справа №2-1231/2010 рік

РІШЕННЯ

Іменем  України

03 серпня 2010 р.                                                                                                                           м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді – Цветкова О. Я.

при секретарі – Пшеничній Г. О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача за довіреністю Кордончика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-К», третя особа – Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Гарант», про зобов’язання здійснити заміну товару, стягнення неустойки за порушення прав споживача, витрат на підключення до мережі Інтернет, моральної шкоди та судових витрат, а також про стягнення з відповідача в дохід держави штрафних санкцій за порушення прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Керченського міського суду АР Крим із позовом, який вмотивований тим, що позивач 22.11.2008 р. придбала у магазині «Таір» холодильник «SIEMENS KD 36NA40/02 серійний номер FD8802 325494»  вартістю 5705,00 грн. 02 вересня 2009 року позивач звернулась до відповідача з вимогою усунути недолік у вигляді плям іржі на дверцятах холодильника шляхом заміни передніх панелей холодильника. 04.09.2009 р. вказаний холодильник був прийнятий відповідачем для надіслання його до сервісного центру Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Гарант». Актом технічного стану № 4392 від 16.09.2009 р. працівниками ПП «ВКФ «Гарант» було встановлено порушення споживачем правил експлуатації товару, що виразилось у застосуванні хімічних засобів, не передбачених для догляду за нержавіючою сталлю, тому було відмовлено у гарантійній заміні товару. У зв’язку з цим позивач просить зобов’язати відповідача здійснити заміну товару, що має істотні недоліки, стягнути з відповідача 1711,50 грн. неустойки за порушення прав споживачів, витрати на підключення до мережі Інтернет у розмірі 390,00 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., спричиненої їй моральними стражданнями внаслідок порушення з боку відповідача ї прав як споживача та витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 37,00 грн., а також стягнути з відповідача в дохід держави 57050,00 грн. штрафних санкцій за порушення прав споживачів.

У судовому засіданні позивач вимоги підтримала, просила задовольнити позов повністю.

Представник відповідача за довіреністю Кордончик О. В.  проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях (а.с.31) . Пояснив, що в товарному чеку, що був підписаний позивачем при придбанні товару, вказані сервісні центри, які знаходяться в м. Києві. Підписанням заяви від 07.09.2009 р. про здавання телефону в гарантійний ремонт, позивач надав свою згоду на затримку строку ремонту у зв’язку з необхідністю транспортування виробу до сервісного центру через проміжний приймальний пункт у м. Сімферополі. Отже, недолік був усунутий сервісним центром у встановлений законом строк та не був істотним, позивач надав письмову згоду на затримку, пов’язану з транспортуванням товару до сервісного центру, телефон після ремонту знаходиться у справному стані, про що позивача було письмово повідомлено, але позивач відмовляється його забрати. Просили відмовити у позові з наведених підстав.

Третя особа - Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Гарант», явку представника у судове засідання не забезпечила, надіслала до суду письмові пояснення, в яких просила розглянути справу за відсутності представника, пояснила, що немає інших пояснень, окрім вказаного в Акті технічного стану № 4392 від 16.09.2009 р.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 22.11.2008 р. придбала у магазині «Таір» холодильник «SIEMENS KD 36NA40/02 серійний номер FD8802 325494»  вартістю 5705,00 грн., про що свідчить товарний чек № 636 від 22.11.2008 р., в якому наявні підписи продавця та покупця (а.с.3).

02 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з вимогою усунути недолік у вигляді плям іржі на дверцятах холодильника шляхом заміни передніх панелей холодильника (а.с.4). 04.09.2009 р. вказаний холодильник був прийнятий відповідачем для надіслання його до сервісного центру ПП «Виробничо-комерційна фірма «Гарант» (а.с.6). Актом технічного стану № 4392 від 16.09.2009 р. працівниками ПП «ВКФ «Гарант» було встановлено порушення споживачем правил експлуатації товару, що виразилось у застосуванні хімічних засобів, не передбачених для догляду за нержавіючою сталлю (а.с.5).

15.10.2009 р. позивач звернулась з претензією, в якій зазначила, що не була ознайомлена з правилами обслуговування та експлуатації холодильника в частині використання спеціального засобу для миття, тому що не отримала при придбанні товару інструкцію з експлуатації на російській чи українській мові, тому просила замінити холодильник на товар аналогічної марки, моделі (а.с.7-9).

Відповідач листом від 09.02.2010 р. відмовив у задоволенні претензії, посилаючись на  Акт технічного стану № 4392 від 16.09.2009 р., складений працівниками ПП «ВКФ «Гарант», за яким недоліки товару виникли внаслідок дій споживача щодо застосуванні хімічних засобів, не передбачених для догляду за нержавіючою сталлю  (а.с.17).

При вирішенні справи суд виходить з того, що права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу передбачені главою 54 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Закону України «Про захист прав споживачів».

Стаття 700   Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

З товарного чеку № 636 від 22.11.2008 р. вбачається, що ОСОБА_1 була ознайомлена у тому числі з правилами експлуатації та отримала всі необхідні супровідні документи до товару, а саме інструкцію по експлуатації, що засвідчила власноручним підписом на вказаному товарному чеку. Крім того, до позовної заяви ОСОБА_1 додала копію «Гарантійних зобов’язань виробника», викладених українською мовою, що є додатком до інструкції з експлуатації (а.с.11).

Таким чином, суд не бере до уваги посилання позивача про те, що вона не отримала інструкцію по експлуатації на зрозумілій їй мові, оскільки за ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови. Тому отримання інструкції на українській мові відповідає вимогам Закону.

В Інструкції по експлуатації холодильника «SIEMENS», що є в матеріалах справи (а.с.36-44), у розділі «Миття холодильника» міститься застереження «не застосовуйте засоби для чищення та миття, що містять хімічні розчинники або кислоти» (а.с.41-зворотній бік).

Таким чином, враховуючи наведені приписи чинного законодавства, будь-які вимоги споживач може висувати тільки за умови доведення факту порушення його права на інформацію про товар. З огляду на встановлені судом обставини, ОСОБА_1 не може посилатись на ненадання відповідачем їй повної інформації, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Позивач звернулась з вимогою про усунення недоліку після дев’яти місяців експлуатації холодильника, що виключає ймовірність виникнення іржі на холодильнику внаслідок недоліку товару, а навпроти підтверджує висновок, викладений в Акті технічного стану № 4392 від 16.09.2009 р., за яким недоліки товару виникли внаслідок дій споживача щодо застосуванні хімічних засобів, не передбачених для догляду за нержавіючою сталлю.

Отже позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити заміну товару, що має істотні недоліки, не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 1711,50 грн. неустойки за порушення прав споживачів, а також моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., спричиненої їй моральними стражданнями внаслідок порушення з боку відповідача ї прав як споживача, суд зазначає, що вони також не можуть бути задоволені з огляду на відсутність порушення прав ОСОБА_1 як споживача.

Вимоги про стягнення з відповідача витрат на підключення до мережі Інтернет у розмірі 390,00 грн. також задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довела, що ці витрати пов’язані з цією справою та здійснені внаслідок винних дій відповідача.

Вимога позивача про стягнення з відповідача в дохід держави 57050,00 грн. штрафних санкцій за порушення прав споживачів не підлягає задоволенню з огляду на те, що згідно зі ст.ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів» повноваження стягувати штрафні санкції за порушення цього Закону має спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи у порядку, встановленому КМ України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рiшення може бути оскаржено в апеляцiйному порядку до Апеляцiйного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рiшення апеляцiйної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 05 серпня 2010 р.

Суддя                                              О. Я. Цветков