всього періоду військової служби на території Чехословаччини з 20.08.1968 року по 08.11.1968 рік фактично брав участь у забезпеченні бойової діяльності військ, іншого не встановлено, тому визнання не чинним рішення комісії Міністерства оборони України щодо розгляду спірних питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни, про відмову йому у встановленні статусу учасника війни є обґрунтовані. Однак, оскільки аналогічна комісія Волинського обласного військового комісаріату рішення по суті щодо встановлення позивачеві статусу учасника бойових дій чи у відмові йому у цьому питанні не приймала, то в цій частині вимоги безпідставні.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_2 з 06.09.1967 року по 27.11.1969 рік проходив дійсну строкову військову службу на посаді водія у військовій частині - польова пошта 98101, що входила у систему інженерно-технічних військ, яка згідно з наказом командування від 20.08.1968 року за № 2 у період з 20 серпня 1968 року по 08 листопада 1968 рік дислокувалась на території Чехословаччини.
Відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63, Чехословаччина відноситься до держави, на території якої у період з 20.08.1968 року по 01.01.1969 рік велися бойові дії.
З матеріалів справи вбачається, причому аналогічні були представлені позивачем у Волинський обласний військовий комісаріат, що у зазначений вище період ОСОБА_2 разом із своїми однополчанами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 брав участь у забезпеченні бойової діяльності військ.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Радянської Армії, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу у державах, де у цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.
Таким чином, рішення комісії Міністерства оборони України щодо розгляду спірних питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни, про відмову ОСОБА_2 у встановленні статусу учасника війни (протокол НОМЕР_3 від 12.05.2006 року) не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Поряд з цим є вірна позиція місцевого суду щодо відмови в решті заявлених вимог, позаяк подібна комісія Волинського обласного військового комісаріату рішень по суті звернення позивача не приймала.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Волинського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 квітня 2007 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Обрізко І.М.
Судді Шавель Р.М.
Улицький В.З.