ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

 

ПОСТАНОВА

         

19.09.07                                                                                           Справа№ 5/3594-18/211А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді                                                               Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                     Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

 

розглянувши справу за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

до	Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м. Львова

 

про	визнання протиправними дій органу державної податкової служби та про скасування актів,

 

                                                                                        

з участю представників :

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність за НОМЕР_1);

ОСОБА_3 -представник (довіреність за НОМЕР_2);       

від відповідача:  Карпин Я.С. -головний державний податковий інспектор (довіреність за №31257/10-0 від 24.10.2006 року),  

 

В С Т А Н О В И В :

 

що суб'єкт підприємницької діяльності  - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про визнання протиправними дій ДПІ у Залізничному районі м.Львова і зобов'язання ДПІ у Залізничному районі м.Львова скасувати наказ НОМЕР_3 та податкових повідомлень рішень НОМЕР_4 та НОМЕР_5

В доповненні до позовної заяви за НОМЕР_6 позивач просить також скасувати другу податкову вимогу НОМЕР_7

В уточнені позовних вимог за НОМЕР_8позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2006 року за НОМЕР_4 та за №НОМЕР_4, першу податкову вимогу від 06.12.2006 року за №НОМЕР_9) та другу -від 19.02.2007 року за №НОМЕР_10).

Заявою від 19.09.2007 року позовні вимоги щодо скасування наказу за №НОМЕР_3 представником позивача відкликано.

Окрім того, позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ДПІ у Залізничному районі м.Львова вчиняти будь-які дії стосовно суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 щодо наслідків, які випливають з податкових повідомлень-рішень за НОМЕР_4 та за НОМЕР_5

        Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка проводилась незаконно -без рішення суду. Також, позивач вважає, що направлення на перевірку та наказ були видані з порушенням вимог ч.1 ст.11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”. Окрім того, в доповненні до позовної заяви за №2133 від 06.02.2007 року, зазначається, що відповідач у своєму наказі не зазначив, яку саме декларацію (розрахунок) не було подано позивачем. А тому, приходить до висновку фізична особа -підприємець, що відповідач не мав ані підстав, ані обставин для призначення перевірки. Зазначено і про те, що перевіряючий чинив тиск на позивача. Щодо податкового повідомлення-рішення заНОМЕР_4, то таке, вважає фізична особа - підприємець, прийнято безпідставно, оскільки спростовується наявними у справі книгою обліку доходів та витрат і банківськими виписками. Щодо податкового повідомлення-рішення за №НОМЕР_4, то орган державної податкової служби, приймаючи його взагалі не взяв до уваги первинні бухгалтерські документи.

В судовому засіданні представники позивача підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити повністю.

Відповідач у запереченні на позовну заяву за №1538/10-0 від 20.01.2007 року вважає, що позивачем в порушення ст.ст.4,5,6,7 Закону України „Про гастрольні заходи в Україні” не сплачено до бюджету збір за проведення гастрольних заходів в сумі 10353 грн. 63 коп., а також в порушення п.1.3 ст.1, п.3.4 ст.3, підп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.3 ст.7, ст.8, підп.9.11.1 та підп.9.11.3 п.9.11 ст.9, ст.17, п.2 ст.19, п.22.3 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” не враховано і не сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 4840 грн. 82 коп.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з викладених підстав, просить в його задоволенні відмовити.

Також, під час судового розгляду було допитано свідка ОСОБА_4-ревізора-інспектора, який проводив перевірку.

 

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування приватного підприємця ОСОБА_1 ДПІ у Залізничному районі м.Львова складено акт за №НОМЕР_11 від 06.04.2006 року, та прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.04.2006 року:

за НОМЕР_4, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі збору за проведення гастрольних заходів в розмірі 17021 грн. 18 коп., у тому числі 10353 грн. 63 коп. - основний платіж та 6667 грн. 55 коп. -штрафні (фінансові) санкції;

