СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 червня 2009 року Справа № 5020-5/422
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю:
прокурора: Шульга Антон Миколайович, посвідчення №574 від 18.11.08, Прокуратура міста Севастополя;
представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_1, довіреність №310 від 10.04.09;
3-тіх осіб: не з'явився, Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів;
не з'явився, Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі;
не з'явився, закрите акціонерне товариство "Югрыбстрой";
Сорокіна Інна Юріївна, довіреність №б/н від 11.11.08, комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради;
розглянувши апеляційне подання Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 12 травня 2009 року у справі № 5020-5/422
за позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)
в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
3-ті особи Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів (вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)
Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі (вул. Дм. Ульянова, 16,Севастополь,99045)
закрите акціонерне товариство "Югрыбстрой" (Камишовське шосе, 14,Севастополь,99014)
комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 48,Севастополь,99011)
про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої на території західного берега бухти Омега в місті Севастополі площею 300 кв.м., яка використовується під розміщення кафе-бару "Баден-Баден", привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом зносу будинків, будівель та споруд, які використовуються під розміщення кафе-бару "Баден-Баден" за власний рахунок.
Ухвалою господарського суду від 18.11.2008 року до участі у якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської Ради.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.02.2009 року господарським судом було замінено відповідача у справі - фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 на належного –ОСОБА_3.
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 12 травня 2009 року у справі №5020-5/422 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка перейшла у користування відповідача у зв’язку з відчуженням об’єкта нерухомості, якій на цій ділянці був розміщений, в силу вимог статті 120 Земельного кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просив рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Апеляційне подання мотивоване тим, що відповідач використовує земельну ділянку без документа, який засвідчує право на неї, оскільки земельна ділянка відповідачу у встановленому законом порядку не надавалася, її межі у натурі не встановлювались, що на думку прокурора, є ознаками самовільного зайняття земельної ділянки. Також прокурор у поданні наполягає на тому, що листи Держкомзему, які дають тлумачення поняттю “самовільне зайняття земельної ділянки”, суперечать вимогам Закону України “Про державний контроль за використанням і охороною земель” та не пройшли необхідної реєстрації у Міністерстві юстиції України, у зв’язку з чим посилання на них є неправомірним.
У судовому засіданні 15.06.2009 року прокурор та представник третьої особи –комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської ради –підтримали вимоги апеляційного подання, представник відповідача проти вимог подання заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Представники позивача та третіх осіб –Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів, Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі, закритого акціонерного товариства "Югрыбстрой" –у судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників позивача та третіх осіб.
Прокурор та представник комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської ради у судовому засіданні заявили клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення вирішення пов’язаної господарської справи №5020-2/216.
Клопотання мотивовано тим, що вирішити спір у даній справі неможливо до закінчення розгляду пов’язаної з нею справи про визнання недійсною угоди.
Відповідно до вимог частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
Проте, учасниками судового процесу не було наведено доводів, які б свідчили про те, що справа, яка знаходиться у провадженні господарського суду міста Севастополя, пов’язана з даною справою, та яким чином вирішення цієї справи може вплинути на розгляд даного спору.
У зв’язку з викладеним судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволені заявленого клопотання та не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.
Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою»26.03.1998 року був укладений договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою»надав ОСОБА_4 земельну ділянку для розміщення торгівельного об'єкту на пляжі Омега згідно опорного Генерального плану забудови загальною площею 300 кв.м.
26 червня 1998 року наказом Інспекції Державної архітектурно-будівельної комісії №185 затверджений Акт державної технічної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - кафе-бару "Баден-Баден" на пляжі бухти Омега.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 16.04.2003 року, укладеному між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 придбав у власність будівлю кафе-бару "Баден-Баден" площею 300 кв.м., розташованого за адресою: пляж бухти Омега у місті Севастополі.
Рішенням третейського суду при Севастопольській торгово-промисловій палаті 20.07.2007 року визнаний дійсним договір купівлі-продажу кафе-бару "Баден-Баден", укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (том 1 аркуш справи 100).
Матеріалами справи також підтверджено, що 13.12.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна: кафе-бару "Баден-Баден", розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, аркуші справи 123-124).
Право власності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 зареєстровано державним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна»19.12.2008 року за реєстровим №193 (том 1, аркуш справи 125).
