справа № 22-8435 головуючий у 1-й інстанції: Беспалов О.О.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Кадєтової О.В., Касьяна О.П.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, стягнення коштів
за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації
на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.11.2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови в здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, згідно із ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», з урахуванням проведених за цей період виплат.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує на те, що розмір допомоги, право на яку має позивач, визначався на підставі чинного законодавства. Виплата такої допомоги фінансується за рахунок державного бюджету в межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. Кошти позивачу виплачувались в розмірах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачеві сум. Позивач пропустила строк на звернення до суду за захистом порушеного права.
Розглянувши справу в порядку, визначеному ст. 304-1 ЦПК України, та в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленої постанови в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження по ній відкрите судом першої інстанції на підставі поданої ОСОБА_1 позовної заяви про визнання дій відповідача по нарахуванню і виплаті допомоги по догляду за дитиною неправомірними та стягнення з останнього сум недоотриманої допомоги. Згідно позовної заяви, відповідачем по заявлених вимогах позивачем визначено Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (а. с. 3-9, 35).
Однак, судом першої інстанції визнано протиправними і дії щодо відмови в здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, згідно із ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Між тим, позивачем будь-які вимоги до останнього у встановленому порядку заявлені не були, він не був притягнутий судом до участі в розгляді справи в якості відповідача.
Ухваливши судове рішення відносно особи, яка не брала участі в розгляді справи, суд першої інстанції порушив ст. ст. 3, 11, 47, 50, 52, 105, 162 КАС України.
За таких обставин постанова в частині визнання протиправними дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат підлягає скасуванню відповідно до положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України.
Задовольняючи вимоги в частині визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови в здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, згідно із ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років та покладаючи на відповідача обов’язок здійснити перерахунок ОСОБА_1 зазначеної допомоги у вказаний період, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок, що допомога по догляду за дитиною, право на яку має позивач, в цей період була нарахована і виплачена їй не в повному обсязі, а її розмір не відповідав встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Разом з тим, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянта щодо безпідставного незастосування судом при вирішенні спору встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ст. 100 КАС України).
Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації наполягало на відмові у задоволенні позову у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду (а. с. 42-45).
Вважаючи, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду з позовом, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_1 стало відомо про порушення свого права в липні 2009 року із відповіді відповідача на її звернення.
Однак, погодитись з таким висновком неможливо, оскільки він не підтверджений будь-якими доказами і не відповідає обставинам справи.
Передбачена ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною виплачувалась позивачу щомісячно, однак в розмірі меншому, ніж встановлено цим Законом.
Виходячи з викладеного позивач мала знати про порушення своїх прав при проведенні їй чергових виплат допомоги по догляду за дитиною.
Незнання закону, в т. ч. ухвалених Конституційним Судом України рішень, якими визнавались неконституційними зміни, що вносились до зазначеного Закону, не може розцінюватись як поважна причина пропуску строку для захисту порушеного права.
ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду в липні 2009 року, тобто після спливу більше 2-х років з моменту початку порушення її прав і півтора року з часу припинення такого порушення, виходячи із встановленого судом першої інстанції в оскаржуваній постанові.
Обставин, які б свідчили про неможливість звернення до суду у визначений ст. 99 КАС України строк та могли бути розцінені як поважні причини його пропуску, ОСОБА_1 не наводить і на такі не посилається.
З врахуванням викладеного, положень ст. 100 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні вимог позивача про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови в здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, згідно із ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років та покладення на відповідача обов’язку здійснити перерахунок зазначеної допомоги у вказаний період, необхідно відмовити в зв’язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Виходячи з цього, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог з наведених міркувань, а апеляційна скарга – задоволенню.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності постанови в частині відмови в позові позивачу, визначених ч. 3 ст. 303 ЦПК України підстав для її скасування в цій частині не встановлено.
Тому у вказаній частині оскаржувана постанова залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30.11.2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати, ухваливши нове рішення, яким в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови в здійсненні нарахування та виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, згідно із ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, покладення на відповідача обов’язку здійснити перерахунок зазначеної допомоги у цей період відмовити.
В іншій частину вказану постанову залишити без змін.
Рішення є остаточним, набирає законної сили з моменту його проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
головуючий:
судді: