УХВАЛА
Іменем України
15 липня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.
при секретарі МОЛНАР Е.А.
за участю представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду від 7 вересня 2009 р. у справі Справа № 22ц-3014/10 Номер рядка статистичного звіту: 37
Головуючий у І-й інстанції ЧОПИК В.В.
Доповідач КОНДОР Р.Ю. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Тячівської державної нотаріальної контори, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Тячівське районне підприємство технічної інвентаризації та приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Русин Наталія Іванівна, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу будинку, -
встановив:
ОСОБА_3 15.11.2007 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та Тячівської держнотконтори, мотивуючи його наступним. Її батько ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачка є єдиним його спадкоємцем першої черги за законом і своєчасно подала заяву про прийняття спадщини. Однак, в її свідоцтві про народження батько записаний як «Андрій Олександрович», тому факт родинних відносин було встановлено лише рішенням Тячівського райсуду від 30.05.2007 р. Звернувшись після цього до нотконтори, позивачка дізналася, що свідоцтво про право на спадщину за батьком щодо незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_1 було 01.02.2007 р. видано брату батька – ОСОБА_1. Просила визнати це свідоцтво недійсним. В подальшому, дізнавшись про продаж ОСОБА_1 будинку ОСОБА_4, розширила позовні вимоги і остаточно просила свідоцтво про право на спадщину, видане 01.02.2007 р. на ім’я ОСОБА_1, а також договір купівлі-продажу зазначеного будинку, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_4 і посвідчений нотаріально 17.05.2007 р., визнати недійсними.
Рішенням Тячівського районного суду від 07.09.2009 р., з урахуванням ухвали цього ж суду від 16.10.2009 р. про виправлення описки в рішенні, у позові відмовлено.
Позивачка рішення суду оскаржила, вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального права. На її думку, суд неправильно витлумачив матеріальний закон, що регулює спадкові правовідносини, не врахував, що факт її родинних стосунків із спадкодавцем і статус як спадкоємця першої черги було встановлено, тому спадкоємець другої черги не має права на спадщину. Просить рішення скасувати, позов – задовольнити.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 16.02.2010 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Тячівського районного суду від 07.09.2009 р. в частині відмови в позові про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину скасовано, в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку – змінено. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і Тячівської держнотконтори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину задоволено. Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Тячівською державною нотаріальною конторою 01.02.2007 р. на ім’я ОСОБА_1 за реєстровим № 1-206 про спадкування за ОСОБА_9 незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_1, визнано недійсним. У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_4 і посвідченого 17.05.2007 р. приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І. за реєстровим № 2211, відмовлено, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача в порядку, встановленому ст.ст. 215, 216 ЦК України. В решті апеляцію відхилено, рішення суду – залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 17.06.2010 р. рішення апеляційного суду від 16.02.2010 р. скасовано у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, яка апеляцію позивачки не визнала та вказала, що у тої наразі відсутнє підтвердження родинного зв’язку із спадкодавцем, а тому – і право на спадщину за законом, визнавши за можливе відповідно до ст. 305 ч. 2 ЦПК України розглянути справу у відсутність інших учасників процесу, які про розгляд справи повідомлялися, не з’явилися до суду повторно, про причини неявки, за винятком Тячівського РПТІ, яке письмовою заявою просило розглянути справу у відсутність його представника, не повідомили, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до такого.
Спір між сторонами виник у зв’язку із спадкуванням та відчуженням незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_1. З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, заповіту не залишив. Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.01.1991 р. ОСОБА_8 успадкував за матір’ю ОСОБА_10 незакінчений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 із 62% ступенем готовності вартістю 7261,00 крб. Свідоцтво про право на спадщину за законом за ОСОБА_9 на цей будинок із 95% ступенем готовності вартістю 42716,00 грн. видано 01.02.2007 р. його брату ОСОБА_1, який 07.10.2004 р. подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Ці факти стверджуються документами на а.с. 5, 18, 20 т. 2, іншими матеріалами справи.
16.03.2005 р. заяву про прийняття цієї спадщини за законом подала і ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 (за паспортом НОМЕР_1, виданим 06.05.2005 р., – ОСОБА_3), як донька спадкодавця і спадкоємець першої черги (а.с. 7-8 т. 1, а.с. 3 т. 2). На час відкриття спадщини та на час подачі позивачкою заяви про її прийняття у повторному свідоцтві про народження НОМЕР_2, датованому 02.12.1997 р., її батьком було зазначено ОСОБА_12 (а.с. 4, 6 т. 1).
Правова позиція позивачки ґрунтується на встановленому, на її думку, факті родинних стосунків із спадкодавцем. Так, рішенням Тячівського районного суду від 30.05.2007 р., що набрало законної сили 11.06.2007 р., у справі за заявою ОСОБА_11 було встановлено, що ОСОБА_11, перебувала у родинних відносинах з ОСОБА_12 – є його рідною донькою (а.с. 5 т. 1). Однак, це рішення суду скасовано ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15.07.2008 р. з направленням справи на новий розгляд (а.с. 101-102 т. 1). Рішенням Тячівського районного суду від 29.10.2008 р., що набрало законної сили 26.02.2009 р., у справі за заявою ОСОБА_11, заінтересовані особи Тячівська райдержнотконтора, Тячівський Райвідділ РАЦСу, ОСОБА_1, про встановлення факту, що має юридичне значення, встановлено, що ОСОБА_11 перебувала у родинних стосунках з ОСОБА_12 – є його рідною донькою (а.с. 106-108 т. 1). Проте й це рішення та ухвала апеляційного суду від 26.02.2009 р., якою рішення було залишено без змін, ухвалою Верховного Суду України від 03.03.2010 р. скасовані, заяву ОСОБА_11 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду. Внаслідок прийняття вищезазначеного судового рішення судом касаційної інстанції, рішення апеляційного суду від 16.02.2010 р. скасовано за заявою ОСОБА_1 у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Листом Тячівського районного суду від 12.07.2010 р. № Н-1.8/2 повідомлено апеляційний суд, що після 03.03.2010 р. від ОСОБА_3 позовної заяви щодо встановлення факту її родинних стосунків із ОСОБА_12 не надходило.
Таким чином, факт родинних стосунків ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_9 не встановлено.
Спадщина, прийнята спадкоємцем, належить йому з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1220, 1268-1270 ЦК України). На підставі договору, укладеного 17.05.2007 р., ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 спірний будинок за 45086,00 грн. (а.с. 48 т. 2). ОСОБА_1 вправі був розпорядитися будинком, цивільний оборот якого не був обмежений (ст.ст. 202-205, 319, 509, 627, 655, 658 ЦК України).
За змістом ст.ст. 11-16, 1216, 1217, 1223, 1258, 1261, 1262 ЦК України, ст. 2 ч. 3, ст. 3 ч. 1, ст. 4, ст. 11 ч.ч. 1, 2 ЦПК України, цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, з юридичних фактів, спадкоємство фізичними особами за законом здійснюється почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги чи нездійснення ними права на спадкування за відповідних умов, діти спадкодавця належать до першої черги спадкоємців за законом, його рідні брати і сестри – до другої черги, особа вправі звернутися до суду з позовом за захистом саме свого цивільного права і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами на власний розсуд. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести свої вимоги та заперечення, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України).
Оскільки підстав для виникнення права ОСОБА_3 на спадкування за ОСОБА_9 не встановлено, позивачка не має права вимагати визнання недійсним згаданих свідоцтва про право на спадщину та похідного у спірних правовідносинах договору купівлі-продажу будинку, правомірність якого презюмується (ст. 204 ЦК України). Право власності набувача належно придбаного майна підлягає захисту (ст.ст. 321, 328, 386 ЦК України).
Відтак, суд дійшов вірного по суті висновку про необхідність відмови в позові. Неправильне тлумачення судом норм закону щодо права позивачки на спадкування з урахуванням наявності на час вирішення справи чинного судового рішення про встановлення факту родинних стосунків позивачки із спадкодавцем зараз значення не має, позаяк відповідне судове рішення скасоване. Доводи апеляції рішення суду не спростовують, тому з урахуванням положень ст. 303 ч. 1 ЦПК України, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляцію слід відхилити, рішення суду – залишити без змін.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд –
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Тячівського районного суду від 7 вересня 2009 р. – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього дня може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Судді