Відповідачем здійснюється експлуатація кафе-бару "Баден-Баден" без документів, що встановлюють право на землю, що послугувало підставою для звернення до суду з позовом про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників відповідача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
На підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки був наданий акт Управління з організації інспекторської діяльності СМГ УЗР перевірки дотримання вимог земельного законодавства №592 від 20.05.2005 року, яким встановлено, що на землях рекреації у Гагарінському районі на пляжі “Омега”, розташований бар "Баден-Баден", який належить приватному підприємцю ОСОБА_4 Документи, які посвідчують право користування землею відсутні (том 1, аркуш справи 15).
Частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною другою статті 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” здійснення державного контролю за використанням та охороною земель належить до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.
Згідно зі статтею 9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель та її територіальні органи.
Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснюється у числі інших засобів шляхом проведення перевірок.
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року №312, затверджений Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (далі –Порядок).
У розділі 3 Порядку передбачені такі види перевірок: планові, позапланові, оперативні, та встановлений порядок проведення кожного з видів перевірок.
Пунктом 4.1 вказаного Порядку визначено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
Відповідно до пункту 5.1 Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Пунктом 5.4 Порядку встановлені вимоги до акту перевірки. Так, в акті перевірки державний інспектор зазначає: дату та місце складання акту; посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посади та прізвища представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.
Таким чином, факт порушення земельного законодавства (самовільне зайняття земельної ділянки), повинен підтверджуватись актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель або її територіальним органом, у встановленому Порядку та визначеної вказаним Порядком форми.
При вивченні акту перевірки судовою колегією встановлено, що вказаний акт не відповідає вимогам законодавства та вищезазначеного Порядку, а саме: відсутнє зазначення на проведення перевірки у присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів, або двох свідків, як передбачено Порядком; а наданий акт був складений неуповноваженим органом на здійснення таких перевірок.
Тому вказаний акт не може бути прийнятий у якості доказу самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.
У розумінні діючого законодавства самовільним зайняттям є заволодіння земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснене без відведення землі в натурі й одержання документу, що засвідчує право на землю.
До документів, що підсвічують право на земельну ділянку стаття 126 Земельного кодексу України відносить державні акти на право власності і право користування земельною ділянкою та договір оренди, у разі оформлення права оренди.
Підставою для набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Як вбачається з рішення Державної Азово-Чорноморської інспекції від 20 квітня 2007 року №16/893 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності об’єкту торгівлі–кафе-бару "Баден-Баден", фізична особа–підприємець ОСОБА_4 використовує земельну ділянку для розташування кафе-бару "Баден-Баден" на підставі договорів №65 “Про дольову участь в утриманні припляжної території” від 21.06.2006 року (кафе "Баден-Баден") та №66 “Про дольову участь в утриманні припляжної території” від 21.06.2006 року (літня площа кафе "Баден-Баден") (том 1, аркуші справи 20-21).
Тобто доводи позивача про зайняття відповідачем спірної земельної ділянки без достатніх для цього підстав спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором у позові заявлені вимоги про зобов’язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 повернути самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану на території західного берега бухти Омега в місті Севастополі площею 433 кв.м., яка використовується під розміщення кафе-бару "Баден-Баден", привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом зносу будинків, будівель та споруд, які використовуються під розміщення кафе-бару "Баден-Баден" за власний рахунок.
Як встановлено судовою колегію, право власності на кафе-бар "Баден-Баден" за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2008 року (том 1, аркуш справи 115).
В силу вимог частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків примусового відчуження об'єктів власності з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги про знесення кафе-бару "Баден-Баден" мотивовані лише відсутністю правовстановлюючих документів на користування землею. Обставини наявності передбачених законом підстав для примусового відчуження цього об'єкту з мотивів суспільної необхідності та дотримання порядку такого відчуження з попереднім та повним відшкодуванням його вартості міською радою не доводились.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що вимоги про знесення належного відповідачеві торгового павільйону не відповідають приписам Конституції України та Цивільному кодексу України.
Аналогічна позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 30.11.2007 №01-8/918 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з орендою земельних ділянок".
Крім того, прокурором не було надано належних доказів самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем у справі –фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, оскільки у наданих прокурором документах, якими він обґрунтовує позовні вимоги, зазначено лише приватного підприємця ОСОБА_4
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора у зв’язку з чим рішення господарського суду міста Севастополя скасуванню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12 травня 2009 року у справі № 5020-5/422 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді