Справа №2--1379/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06  серпня 2010 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі :

головуючого - судді   Зарічної Л.А.,

при секретарі - Голушко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в  м. Прилуках  про  визнання неправомірними  дій з приводу нарахування  та виплати  щомісячної   державної соціальної допомоги дітям війни , -

В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_1, 1936 року народження, у встановленому законом порядку отримала посвідчення „Дитина війни”, у зв”язку з чим на підставі ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Прилуках і їй повинна була підвищитись пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак відповідачем така допомога їй не була ані нарахована, ані виплачена, у зв»язку з чим, вважаючи своє право порушеним, вона і звернулася до суду з відповідним позовом про зобов»язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Прилуках здійснити їй нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити виплату такої за період із 2006 року  по  червень  2010 року та стягнути суму заборгованості, яка за її підрахунками становить 4792 грн.80 коп..

За віком та станом здоров»я з»явитися в судове засідання позивачка не змогла, а тому  подала письмову заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності, зазначивши, що підтримує свої вимоги у повному обсязі.

Представник Управління Пенсійного Фонду України в м. Прилуках  до суду також не з”явився, але подав письмове клопотання про розгляд справи  про розгляд справи за їх відсутності та заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що Управління може виплачувати лише ті кошти, які надходять на його рахунок з Державного бюджету України, однак коштів на фінансування виплат, зазначених у позові, Державним бюджетом України відповідачеві не виділялося.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Статтею 46 Конституції України дійсно проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

Згідно п.12 ст.71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідності із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону з урахуванням ст.111 цього закону.

    Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону, з урахуванням ст.111 цього закону.

Однак п.41 Розділу ІІ ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року положення ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

Оскільки статтею 22 Конституції України, норми якої мають пряму дію (ч.3 ст.8), не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових  законів  або внесенні  змін  до  чинних законів, а ч.2 ст.3 самого ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” зроблено застереження про те, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, то  рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення бюджетного закону, що обмежувало право дітей війни на державну соціальну допомогу, передбачене ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, визнано неконституційним.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

 Крім того, Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не передбачено ніяких обмежень  у застосуванні ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З вищенаведеного витікає, що відповідач зобов”язаний був нарахувати та виплачувати позивачу протягом 2007 року з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  за період  2008 року - з 22.05.2008 року і  по 31.12.2008 року ,  протягом  2009 року - з 01.01.2009 по 31.12.2009 року, за період  2010 року  -  із 01.01.2010 року по 04.08.2010 року включно щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком згідно ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, тому суд і зобов”язує відповідача перерахувати таку саме за цей період.

На підставі наведеного, ст.ст.8, 22, 46, 152 КУ, ст.ст.3, 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, ”, керуючись ст.ст.212-215 ЦПК  України, суд

ВИРІШИВ :

    Позовні вимоги   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Прилуках задовольнити частково.

     Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Прилуках неправомірними  та зобов’язати здійснити   ОСОБА_1 перерахунок щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року , з 22.05.2008 року і  по 31.12.2008 року , з 01.01.2009 по 31.12.2009 року та  із 01.01.2010 року по 30.06.2010 року включно.

    В іншій частині позову  ОСОБА_1  - відмовити.

 Рішення  суду може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження з наступним  поданням апеляційної скарги потягом двадцяти днів до Апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Суддя                                                                                                                  Л.А.Зарічна