Справа № 2а-493/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2009 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Масенко Д.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити виплату суми щомісячної державної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому зазначив, що має правовий статус „дитина війни", відповідачем йому не в повному обсязі виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Луганська нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за липень - грудень 2007 року в сумі 735,30 грн.

Позивач до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в своїх запереченнях посилався на наступне. ЗУ „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" були внесені зміни до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких пункт 17 статті 77 було виключено, статтю 110 викладено в такій редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" запроваджується з 01.01.2006 року, а ст. 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету". У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни". ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік" припинено дію ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни". Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції положення пункту 12 ст. 71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік". Таким чином, норми ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" є діючими з 09.07.2007 року. Крім того, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

29.07.2009 року була винесена ухвала про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 17.10.1992 року.

Позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська з заявою про виплату йому підвищення до пенсії як дитині війни, але листом № 222/Ц-15 від 10.06.2008 року йому було відмовлено в перерахунку.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 окремі закони визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок- 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня 2007 року - 411 грн.

Таким чином, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 703,86 грн. (з 09.07.2007 року по 31.07.2007 року - ((406 грн. х 30%) / 31 день) х 23 дні = 90,36 грн., за серпень - вересень 2007 року - (406 грн. х 30%) х 2 місяці = 243,60 грн., за жовтень - грудень 2007 року - (411 грн. х 30%) х 3 місяці = 369,90 грн.) .

Однак, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущеним строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленим КАС України.

Позивач не заявляє обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду, у зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що ним пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, на підставі чого, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вказаної вимоги.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни" визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,11,17,18,87,94,99,100,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.