ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Черняк Л.О. Справа №22-а-851/07
Господарський суд Волинської обл. Рядок статзвіту №23
Доповідач : Обрізко І.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Обрізко І.М.,
суддів: Шавеля Р.М.
Багрія В.М.
за участю секретаря - Поворозника Д.Б.
представника відповідача - Редько Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Волинської області від 02 квітня 2007 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з адміністративним позовом та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.05.2005 року. В подальшому змінив вимоги та ставить питання про його скасування.
Вимоги обґрунтовує тим, що Любомльська міжрайонна державна податкова інспекція, далі ДПІ, не мала права застосовувати фінансові санкції за порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” як визначення податкового зобов'язання в порядку, передбаченому Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позаяк останнє собою являє зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Постановою господарського суду Волинської області від 02 квітня 2007 року позов задоволено частково, податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми фінансової санкції у вигляді штрафу 6977,50 грн. - податковим зобов'язанням, скасовано. Підставою прийнятого рішення було те, що штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення правил оподаткування, тому безпідставне є їх визначення як податкове зобов'язання, з поширенням на них вимог щодо граничного строку сплати та положень наслідків несплати.
ОСОБА_1, не погодившись із вказаним судовим рішенням, подав апеляцію, в якій із-за порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, позов задоволити повністю. Причому покликається на ті ж обставини, що викладені в позовній заяві, та на практику судів вищих інстанцій.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку при задоволенні позовних вимог частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно Акту № НОМЕР_2 від 18.05.2005 року перевірки контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу в магазині підприємця ОСОБА_1, продавцем не проведено через реєстратор розрахункових операцій за покупку товару 89 грн. і не видано розрахунковий документ. На місці здійснення розрахунків встановлено надлишок готівкових коштів в сумі 1395,50 грн. (з них 89 грн. сума покупки). На підставі висновку перевіряючих, суб'єктом господарювання порушено пункти 1, 2, 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Керівником Ковельської ОДПІ (до реорганізації) було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.05.2005 року про застосування до підприємця 6977,50 грн. штрафної санкції.
Згідно п.1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції; застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів.
Згідно п.13 ст. 3 вказаного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані забезпечити відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Матеріалами справи підтверджується, що на момент перевірки в касі магазину - кафетерій ОСОБА_1 сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складала 1402 грн., по звіту РРО сума коштів зазначена 6,50 грн., тобто невідповідність коштів становить 1395,50 грн.
Згідно оспорюваного повідомлення-рішення сума застосованих до позивача штрафних санкцій визначена як податкове зобов'язання.
Відповідно до п.1.5 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, положення цього Закону поширюється лише на штрафні санкції, які справляються з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення правил оподаткування, у відповідача не було законних підстав для визначення їх податковим зобов'язанням з поширенням на них вимог зазначеного Закону щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необхідності скасування повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.05.2005 року, однак допустився помилки в частині часткового скасування, позаяк у відповідача були відсутні підстави для застосування до даного спору Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” взагалі, то застосування штрафних санкцій є також недійсним.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суди зобов'язані вказане перевіряти з огляду на ч.3 ст. 2 КАС України.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задоволити.
Постанову господарського суду Волинської області від 02 квітня 2007 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою задоволити позов приватного підприємця ОСОБА_1 та скасувати податкове повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції у Волинській області за № НОМЕР_1 від 31.05.2005 року.
Стягнути з Державного бюджету України в користь приватного підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 206 грн. 40 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Обрізко І.М.
Судді Шавель Р.М.
Багрій В.М.