с права № 2-807/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
2 серпня 2010 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Короїд Ю.М.,
при секретарі Божок А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок і забезпечити виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
в с т а н о в и в:
до суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок і забезпечити виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. Свої позовні вимог позивач обґрунтувала тим, що вона є дитиною війни та їй повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога в розмірі, визначеному ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак всупереч вказаним вимогам Закону дана допомога виплачувалась в значно меншому розмірі
У судове засідання позивач не з'явилась, надавши заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, у судове засідання не з’явився, але подав заяву про розгляд справи у його відсутності та не визнав позовні вимоги. У письмовому запереченні зазначив, що допомога позивачу виплачувалась в повному обсязі у розмірах, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік».
Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення даного спору, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок і забезпечити виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Так, при судовому розгляді справи встановлено, що позивачка відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Зазначене підтверджується копією відповідного посвідчення. Відповідачем даний факт не заперечується, а тому така обставина не підлягає доказуванню в судовому засіданні.
Виходячи з того, що позивачка є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються пільги та соціальні гарантії передбачені зазначеним Законом, в тому числі і право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд не приймає до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі і на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яка базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що відмовляючи позивачу у перерахунку підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач порушив її права визначені даним Законом та Конституцією України, а тому невиплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни, підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті надбавки, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних коштів.
За таких умов підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов’язання позивача зробити перерахунок та забезпечити виплату соціальної допомоги у встановленому Законом розмірі з 1 січня по 31 грудня 2009 року.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача, оскільки з матеріалів справи не вбачається, та позивачем на не надано доказів того, що відповідачем допущена бездіяльність.
Керуючись ст. ст.1,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок і забезпечити виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Козелецькому районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року і забезпечити відповідні виплати на користь позивача за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Козелецького райсуду Ю.М.Короїд