Справа № 6-121
2010р.
У Х В А Л А
Іменем України
05 серпня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарі - Ковтун Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві подання
старшого державного виконавця Відділу ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві
Дороганя Сергія Григоровича
про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, -
В с т а н о в и в :
Старший державний виконавець Відділу ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві Дорогань С.Г. звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон для боржника – ОСОБА_2, посилаючись на те, що на підставі виконавчих листів Солом*янського районного суду м.Києва від 18.11.2009р., Подільського районного суду м.Києва від 08.09.2008р., судового наказу Святошинського районного суду м.Києва від 25.01.2008р. і виконавчого листа Солом*янського районного суду м.Києва від 05.10.2006р. з ОСОБА_2 стягнуто на користь КС «Співдружність» борг в сумі 621 612 грн., на користь ВАТ «Родовід банк» борг в сумі 77 756 грн. 89 коп., на користь ВАТ «Сведбанк» борг в сумі 7 058 грн. 26 коп., на користь КС «Співдружність» борг в сумі 76 283 грн. 99 коп. відповідно, оскільки боржник ухиляється від виконання рішень судів, коштів не повертає, у зв*язку з чим просив задовольнити подання на підставі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».
Вивчивши зміст подання, суд вважає необхідним в його задоволенні відмовити, виходячи з наступного.
Згідно ст.217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Таким чином, законодавець не визначає процесуального порядку вирішення судом питання безпосередньо щодо вжиття заходів для забезпечення виконання рішення суду.
У відповідності до частини 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов*язаний вжити заходів примусового виконання рішень,
Відповідно до пункту 2) частини 1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в*їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмолено у видачі паспорта, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші не виконані зобов*язнаня – до виконання зобов*язань, або розв*язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов*язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Згідно частини 2 цієї ж норми права, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.
Тобто, вказаними вище Законами звернення до суду для встановлення такого обмеження не передбачено.
Контроль та виконання обмежень права на виїзд за територію України покладено на органи Держаної прикордонної служби України, що закріплено в ст.19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» і вирішення даного питання віднесено до її виключної компетенції, а тому вирішення даного подання виходить за межі компетенції суду, у зв*язку з чим у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 217, 209, 210 ЦПК України, суд, -
У х в а л и в :
В задоволенні подання державного виконавця Відділу ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві Дороганя Сергія Григоровича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом дання заяви про апеляційне оскарження протягом п*яти днів з дня проголошення ухвали та подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: