Справа №2-972 / 2010р        

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             26 липня 2010року                                                            Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                         Дніпропетровської області

в складі:

головуючого – судді Дігтярь Н.В.

при секретарі – Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі про зобов'язання вчинити певні дії,

                                                                          ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом  до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги та виплатити її в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007р по 31 грудня 2007р, з 22 травня 2008р по 1 липня 2010року, посилаючись на те, що він, як дитина війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007р, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008р має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, чим порушує його права та законні інтереси. В 2007р вказана надбавка не нараховувалась та не виплачувалась, з 2008р по теперішній час виплачується частковою, що й стало причиною звернення до суду.

В судове засідання позивач надав заяву про розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач направив суду клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, та заперечення, позовні вимоги не визнав.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши докази по справі, з'ясувавши обсяг позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за такими підставами:

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується відміткою «Дитина війни» в пенсійному посвідченні НОМЕР_1 від 14.10.1997р.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19.12.2006 року № 489-У дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30% мінімальної пенсії за віком.

П.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи позовні вимоги щодо неправомірності бездіяльності відповідача та стягнення недоплаченої суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу у 2007 рік, суд виходить з наступного.

Дію ст.6 Закону на 2007 рік було зупинено ст.111 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положенням п.12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік ст.6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст.6 Закону України № 2195-IV.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

Крім того  відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахування пенсії позивачу починаючи з 9 липня 2007  по 31 грудня 2007р.

Ст.28 цього Закону визначається, що мінімальна пенсія за віком встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Суд вважає, що положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно віком відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення та законодавством України  не встановленого іншого, крім передбаченого цією статтею мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

У відповідності до ч.3 ст.62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V „Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-Iv з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч.2 ст.85 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” від 5.11.91р. № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був виплатити позивачеві щомісячну соціальну державну допомогу як дитині війни в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:

-   -     за серпень – вересень - [(406грн. +1%) х 30%] х 2 міс. = (410,06 х 30%) х 2 = 123,02 х 2 = 246,04грн.;

-   -     за жовтень – грудень - [(411грн. +1%) х 30%] х 3 міс. = 415,11грн. х 30% х 3 = 124,53 х 3 = 373,59грн.;

а всього за 2007 рік необхідно донарахувати 710,90грн.

Так як в 2007 році позивачеві, як дитині війни, підвищення до пенсії не нараховувалось та виплачувалось, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити позивачеві  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 серпня  по 31 грудня 2007 року.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Так, у справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Щодо часткового задоволення вимог по виплатам за 2008 рік, суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України № 2195-VI викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ст.58 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня – 482грн., з 1 жовтня – 498грн.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” № 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV в новій редакції, тим самим відновлено дію ст.6 Закону України № 2195-ІV.  

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:

              -  10 днів травня – (481грн. х 30%) : 31 х 10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55грн.; червень – 481грн. х 30% = 144,3грн.; липень – вересень– (482грн. х 30%) по 144,6грн. на місяць;  жовтень – грудень – (498грн. х 30%) по 149,4грн. на на місяць.

 Згідно відповіді відповідача на звернення позивача- розмір виплаченого підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, позивачеві виплачувалось підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни, а саме:
-     з 22 травня 2008 року -  48.10грн.,   з 01 липня 2008 року  -   48. 20грн., з 01 жовтня 2008 року -  49.80грн., що становило 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, в травні 2008 року позивачеві виплачена надбавка в сумі більшій ніж належні   46грн.55коп.

А з 1 червня 2008року відповідач нараховував та виплачував позивачеві надбавку не в розмірі, передбаченому Законом- 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а в розмірі 10%  прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, чим порушені права позивача як суб'єкта, який має статус «дитина війни».

Щодо задоволення вимог по виплатам за період з 1 січня 2009р по 31 грудня 2009р, суд виходить з того, що відповідачем за період з 1 січня 2009р по 31 жовтня 2009р відповідачем виплачувалась згідно довідки  щомісячно соціальна допомога в сумі 49грн.80коп., що становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тоді як повинно виплачуватися щомісячно 30% мінімальної пенсії за віком, що становило 149,40грн. на місяць.

За період з 1 листопада 2009р по 31 грудня 2009р виплачувалась допомога в сумі 49грн.80коп., тоді як розмір мінімальної пенсії з 1 листопада 2009р становив 573грн., 30% від якої становить 171грн.90коп. на місяць.

Щодо задоволення позовних вимог за період з 1 січня 2010року по 1 липня 2010року, суд виходить з того, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646 від 20 жовтня 2009 року затверджений у наступному розмірі: з 01.01.2010 року – 695,00грн.

    За період з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року відповідачем виплачується щомісячна соціальна допомога в сумі 49грн.80коп., що підтверджується запереченнями відповідача, що становить менше 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тоді як повинна була бути виплачена в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.    

З вищенаведених доказів встановлено, що відповідачем за вищевказані періоди нараховувалася та виплачувалася позивачу, як дитині війни, щомісячна надбавка до пенсії не в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» - 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком, в листопаді 2009- червні 2010р менше ніж 10 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що „дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,1грн., з 1 липня – 48,2грн., з 1 жовтня – 49,8грн., бо ці положення протирічать Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не в спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду України не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так  як згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України Пенсійний Фонд України та його територіальні відділення звільнено від оплати судового збору, витрати понесені позивачем в сумі 51грн. по оплаті судового збору  підлягають стягненню з Державного бюджету. З відповідача підлягають стягненню витрати  понесені позивачем на оплату витрат на інформаційно-технічний розгляд справи в сумі 120грн.

Керуючись  ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,  суд-  

                                                           В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 9 липня 2007р по 31 грудня 2007р, з 1 червня 2008р по 31 червня 2010р в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених сум.

             Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 51грн.

Стягнути з  Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заява про оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про оскарження.

Головуючий-