АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1     Справа № 11-а-1265   Категорія  КК:  ч. 2 ст.  186

 Головуючий у першій інстанції Валігура Д.М.

 Доповідач  Ковальська В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      05 липня 2010 року      Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.

суддів  Наставного В.В., Шальнєваої Т.П.

за участю прокурора Карпука Ю.А.

засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва  від 26 лютого 2010 року, -

в с т а н о в и л а:

    Вироком Голосіївського районного суду м. Києва  від 12 січня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджені за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі кожний. На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 до призначеного покарання частково приєднане невідбуте покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22.07.2009 року і призначено остаточне покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі.  

На вирок суду прокурор Кулеба М.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засуджений ОСОБА_2 подали апеляції.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року апеляція засудженого ОСОБА_2 на вирок суду визнана такою, що не підлягає розгляду.

В апеляції на вказану постанову суду засуджений ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, а його апеляцію на вирок суду визнати такою, що підлягає розгляду. При цьому апелянт посилається на те, що він передав апеляційну скаргу до адміністрації СІЗО у визначений законом 15-ти денний термін, з моменту отримання копії вироку у СІЗО.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 і прокурора, які підтримали апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а постанову суду слід скасувати, виходячи з таких підстав.

Вирок суду щодо ОСОБА_2 був постановлений 12 січня 2010 року.

2 лютого 2010 року ОСОБА_2 подав апеляцію на вирок суду (т. 2, а.с. 2-3), яка постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2010 року була залишена без руху з мотивів її невідповідності вимогам  ст. 350 КПК України та наданням строку для усунення недоліків  (т. 2, а.с. 4).

19.02.2010 року на виконання постанови суду від 08.02.2010 року засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію на вирок суду, в якій усунув зазначені в постанові суду недоліки (т. 2, а.с. 13-18).

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року апеляція ОСОБА_2 на вирок суду була визнана такою, що не підлягає розгляду і при цьому суд послався на те, що апеляція подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки у справі є розписка про отримання ОСОБА_2 копії вироку після його проголошення (т. 2, а.с. 19).

В матеріалах справи дійсно є розписка від імені ОСОБА_2 про отримання ним копії вироку 12.01.2010 року (т. 1 а.с. 238). У скарзі на постанову суду від 26.02.2010 року ОСОБА_2 категорично заперечує те, що 12.01.2010 року від отримував копію вироку у приміщенні суду і наполягає на тому, що копія вироку була вручена йому саме в СІЗО у двадцятих числах січня 2010 року і він подав апеляцію у встановлений законом 15-денний термін.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2010 року до СІЗО була направлена копія вироку для вручення засудженому ОСОБА_2 (т.2, а.с.241), а 21.01.2010 року копія вироку була вручена засудженому ОСОБА_2, про що свідчить відповідна розписка (т. 1, а.с. 244).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про те, що копію вироку він отримав 21.01.2010 року, оскільки якщо копія вироку була вручена засудженому 12.01.2010 року, то не було необхідності вручати її повторно через адміністрацію СІЗО, і, крім того, суд не вказував на пропущення засудженим строку на апеляційне оскарження, залишаючи без руху апеляцію засудженого на вирок, у постанові від 8.02.2010 року. В усякому разі всі сумніви, які виникають з приводу дати вручення засудженому ОСОБА_2 копії вироку слід тлумачити на користь апелянта.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 подав апеляцію на вирок суду у передбачений законом термін, тому постанову суду від 26 лютого 2010 року слід скасувати, а апеляцію засудженого - визнати такою, що підлягає розгляду і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання вимог ст. 351 КПК України.

        На підстав викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, –

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

    Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року про визнання апеляції засудженого ОСОБА_2 такою, що не підлягає розгляду, скасувати.

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 12 січня 2010 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 визнати такою, що підлягає розгляду.

Справу про обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України направити до Голосіївського районного суду м. Києва для виконання вимог ст. 351 КПК України.  

Судді :

Ковальська В.В.                           Наставний В.В.                          Шальнєва Т.П.