Справа № 22-4386 Головуючий у І інстанції: Гримич М.К.
Доповідач: Лесько А.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року квітня місяця 26 дня Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Лесько А.О.,
суддів: Карпенко С.О., Слободянюк С.В.,
при секретарі: Шаховніній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» про відшкодування збитків та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ «Укрпромбанк» про відшкодування збитків та моральної шкоди. Зазначав, що між ним і відповідачем був укладений договір банківського вкладу на суму 70 000 гривень, строк дії якого сплив 12 квітня 2009 року. Однак в порушення умов договору кошти були повернуті йому через АТ «Родовід банк» тільки 24 листопада 2009 року. Посилаючись на те, що протягом 226 діб відповідач безпідставно користувався його коштами, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Укрпромбанк» матеріальні збитки в сумі 10 402 грн., пеню в розмірі 12 810 грн., моральну шкоду в сумі 7 000 грн., середній заробіток, транспортні та добові витрати, пов’язані з явкою до суду.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та увалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Вказує на те, що висновок суду про припинення дії договору 12 квітня 2009 року є помилковим, оскільки договір припиняє свою дію з моменту виплати банком повної суми вкладу і нарахованих відсотків. Суд безпідставно не взяв до уваги розрахунок мінімального матеріального збитку за ставкою договору, укладеного з ТОВ «Укрпромбанк» від 12 грудня 2008 року.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з’явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2008 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу № 1032/ 0305435000712001 ( вклад Універсальний), згідно якого Банк прийняв від вкладника грошові кошти в сумі 70 000 грн. строком на 122 дні – з 12 грудня 2008 року ( дата внесення) по 12 квітня 2009 року (дата повернення) на умовах та в порядку, визначених цим договором (п.1.1).
Процентна ставка за вкладом складає 24% річних (п.1.2).
Згідно п.3.2.1 договору виплата процентів здійснюється з 15 числа кожного місяця шляхом перерахування на картковий рахунок вкладника.
Відповідно до п.2.4.3 договору вкладник має право отримати суму вкладу та нараховані проценти за останній розрахунковий період у «Дату повернення», зазначену у п.1.1 цього договору (а.с.3).
Як видно з квитанції від 12 грудня 2008 року, ОСОБА_1 вніс кошти в сумі 70 000 грн. на депозитний рахунок згідно вищезгаданого договору (а.с.4).
18 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення вкладу з нарахованими відсотками (а.с. 5). 24 листопада 2009 року вимога ОСОБА_1 була задоволена відповідачем (а.с.17).
Згідно наданого позивачем розрахунку суму матеріального збитку 10 402 грн. він визначив, виходячи із встановленої договором банківського вкладу процентної ставки за вкладом 24% річних за 226 днів після спливу дії договору – з 12 квітня по 23 листопада 2009 року (а.с.15). Суму пені 12 810 грн. позивач обчислив, виходячи із прострочення 226 днів та 0,1 % пені за кожний день згідно ч.6 ст. 232 ГК України (а.с.16).
Оскільки відповідно до п. 1.1 укладеного між сторонами договору строк вкладу, протягом якого нараховуються 24% річних , сплив 12 квітня 2009 року, після вказаного терміну зазначені відсотки нараховані бути не можуть.
Не може бути застосована до відповідача і відповідальність, передбачена ст. 232 ГК України, на яку послався позивач, оскільки вказаною нормою не регулюються правовідносини, що виникли між сторонами.
Згідно п. 5.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому за відсутності перешкод, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність» , пов’язаних з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, поновлення прав позивача можливе на підставі ст. 625 ЦК України.
Оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права на своєчасне одержання коштів депозитного вкладу, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Суд також вірно не знайшов правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, доводами апеляційної скарги не спростовується, тому підстав для його зміни чи скасування не має.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: судді: