Справа №_2-362_____                                                                                                                                                                                                   2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    "_02_"серпня  2010 року                                                                             м. Гайворон  

    Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Сліпенка Р.Ю., при секретарі Костюк Т.Ю.,

    за участю позивача – ОСОБА_1, представника позивача – помічника прокурора Гайворонського району Кіровоградської області - ФречкоВ.В. представника відповідача відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області - Лисенко О.В., представника співвідповідача ОСОБА_4-ОСОБА_5, третьої особи - Казавчинської сільської Ради,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Прокурора Гайворонського району в інтересах громадянина – ОСОБА_1 до відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області про встановлення розміру присадибної ділянки в натурі та усунення перешкод при виготовленні державного акта на право власності на земельну ділянку, третя особа Казавчинська сільська рада, -

В С Т А Н О В И В :

 Прокурор Гайворонського району, в інтересах громадянина ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області про встановлення розмірів присадибної земельної ділянки в натурі та усунення перешкод при виготовленні державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що позивач по справі – ОСОБА_1, являється власником житлового будинку № 45, який знаходиться по АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу даного житлового будинку від 30 жовтня 1965 року (арк.. №8). На момент купівлі даного житлового будинку позивачем була набута у власність і земельна ділянка, розмір якої становив 0,29 га, і розпорядження якою належало до повноважень колгоспу. У 1991 році повноваження розпоряджатися земельними ділянками перейшло до органів місцевого самоврядування. Позивач зазначає, що в 1991-1995 роках Казавчинською сільською радою проводилась інвентаризація земельних ділянок. Згідно даних по господарської книги №4, станом на 1997 рік розмір земельної ділянки, по АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні позивача становить 0,36 га. Вказана площа земельної ділянки рахується за ним згідно по господарських книг за період з 1997 року по 2005 рік, щорічно. На підставі даних складених за результатами інвентаризації земель проведеної у 1991 році, станом на 15.05.2005 року розмір земельної ділянки позивача становив 0,36 га, що підтверджується планом схемою(арк.. № 9). Згідно плану-схеми присадибної земельної ділянки його сусіда гр. ОСОБА_4 яка розташована по АДРЕСА_2, станом на 15.05.2005 року її розмір становив 0,34 га (арк..№ 10). Рішенням Казавчинської сільської ради №39 від 21 лютого 1997 року, позивачу передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,36 га, з яких: 0,25 га – земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, а 0,11 га для обслуговування підсобного господарства (арк.. № 12).

Позивач зазначає, що згідно обмірів земельної ділянки, які провів ДП "Кіровоградський інститут землеустрою" розмір його земельної ділянки становить 3605,0804 кв.м., що підтверджується планом-схемою, а також технічною документацією визначено місце розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (арк.арк. № 14-16) Позивач зазначає, що всупереч вищевказаних документів він позбавлений права користуватись своєю земельною ділянкою площею приблизно 0,38 га. з вищевказаної площі, оскільки сусід гр. ОСОБА_4 усупереч вимог ст. ст. 92, та 95 Земельного кодексу України, у межах вищевказаної площі встановив залізний паркан. Вищевказане унеможливлює виготовлення позивачем технічної документації на будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці перешкоджає у виготовленні державного акта на земельну ділянку, що перебуває у власності позивача. На підставі цього позивач просить суд, зобов’язати відповідача – відділ Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області встановити в натурі межі земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача по АДРЕСА_3 на підставі документації розробленої ДП "Кіровоградський інститут землеустрою" шляхом встановлення межових знаків, а також позивач просить покласти судові витрати по справі на відповідача.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про землеустрій", наказ Держкомзему від 04.05.1999 року № 43.                      

Позивач – ОСОБА_1 та представник позивача, помічник прокурора Гайворонського району Кіровоградської області-Фречко В.В.  у судовому засіданні позов підтримали та просять його задовільнити.

Представник відповідача, відділу Держкомзему у Гайворонського районі Кіровоградської області – Лисенко О.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними, такими що не підлягають задоволенню, посилаючись у запереченнях на позов на те, що:

До повноважень відділу Держкомзему Гайворонського району Кіровоградської області не відноситься встановлення меж земельної ділянки, яка знаходиться у власності позивача. Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі  (на місцевості). Представник відповідача зазначає, що спеціалістами ДП "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" в листопаді 2009 року дійсно було проведено обміри присадибної земельної ділянки гр. ОСОБА_1, але на даний час технічна документація із землеустрою не виготовлена у зв’язку з відсутністю фінансування з державного бюджету на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 844, отже посилання в позові на технічну документацію із землеустрою, якої не існує, - є недоречним і не може бути доказом у справі. Представник відповідача зазначає, що відділ Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області не являється підприємством, яке виконує землевпорядні роботи, також зазначає, що у відділі відсутня ліцензія на здійснення таких робіт.  На підставі цього відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник третьої особи – Казавчинської сільської ради, сільський голова, ОСОБА_8 пояснив, що спірні правовідносини між позивачем та його сусідом – ОСОБА_4 вирішувались Верховним Судом України, про що прийнято відповідне рішення суду.

Представник співвідповідача ОСОБА_4, -ОСОБА_5, просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, в зв’язку з тим, що з приводу встановлення меж позивачу на земельній ділянці, що знаходиться в його користуванні уже виносилось рішення Верховним Судом України.    

Свідок по справі – землевпорядник Казавчинської сільської ради, ОСОБА_9, в судовому засіданні пояснив, що дані по розмірах земельної ділянки, якою користується позивач, у по господарських книгах Казавчинської сільської ради можуть бути невірні оскільки обмір земельної ділянки, якою користується позивач зроблені рулеткою та метром, які не являються спеціальним обладнанням, що застосовується для здійснення таких обмірів, тому в рішенні про виділення землі ОСОБА_1 спеціально зазначено, що розміри земельної ділнки будуть уточнені при виготовленні Державного акту на землю. Межа між ділянками не змінювалася, та проходить по вже існуючим міткам ( пні дерев, залишки кам’яного муру).      

Даючи оцінку обставинам по справі, Гайворонський районний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, не підлягають задоволенню з наступних підстав:

    Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі  (на місцевості).

    Документи , що додані до позовної заяви: рішення план-схема присадибної земельної ділянки гр. ОСОБА_1, план-схема присадибної земельної ділянки гр. ОСОБА_4, незатверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), за рахунок земель житлової та громадської забудови гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, у відповідності із Законом України "Про землеустрій", не являється технічною документацією із землеустрою, оскільки не містить обов’язкових погоджень, що передбачені вищеназваним Законом, а також не затверджена відповідними органами земельних ресурсів. Крім того представник відповідача – Лисенко О.В. зазначила, що технічна документація, на яку в своєму позові посилається позивач, взагалі не виготовлялася..

    Позивач просить суд, зобов’язати відповідача встановити в натурі межі земельної ділянки, що згідно з Положенням про відділ Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області, яке затверджено наказом Держкомзему від 22 липня 2008 року № 191, виходить за межі повноважень відповідача, а отже відповідач, не має права встановлювати в натурі межі земельної ділянки,  яка належить позивачу.

    Висновок технічної експертизи, що було подано до суду позивачем по справі не відповідає вимогам Закону України "Про судову експертизу", оскільки в ньому відсутні відомості про наявність ліцензії в особи, що його виготовляла, стаж її роботи та кваліфікацію. Даний  висновок не відповідає  нормам, що зазвичай встановлюються для виготовлення таких висновків та вимогам ЗУ « Про судову експертизу»(арк.. «68-74).

    Крім того позивач ОСОБА_1 звертався з позовом до Гайворонського районного суду Кіровоградської області до Казавчинської сільської ради та гр. ОСОБА_4 про визначення меж присадибної земельної ділянки та про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. За наслідками розгляду даної справи Гайворонським районним судом прийнято відповідне рішення, а також прийнятті рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 6 грудня 2006 року (арк.. № 43) та ухвала Верховного Суду України від 4 квітня 2007 року,(арк. № 44)  якими відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Отже спірні правовідносини з приводу володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, якою користується позивач, розглянуті по суті та вирішені.

    Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна особа зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

    Позовна заява, яку подано до суду Прокурором Гайворонського району в інтересах гр. ОСОБА_1, не містить переконливих доказів, які дають підстави задовольняти викладені в ній вимоги. Суд вважає, що даний позов, являється таким, що поданий безпідставно, оскільки при розгляді справи, позивачем не були належним чином доведені обставини викладені в позовній заяві та при розгляді справі з’ясовано, що належне обґрунтування позовних вимог відсутнє.

    Керуючись статтями 2, 55, 56, 61 Закону України «Про землеустрій», Земельним кодексом України, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Законом України "Про судову експертизу", статтями 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Прокурора Гайворонського району в інтересах гр. ОСОБА_1 до відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області про встановлення розмірів присадибної земельної ділянки в натурі та усунення перешкод при виготовленні державного акта на право власності на земельну ділянку відмовити повністю.

    Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Гайворонський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня  проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                 \підпис \                                                                         Р.Ю. Сліпенко