СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
18 червня 2009 року Справа № 2-5/10791-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Ткаченка М.І.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 21.01.99, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
позивача: ОСОБА_3, довіреність № 16 від 09.01.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
відповідача: Холковський Павло Іванович, довіреність № 100-28 від 12.01.09, державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт";
відповідача: Безрученко Наталія Олегівна, довіреність № 100-2894 від 29.12.08, державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт";
прокурор: не з'явився, прокурор Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 15 квітня 2009 року у справі № 2-5/10791-2008
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 98637)
до державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)
за участю прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
про стягнення 801864,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, фізична особа –підприємець ОСОБА_2, звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт” про стягнення збитків в якості упущеної вигоди в сумі 801864,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в односторонньому порядку припинив виконувати свої зобов’язання за договором № 286-Д від 04 липня 2008 року про надання послуг, відповідно до умов якого позивачем реалізовувались квитки на проїзд на судах порту, а порт був зобов’язаний здійснювати перевезення пасажирів за даними квитками.
Повідомленням від 19 березня 2009 року прокурор Автономної Республіки Крим вступив у дану справу на підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року (суддя Гаврилюк М.П.) (з урахуванням ухвали від 12 травня 2009 року про виправлення описки) позов ОСОБА_2 задоволено, з державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт” на користь позивача стягнуто збитки (упущену вигоду) у сумі 801864,00 грн., державне мито у сумі 1700,00 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що державне підприємство „Ялтинський морський торговельний порт” на підставі статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України не мало права в односторонньому порядку припиняти виконання своїх зобов’язань за договором № 286-Д від 04 липня 2008 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, державне підприємство „Ялтинський морський торговельний порт”, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.
Так, заявник апеляційної скарги твердить, що поза увагою господарського суду Автономної Республіки Крим залишився той факт, що позивачем не надано доказів односторонньої відмови державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт” від виконання умов договору № 286-Д від 04 липня 2008 року. Крім того, збитки відповідача, стягнуті з позивача за рішенням суду, не підтверджені розрахунком.
У зв’язку із хворобою головуючого судді Видашенко Т.С., на підставі розпорядження виконуючого обов’язки заступника голови від 11 червня 2009 року, здійснено заміну головуючого судді Видашенко Т.С. на суддю Антонову І.В., головуючим у справі призначено суддю Антонову І.В.
Крім того, у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Латиніна О.А., на підставі розпорядження виконуючого обов’язки заступника голови від 11 червня 2009 року, здійснено заміну судді Латиніна О.А. на суддю Ткаченко М.І.
У судове засідання, призначене на 18 червня 2009 року, прокурор Автономної Республіки Крим не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
04 липня 2008 року між державним підприємством „Ялтинський морський торговельний порт” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладений договір № 286-Д про надання послуг.
Згідно з пунктом 1.1 договору державне підприємство „Ялтинський морський торговельний порт” здійснює перевезення туристів фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 між портом Ялта, порпунктом Ботанічний Сад, Гурзуф, Ластівчине Гніздо, Місхор, Алупка на судах порту, а ОСОБА_2, свою чергу, на підставі пункту 3.4 договору, перераховує державному підприємству „Ялтинський морський торговельний порт” належні порту суми за перевезення пасажирів на умовах договору на розрахунковий рахунок або вносить в каси пасажирського комплексу в порту Ялти.
Строк дії договору встановлений сторонами до 31 грудня 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, з 05 липня 2008 року до 05 серпня 2008 року сторони виконували умови договору, відповідач виділяв позивачу квоту місць, а позивач, в свою чергу, реалізовував квитки на екскурсії та морські прогулянкові рейси катерами порту.
З 06 серпня 2009 року порт відмовив у перевезенні пасажирів на судах державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт”, що стало підставою для звернення суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт”, виходячи з наступного.
Як вбачається з пункту 3.1 договору № 286-Д від 04 липня 2008 року про надання послуг, в обов’язок суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 входить щодня до 14 години подавати та узгоджувати з Портом заявки на перевезення груп туристів на наступну добу із зазначенням пункту відправлення та призначення, часу відправлення та запланованої кількості туристів. За годину до відправлення позивач повинен уточнювати інформацію про кількість туристів.
За твердженням державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт”, що підтверджується матеріалами справи, позивач не подавав та не узгоджував з відповідачем заявки на перевезення груп туристів, що є порушенням зобов’язань за договором з боку самого позивача та стало підставою для невиконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 6 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Таким чином, діюче законодавство передбачає право зобов’язаної сторони відмовитися від виконання в односторонньому порядку своїх зобов’язань за договором у випадку, якщо інша сторона не виконує належним чином свої зобов’язання по відношення до зобов’язаної сторони та ці обов’язки іншої сторони є необхідною умовою для виконання зобов’язань зобов’язаною стороною.
Частиною 3 статті 219 Господарського кодексу України визначено, що якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
З обставин справи вбачається, що з боку позивача мало місце господарське правопорушення, яке зазначилось у невиконанні їм обов’язків, передбачених пунктом 3.1 договору перед відповідачем в формі бездіяльності.
Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Частиною 3 статті 220 Господарського кодексу України передбачено, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Обставини справи свідчать, що позивач не виконував взяті на себе зобов’язання згідно пункту 3.1 договору, що свідчить про прострочку кредитора, при цьому судова колегія зазначає, що невиконання позивачем своїх зобов’язань перед відповідачем має не тільки формальний характер, а насамперед пов’язано з безпекою мореплавання та належним виконанням вже своїх зобов’язань перед пасажирами.
Відповідно до частини 4 статті 226 Господарського кодексу України не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Крім того, відшкодування збитків, в тому числі у вигляді упущеної вигоди, є мірою господарсько-правової відповідальності, яка застосовується тільки у разі здійснення суб’єктом господарювання правопорушень в сфері господарської діяльності.
З обставин, викладених вище, вбачається, що склад правопорушення з боку відповідача при виконанні ним договору відсутній.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У судовій практиці поняття „дохід” ототожнюється з поняттям „прибуток” який отримує суб’єкт господарювання при здійснені підприємницької діяльності.
Таким чином, при розрахунку упущеної вигоди необхідно враховувати не тільки грошову суму отриманого чи заплановано доходу, однак і грошову суму у вигляді витрат у той же період.
Із наданих позивачем розрахунків, з якими погодився суд першої інстанції, в загальній сумі стягнутих збитків у вигляді упущеної вигоди був врахований тільки валовий доход позивача без врахування витрат у цей період, що суперечить вимогам статей 224, 225 Цивільного кодекс України.
Упущена вигода, за загальним правилом, є така втрата кредитором очікуваного приросту у майбутньому, яка ґрунтується на точних даних, який безспірно підтверджує можливість отримання ним грошових сум чи інших цінностей, якби зобов’язання було виконане боржником.
Розрахунок упущеної вигоди, наданий позивачем, здійснений на підставі даних про отримання доходу за один день - 05 серпня 2008 року з сумою доходу 9324,00 грн. (а.с. 28-30, том 1).
Враховуючи, що позивачем не надавались та не узгоджувались заявки з відповідачем, в яких повинна вказуватись кількість туристів (дорослих і дітей), судова колегія дійшла висновку про те, що данні, приведені позивачем у таблицях, не підтверджуються належними та допустимими даними у справі згідно з вимогами статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України.
За даних обставин підстави для задоволення позову відсутні.
Судова колегія не знаходить підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи, оскільки матеріали справи не містять точних даних, які б безспірно підтверджували можливість отримання суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 грошових сум у разі виконання договору № 286-Д від 04 липня 2008 року.
За даних обставин судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування прийнятого рішення та відмови у задоволенні позову.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові відмовити.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді М.І. Ткаченко
Л.М. Заплава