Головуюча у I інстанції: Зима І.Є. Справа № 22-а-178/07
Шевченківський районний суд м. Львова ряд. стат. звіту № 39
№2-а-89/07
Суддя-доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів - Кушнерика М.П., Пліша М.А.
при секретарі - Поворознику Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2007 року у справі за його позовом до управління Західного оперативного командування Міністерства оборони України про стягнення недоотриманих сум грошового забезпечення військовослужбовця, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Західного оперативного командування Міністерства оборони України про стягнення невиплаченої йому надбавки за безперервну військову службу та грошової допомоги на оздоровлення в сумі 5873,47 грн.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2007 року у задоволенні вказаного позову відмовлено за безпідставністю.
У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю задовольнити його позовні вимоги, а саме визнати дії управління Західного оперативного командування щодо нарахування та виплати йому щомісячної надбавки за безперервну службу у заниженому розмірі неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити доплату різниці між фактично виплаченою йому надбавкою в спірний період та надбавкою у розмірі 30% грошового забезпечення, яку він в дійсності мав одержувати. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що з 01 травня 2003 року до травня 2005 року, у порушення вимог Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” та наказу Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 р., виплата йому відповідної надбавки здійснювалася не у повному розмірі та із суттєвим заниженням, чим було обмежено його законні права і свободи як військовослужбовця. Вважає, що з врахуванням його стажу військової служби він мав право на отримання щомісячної надбавки за безперервну службу в розмірі 30% грошового забезпечення.
Під час апеляційного розгляду справи апелянт повністю підтримав вимоги за апеляційною скаргою та надав суду пояснення відповідно до її змісту.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апелянта заперечив, оскільки вважає їх безпідставними, а оскаржуване судове рішення законним і обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Відповідно до п.1 Указу Президента України № 389/2003 від 05.05.2003 р. “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1227/2003 від 29.10.2003 р.) Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України, які мають високі результати у службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, зокрема, при стажі роботи понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків грошового забезпечення. Пунктом 2 Указу виплату надбавок передбачено з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.
Наказом Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 р., прийнятого на виконання вказаного Указу, затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України та передбачено, що розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Вказаними нормативно-правовими актами Міністру оборони України надано право (а не закріплено обов'язок) встановлювати військовослужбовцям щомісячну надбавку за безперервну військову службу в межах коштів на утримання Збройних Сил України. При цьому, розмір таких надбавок визначається самим міністром, залежить від бюджетного фінансування і обмежується виключно їх максимальними розмірами від грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1, як і іншим військовослужбовцям, надбавка за безперервну військову службу у спірний період за місцем праці виплачувалася в розмірах, визначених за рішенням Міністра оборони України, у межах наявного фонду грошового забезпечення.
Таким чином, висновки Шевченківського районного суду м. Львова про відсутність правових підстав для виплати позивачу суми недоотриманої надбавки за вислугу років є правильними і належним чином обґрунтованими.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2007 року у справі за його позовом до управління Західного оперативного командування Міністерства оборони України про стягнення недоотриманих сум грошового забезпечення військовослужбовця - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.Я.Олендер
Судді М.П.Кушнерик
М.А.Пліш