Справа № 22- 6531
Головуючий у 1-й інстанції – Смирнова Є.П.
Доповідач – Заришняк Г.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів – Кравець В.А., Шиманського В.Й.
При секретарі – Дудікову А.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 р. в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування надбавки до пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше проведених виплат та індексу інфляції, - за період з 15.01.2009 року по 11.03.2010 року. Відшкодовано ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального закону.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вказаним Законом від 18.11.2004 року, що набрав чинності з 01.01.2006 року, встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту, а саме шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.
На підставі вказаного Закону позивачу лише з 01.01.2008 року здійснюється підвищення пенсії на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як зазначив в своїх запереченнях представник відповідача, підвищення пенсії позивачу в такому розмірі проводилось на підставі ст. 6 вищевказаного Закону, в редакції від 27.12.2007 року, а з 22 травня 2008 року - в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.
Позивач звертався до відповідача з письмовою заявою про нарахування підвищення до пенсії з 01.01.2006 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за результатами розгляду якої відповідачем повідомлено про нарахування підвищень у відповідності до вимог законодавства, після чого позивач звернувся до суду.
Статтею 6 Закону в первинній редакції від 18.11.2004 року встановлювалось, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком (надалі по тексту первинна редакція).
В 2006 році дія статті 6 Закону в первинній редакції зупинялась з 01.01.2006 року Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік". З внесенням змін в статтю 110 та скасуванням п. 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" Законом
від 19.01.2008 року, що набув чинності 01.04.2006 року, дія статті 6 вказаного Закону була відновлена.
В 2007 році дія статті 6 Закону в первинній редакції зупинялась з 01.01.2007 року Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 року, який в частині зупинення дії статті 6 Закону був визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України (справа про соціальні гарантії громадян) та відповідно втратив чинність 09.07.2007 року. Отже, дія статті 6 була відновлена з 09.07.2007 року.
В 2008 році на підставі Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 28.12.2007 року статтю 6 Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Норма ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до якої відсилає названа стаття, передбачає, що учасникам війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вказана редакція статті 6 Закону набула чинність з 01.01.2008 року та втратила чинність 22 травня 2008 року на підставі Рішення Конституційного Суду України (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет).
З прийняттям Конституційним Судом України Рішення з 22.05.2008 року відновлена чинність первинної редакції статті 6 Закону, а саме, що дітям війни пенсії або щомісячне довічна грошове утримання державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 53( встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з липня - 48,2 грн.; з 1 жовтня - 49,8 грн. Вказана Постанова вводилась в дію з 22.05.2008 року.
Як встановлено судом, позивачу, як дитині війни, пенсія підвищувалась з 01.01.2008 року на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідало положенням статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діяла з 01.01.2008 року.
Суд прийшов до правильного висновку, що дії Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року щодо проведення підвищення пенсії позивачу на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідали вимогам Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а дії відповідача в період з 22.05.2008 року на час ухвалення постанови щодо проведення підвищення пенсії позивачу в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, - є неправомірними..
Даною Постановою Кабінету Міністрів України встановлено розміри підвищення до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які дорівнюють 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тобто, своєю Постановою Кабінет Міністрів України фактично продублював положення статті 6 Закону в редакції, яка визнана неконституційною, замінивши відсотковий вираз надбавки на тверду грошову суму.
Разом з тим, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" Кабінету Міністрів України не надано повноваження щодо встановлення чи зміни розміру підвищень до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги.
Оскільки норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, змінювати їх, тому суд обґрунтовано при вирішенні питання щодо розміру нарахувань, належних позивачу з 15.01.2009 року, застосував положення Закону, а не Постанови Кабінету Міністрів України. № 530 від 28.05.2008 року.
Частиною 2 ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років, працездатних осіб, осіб, які втратили працездатність.
Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Суд зробив правильний висновок про те, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку, в тому числі мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Чинним законодавством України на 2008 рік щодо Закону України "Про соціальний захист дітей війни" прямо не визначено розмір мінімальної пенсії за віком як соціальної гарантії та бази нарахувань, проте це не свідчить про відсутність права особи на отримання і реалізацію прав, визначених законом.
Розмір мінімальної пенсії за віком в розумінні ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", як база для розрахунку підвищення, в будь-якому разі не може бути меншою, ніж прожитковий мінімум для осіб, яки втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і не суперечить положенням ч. З цього ж Закону, передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.
Суд першої інстанції повно й всебічно з»ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про те, що пенсія позивача підлягає перерахунку шляхом донарахування надбавки до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше проведених відповідачем виплат та індексу інфляції, за період з 15.01.2009 року по час розгляду справи в суді, обґрунтовано частково задовольнивши вимоги ОСОБА_2 в межах строку звернення до адміністративного суду.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді