Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 2-2253-10
09 липня 2010 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі :
головуючого судді - Шавиріної Л.П.
при секретарі - Подосельник Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман за участю позивача справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ВГІРФО Краснолиманського МВ ГУМС України в Донецькій області про припинення реєстрації, суд –
В С Т А Н О В И В :
09 червня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про припинення реєстрації в жилому будинку, що належить йому на праві власності.
В судовому засіданні позивач підтримав повністю свої вимоги і суду показав, що йому на праві власності належить жилий будинок, який розташований в м. Красний Лиман Донецької області по вул. Українська,100. З 2006 по 2008 рік у зв’язку з реєстрацією шлюбу з відповідачем у вказаному жилому будинку проживав та був зареєстрований як член сім’ї відповідач. В 2008 році шлюбні відносини між позивачем та відповідачем було припинено. З листопада 2008 року відповідач перестав проживати у спірному жилому будинку і користуватися ним, бо створив свою сім’ю та проживає з нею окремо. Але до теперішнього часу відповідач не припинив реєстрації у вказаному жилому будинку, незважаючи на те, що позивач просив його зробити це добровільно. Реєстрація відповідача у жилому будинку, що належить позивачу на праві власності, створює перешкоди йому у користуванні та розпорядженні вказаним будинком. Тому просив припинити реєстрацію відповідача в ньому.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення, просив справу розглянути у його відсутності.
Представник третьої особи – ВГІРФО Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, просив справу розглянути у його відсутності.
Судом встановлено, що позивачу на підставі договору дарування, посвідченого 07.11.2006 року державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори по реєстру № 6188(а.с.6-8), на праві власності належить жилий будинок з господарськими спорудами, розташований в м. Красний Лиман Донецької області по вул. Українська,100.
З 25.11.2006 року у зв’язку з реєстрацією в 2003 році шлюбу між позивачем та відповідачем, позивач останнього зареєструвала у будинку АДРЕСА_2, який став проживати у вказаному будинку як член сім’ї(а.с.9-11,14).
В зв’язку з припиненням шлюбних відносин і створенням іншої сім’ї в листопаді місяці 2008 року відповідач виселився зі спірного жилого будинку і в грудні місяці 2008 року оселився за адресою АДРЕСА_1 де проживає до теперішнього часу (а.с.15-16).
27 травня 2009 року шлюб між позивачем та відповідачем припинено(а.с.5).
Незважаючи на те, що позивач пропонував відповідачу добровільно припинити реєстрацію у будинку, що належить йому на праві власності, відповідач до теперішнього часу не зробив цього(а.с.14), що створює перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні вказаним майном.
Для регулювання відносин між власником житла та членами його сім»ї законодавець використав правову конструкцію (сервітут), яка раніше до цих відносин не застосовувалась. Тому хоч положення житлового законодавства і підлягають переважному застосуванню до житлових відносин в силу ст. 3 ЖК України, але в разі, якщо питання, яке виникло при розгляді спору не урегульовано житловим законодавством, відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» суд застосовує норми цивільного законодавства.
Тому, враховуючи те, що норми ЖК України не регулюють вказані відносини при розгляді спору суд керується нормами глави 32 ЦК України, а норми житлового законодавства використовує лише за аналогією.
Так відповідно до ст.64,156 ЖК України до членів сім»ї власника жилого будинку належать діти власника та інші особи, які користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Тобто це свідчить про те, що бувші члени сім’ї власника житла, мають не тільки рівні права з членами його сім’ї, а повинні нести і відповідальність, яка передбачена законодавством для членів сім’ї.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла чи законом.
Матеріали справи свідчать про те, що іншої домовленості між позивачем та відповідачем про підстави втрати користування житлом не існувало.
Враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено, що відповідач не користуються жилим будинком, який належить позивачу на праві власності, з листопада місяця 2008 року(а.с.15-16), суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Крім того в судовому засіданні встановлено, що збереження реєстрації відповідача у жилому будинку, який належить позивачу на праві власності, чинить перешкоди власнику у користуванні своїм майном та у розпорядженні ним.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Враховуючи те, що відповідач змінив місце проживання більш ніж двадцять місяців назад і до теперішнього часу не зареєструвався за новим місцем проживання і не припинив реєстрацію за попереднім місцем проживання (в жилому будинку, що належить позивачу)на підставі ст. 7 вказаного закону він може бути знятим з реєстрації на підставі рішення суду.
Керуючись ст.ст.3,64,156 ЖК України, ст.391,405 ЦК України, ст.ст.6,7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, ст.ст.10,11,60,79,88,212-215, ,226,232 ЦК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Припинити реєстрацію ОСОБА_2 в жилому будинку по АДРЕСА_2
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у 1 примірнику.
Головуючий суддя -