Справа № 22-13480/10                                

Головуючий у 1 інстанції: Лісовська О.В.

                                Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2010  року  Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі:       головуючого - судді  Шебуєвої В.А.,

              суддів: Євтушенко О.І., Білич І.М.,

               при секретарі  Гладун Х.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов‘язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов‘язання вчинити певні дії.

Визнані неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м.Києва в частині ненарахування ОСОБА_1 надбавки до пенсії у розмірі 30% у відповідності до вимог ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м.Києва здійснити нарахування  надбавки до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 01 липня  2009 року. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м.Києва на користь позивачки ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита в сумі 3 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року, прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Посилається на те, що оскаржуване судове рішення постановлено із порушенням норм матеріального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна  скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, на порушення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” безпідставно не здійснював позивачці, яка є дитиною війни, нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому  суд  врахував заяву Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва на підставі положень  ст. 100 КАС України,  задовольнив позов в межах  річного строку для захисту прав та інтересів ОСОБА_1 та зобов‘язав відповідача здійснити нарахування  надбавки до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 01 липня  2009 року.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»від 28.12.2007 р. в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що після  прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни, і, з часу прийняття цього рішення у позивача відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з Управління Пенсійного фонду України на користь позивачки ОСОБА_1 витрати по сплаті  державного мита в сумі 3 грн. 40 коп.

У відповідності до п.34 ст.4  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»  Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб‘єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та ухвалення нового рішення в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 304-1 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 23 липня 2009 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

В іншій частині постанову Деснянського районного суду м.Києва від 23 липня 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий                        

Судді