за №НОМЕР_4, яким фізичні особі -підприємцю визначено суму податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14522 грн. 46 коп., в тому числі 4840 грн. 82 коп. -основний платіж та 9681 грн. 64 коп. -штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки зазначено, що в результаті порушення п.1.3 ст.1, п.3.4 ст.3, підп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.3 ст.7, ст.8, підп.9.11.1 та підп.9.11.3 п.9.11 ст.9, ст.17, п.2 ст.19, п.22.3 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” приватному підприємцю донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2005 рік -І квартал 2006 року в сумі 4840 грн. 82 коп.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що в результаті порушення ст.ст.4,5,6,7,10 Закону України „Про гастрольні заходи в Україні” не сплачено до бюджету збір за проведення гастрольних заходів донараховано збір за проведення гастрольних заходів у 2004-2005 роках та І квартал 2006 року в сумі 10353 грн. 63 коп.

Також, органом державної податкової служби позивачу були надіслані податкові вимоги: першу - від 06.12.2006 року за №НОМЕР_9) та другу -від 19.02.2007 року за №НОМЕР_10).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних норм чинного законодавства та обставин справи.

 

Щодо податкового повідомлення-рішення за НОМЕР_5

Перевіркою встановлено, що позивач у квітні 2005 року надано додаткові блага фізичним особам - нерезидентам, а саме оплачено вартість проживання в готелі „ІНФОРМАЦІЯ_1” групи артистів ОСОБА_5в кількості 10 чоловік, та не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 468 грн.

У жовтні 2005 року, продовжується в акті перевірки, фізичною особою - підприємцем було надано додаткові блага фізичним особам - нерезидентам, а саме оплачено вартість проживання в готелі „Тустань” з 07.10.2005 року по 08.10.2005 року та вартість харчування в ПП „Панонія” - 07.10.2005 року артистам та співпрацівникам імперського російського балету, та не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1252 грн. 82 коп.

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа  25.02.2006 року у Львівському державному академічному театрі опери та балету ім. С. Крушельницької, зазначено в акті перевірки,  організувала проведення творчого вечора артистки ОСОБА_6та балету "ІНФОРМАЦІЯ_2". Згідно наданого підприємцем пояснення за даний вечір позивач виплатила артистці ОСОБА_6 винагороду в сумі 12 000 грн. 00 коп., але з даної суми не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за лютий 2006 року в сумі 3120 грн. 00 коп.

Згідно п.1.15 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року №889-17 (із змінами та доповненнями) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п.17.1 ст.17 вказаного Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Відповідно до підп.1.1 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Згідно із підп. "ї" п. 1.3 ст.1 вищевказаного Закону, доходом з джерелом його походження з України визначено будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує.

В матеріалах справи наявні докази в підтвердження того, що позивачем дійсно було надано додаткові блага, що підтверджується рахунком №НОМЕР_12 (проживання в готелі „ІНФОРМАЦІЯ_1”); рахунком №НОМЕР_13 та розшифровкою до нього (проживання в готелі „Тустань”); раціоном харчування від 07.10.2005 року, рахунком НОМЕР_14, актом про надання послуг від 07.10.2005 року (харчування в ПП „Панонія”).

Що стосується виплати фізичною особою - підприємцем  артистці ОСОБА_6 винагороди в сумі 12000 грн. 00 коп., то докази в підтвердження даного факту в матеріалах справи відсутні. Слід також зазначити, що сума, з якої виходив ревізор, щодо виплати фізичною особою - підприємцем  артистці ОСОБА_6, була записана зі слів позивача, підтвердженням чого є також показання свідка.

А відтак, оскільки, саме орган державної податкової служби, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, зобов'язаний довести правомірність свого податкового повідомлення-рішення, суд, з врахуванням того, що відповідачем не представлено жодного доказу в підтвердження факту отримання ОСОБА_6винагороди, вважає податкове повідомлення-повідомлення №НОМЕР_4 в цій частині протиправним.

Посилання позивача на те, що відповідачем неправильно розраховано суму основного платежу із податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає сплаті, судом до уваги не може братись, при цьому, суд врахував наступне.

Показаннями свідка, з чим погодились представники позивача встановлено, що було допущено помилку в розрахунку основного платежу, а саме - взято ставку 13%, однак, мала братись ставка 26%, оскільки в даному випадку додаткові блага надавались нерезидентам.

При цьому, суд звертає увагу на те, що оскільки ревізором взято меншу ставку, ніж та яка мала братись, в даному випадку, то такою помилкою не порушено прав, свобод чи інтересів позивача, а тому даний факт не свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, а лише вказує на те, що в податковому повідомленні-рішенні визначено меншу суму податкового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що органом державної податкової служби, з врахуванням наявних в матеріалах справи розрахунків правильності обчислення суми податку з доходів фізичних осіб (додатки до акту №1 та №2), правомірно визначено суму основного платежу із податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1720 грн. 82 коп.

Що стосується штрафних (фінансових) санкцій, то з врахуванням того, що відповідачем неправильно визначено суму основного платежу із податку з доходів фізичних осіб, то неправильно визначено і суму згаданих санкцій.

У відповідності до вимог підп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, штрафна (фінансова) санкція повинна становити 3441 грн. 64 коп.

 

Що стосується податкового повідомлення-рішення за НОМЕР_4 від 12.04.2006 року.

Згідно з актом перевірки №НОМЕР_15 від 06.04.2006 року, позивачем за період з 01.03.2003 року по 31.03.2006 рік внаслідок організації проведення гастрольних заходів одержано виручку від реалізації квитків в сумі 345103 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.4 Закону України „Про гастрольні заходи в Україні” №1115-VІ від 10.07.2003 року, платниками збору за проведення гастрольних заходів на території України є організатори гастрольних заходів, а згідно із ст.5 цього ж Закону об'єктом оподаткування збором за проведення гастрольних заходів на території України є виручка від реалізації квитків на гастрольний захід.

Статтею 6 вищезгаданого Закону передбачено, що ставка збору за проведення гастрольних заходів на території України становить три відсотки об'єкта оподаткування.

Платники збору за проведення гастрольних заходів протягом десяти календарних днів після дати проведення гастрольного заходу подають до органу державної податкової служби за місцем його проведення розрахунок збору за проведення гастрольних заходів за формою, встановленою центральним податковим органом. Збір сплачується одним платіжним дорученням протягом двадцяти календарних днів, наступних за датою проведення гастрольного заходу (ст.7 згаданого Закону).

В матеріалах справи наявні свідоцтва про проведення гастрольних заходів серії НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18 НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23та реєстри кредитових платіжних документів, які в своїй сукупності вказують на те, що позивачем проводились гастрольні заходи, виручка від яких становить 43225 грн. 00 коп.

Інша сума, яка зазначена в акті перевірки, а саме 301878 грн. 00 коп. не знайшла свого підтвердження матеріалами справи. Більше того, як пояснив свідок, деякі суми виручки були записані під час перевірки зі слів позивача.

Як вже зазначалось вище, саме орган державної податкової служби, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, зобов'язаний довести правомірність свого податкового повідомлення-рішення, а тому суд, з врахуванням того, що відповідачем не представлено жодного доказу в підтвердження факту отримання виручки від проведення гастрольних заходів в сумі 301878 грн. 00 коп., вважає податкове зобов'язання зі збору за проведення гастрольних заходів визначеним не правомірно.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази в підтвердження отримання виручки за проведення гастрольних заходів на суму 43225 грн. 00 коп., сума основного платежу повинна становити 1296 грн. 75 коп. (3% від об'єкта оподаткування).

Таким чином, штраф, згідно з вимог підп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” становить 648 грн. 38 коп.

Окрім того, у відповідності до вимог ч.1 ст.7 Закону України „Про гастрольні заходи в Україні” , позивач зобов'язаний подавати розрахунок збору за проведення гастрольних заходів.

В матеріалах справи наявні вісім свідоцтв про проведення гастрольних заходів, а відтак, позивач повинен був звітуватись  перед органами державної податкової служби за кожен проведений гастрольний захід, однак, таких дій не вчиняв, за що органом державної податкової служби було застосовано у відповідності до вимог підп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” 1870 грн. 00 коп. штрафних фінансових санкцій (в акті перевірки зазначено одинадцять гастрольних заходів).

А відтак, з врахуванням того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується проведення лише шести гастрольних заходів, які висвітлені в акті перевірки (інші два в акті перевірки не зазначені), а відповідачем не представлено докази в підтвердження факту проведення саме одинадцяти гастрольних заходів, штрафна (фінансова) санкція повинна становити 1020 грн. 00 коп.

 

Що стосується  першої податкової вимоги від 06.12.2006 року за №НОМЕР_9) та другої -від 19.02.2007 року за №НОМЕР_10).

У відповідності до вимог підп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як передбачено ч.2 підп.5.2.4 п.5.2 ст.5 цього ж Закону, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Враховуючи те, що суми вказані в спірних податкових вимогах були визначені податковими повідомленнями-рішеннями, які оспорюються в судовому порядку,  у органу державної податкової служби були відсутні підстави для надіслання податкових вимог, оскільки податкові зобов'язання були неузгодженими.

За таких обставин, оспорені податкові вимоги є протиправними.

 

Посилання позивача на те, що не було ні підстав ні обставин для прийняття наказу НОМЕР_3 спростовується наступним.

У відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, встановлено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин - платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Як встановлено вище позивач не подавав до органів державної податкової служби розрахунок збору за проведення гастрольних заходів, а тому обставини для проведення позапланової перевірки були наявні.

Що стосується відсутності підстав для проведення перевірки, на які покликається позивач, а саме рішення суду, то такі до уваги теж не можуть братись, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог частин 1 та 2 ст.11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. 

Однак, позивач допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки без жодних застережень, та не подав суду докази в підтвердження обставин протиправності таких дій.

Більше того, згідно ч.8 ст.11-1 цього ж Закону, позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органом державної податкової служби при проведенні перевірки діяв з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

 

Не можуть братись до уваги посилання позивача на те, що на нього чинився тиск, оскільки не подано жодних доказів в підтвердження таких обставин.

 

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення за №НОМЕР_4 від 12.04.2006 року в частині визначеного податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб в сумі 9360 грн. 00 коп.; податкового повідомлення-рішення за НОМЕР_4 від 12.04.2006 року в частині визначеного податкового зобов'язання зі збору за проведення гастрольних заходів в сумі 14056 грн. 05 коп.; податкових вимог від 06.12.2006 року за №НОМЕР_9) та від 19.02.2007 року за №НОМЕР_10) є підставні та обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення. В частині позовних вимог про скасування наказу за №НОМЕР_3, позовну заяву слід залишити без розгляду у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.155 КАС України. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

 

Оскільки судом скасовуються перша та друга податкові вимоги у суду відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а тому, в цьому клопотанні позивачу слід відмовити.

 

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

 

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, п.5 ч.1 ст.155, ст.ст.160-163 КАС України, суд -

                                           

                                                 ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Скасувати, прийняте ДПІ у Залізничному районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення за №НОМЕР_4 від 12.04.2006 року в частині визначеного податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб в сумі 9360 грн. 00 коп., в тому числі 3120 грн. 00 коп. -основний платіж та 6240 грн. 00 коп. -штрафні (фінансові) санкції.

3.          Скасувати, прийняте ДПІ у Залізничному районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення за НОМЕР_4 від 12.04.2006 року в частині визначеного податкового зобов'язання зі збору за проведення гастрольних заходів в сумі 14056 грн. 05 коп., в тому числі 9056 грн. 88 коп. -основний платіж та 4999 грн. 17 коп. -штрафні (фінансові) санкції.

4.          Скасувати, надіслані ДПІ у Залізничному районі м.Львова, податкові вимоги від 06.12.2006 року за №НОМЕР_9) та від 19.02.2007 року за №НОМЕР_10).

5.          Позовні вимоги щодо скасування наказу за №НОМЕР_3 залишити без розгляду.

6.          В іншій частині в позові відмовити.

7.          Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,  що проживає за адресою АДРЕСА_1  (ідентифікаційний номер НОМЕР_24) 2 грн. 50 коп. судового збору.

8.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

9.          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         

 

         

 

Суддя