Головуючий у 1-й інст. Шкіндер П.А.
Господарський суд Івано-Франківської області
Доповідач: Довгополов О.М.
Рядок статзвіту № 47
Справа № 22-а-929/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Довгополова О.М.
суддів: Яворського І.О., Носа С.П.
при секретарі Ігнатищ М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2007 року, -
встановила:
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2007 року відмовлено в задоволенні позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Івано-Франківського обласного управління лісового господарства, ДП «Болехівське лісове господарство» до Поляницької сільської ради с. Поляниця Болехівського району Івано-Франківської області про визнання нечинними рішень Поляницької сільської ради від 04.02.2002р. «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього місця розташування», від 23.01.2003р. «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки» та від 21.04.2002р. «Про надання в тимчасове користування земельної ділянки 0, 0881 га в ур. «Скелі Довбуша» ОСОБА_1».
Постанову суду оскаржила прокуратура Івано-Франківської області, яка просить її скасувати та задовольнити позовні вимоги з тих підстав, що суд мотивував своє рішення пропуском строку звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України та застосував положення ч.1 ст. 100 КАС України, однак помилково не взяв до уваги вимоги ч.2 ст. 100 КАС України. Крім того, на думку заступника прокурора, суд в порушення вимог закону не вирішив спір по суті та не зазначив обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги, в мотивувальній частині рішення.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, прокурора, представника відповідача, третю особу ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущеного строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
В порушення зазначених норм закону суд першої інстанції безпідставно відмовив в поновленні пропущеного строку звернення до суду та не взяв до уваги твердження прокуратури області про те, що оспорюване рішення сільської ради стало відоме органам прокуратури в серпні 2006 року в процесі перевірки на предмет дотримання норм земельного законодавства, а тому вказана причина є поважною та слугує законною підставою для поновлення річного строку звернення до суду.
Крім того, судом не взято до уваги, що позов подано прокурором на захист інтересів держави в порядку ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та при цьому не враховано вимог ст.ст. 13, 14, 16 Конституції України, відповідно до яких земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об»єктами права власності Українського народу. Від імені останнього права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
За таких обставин судова колегія вважає, що органи прокуратури, пред'являючи даний позов, діяли з метою збереження пам'ятки природи загальнонаціонального значення «Скелі Довбуша» та захищали інтереси держави.
Відповідно до вимог ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Проте судом, в порушення вимог закону, такі обставини не досліджувались, не наведено доказів на підтвердження чи спростування тих чи інших обставин справи, а також в порушення вимог ст. 163 КАС України мотивувальна та резолютивна частини постанови викладені без дотримання процесуальних норм.
Що стосується вирішення спору по суті, то колегія суддів відзначає, що урочище «Скелі Довбуша» площею 100 га включено до переліку пам'яток природи загальнодержавного значення Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.03.1981. № 145 і відповідно до ст.ст. 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» є об'єктом природно-заповідного фонду, а землі, на яких розміщена пам'ятка природи -землями природоохоронного призначення.
01.02.1996 Болехівському держлісгоспу, правонаступником якого є ДП «Болехівське лісове господарство», видано охоронне зобов'язання на територію природно-заповідного фонду - пам'ятку природи загальнодержавного значення «Скелі Довбуша».
Відповідно до ст. 32 ЗК України (в редакції 1990 року) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Тому колегія суддів приходить до висновку, що сільська рада прийняла оскаржувані рішення без попереднього вилучення землі у ДП «Болехівське лісове господарство».
Крім того, згідно ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд» на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Згідно ст. 9 цього Закону землі природно-заповідного фонду можуть використовуватися у прородоохоронних цілях, у науково-дослідних цілях, в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, в освітньо-виховних цілях, для потреб моніторингу природного середовища.
За таких обставин, коли в наявності грубе порушення надання та використання земельної ділянки, щодо якої існує особливий режим охорони та використання, рішення сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведені обставини, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч. 1, 202 ч.1, 207 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити, постанову господарського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2007 року скасувати та прийняти нову постанову.
Поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою.
Скасувати та визнати нечинними рішення Поляницької сільської ради Болехівського району Івано-Франківської області від 04.02.2002р. «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього місця розташування», від 23.01.2003р. «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки» та від 21.04.2002р. «Про надання в тимчасове користування земельної ділянки 0,0881 га в ур. «Скелі Довбуша» ОСОБА_1.».
Постанова може бути оскаржена протягом місяця з часу проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М.Довгополов
Судді І.О. Яворський
С.П. Нос