ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 17 червня 2010 року           < Час проголошення >           № 2а-9304/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кіномедіа Едвертайзінг»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення,

за участюпрокуратури Печерського району міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004722313/0 від 17.06.2009, прийняте ДПІ у Печерському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.06.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22.06.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.06.2009 за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Кіномедіа Едвертайзінг»ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт № 322/23-13/32492964 (далі —Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 656608,16 грн.

17.06.2009 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0004722313/0, яким у зв’язку з порушенням пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 984 912 грн., в тому числі штрафні санкції —328 304 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 656608,16 грн. стала встановлена ним нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Кубер-Груп»№27/11-У від 29.09.2006 про надання послуг з залучення нових та роботи з існуючими клієнтами, інформаційно-консультаційних та юридичних послуг.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом, 29.09.2006 між ТОВ «Кубер-Груп»та ТОВ «Кіномедіа Едвертайзінг»було укладено договір №27/11-У, за яким ТОВ «Кубер-Груп»взяло на себе зобов’язання надавати позивачу послуги з залучення нових та роботи з існуючими клієнтами, інформаційно-консультаційні та юридичні послуги, а ТОВ «Кіномедіа Едвертайзінг»—здійснювати їх оплату.

З 01.03.2007 по 31.12.2007 ТОВ «Кіномедіа Едвертайзінг»оплатило ТОВ «Кубер-Груп»надані послуги відповідно до умов вищезгаданого договору на загальну суму 3939648,93 грн., в тому числі ПДВ 656608,16 грн.

Одночасно, на підтвердження факту виконання договору шляхом надання послуг ТОВ «Кіномедіа Едвертайзінг»та ТОВ «Кубер-Груп»були підписані відповідні акти виконаних робіт, а також ТОВ «Кубер-Груп»виписало ТОВ «Кіномедіа Едвертайзінг»податкові накладні на загальну суму 3939648,93 грн., в тому числі ПДВ 656608,16 грн.

Вищевказані документи, якими оформлювались господарські операції з надання послуг на загальну суму 3939648,93 грн., в тому числі ПДВ 656608,16 грн., були скріплені підписом директора ТОВ «Кубер-Груп»ОСОБА_2.

Водночас, як видно з пояснень ОСОБА_2, відібраних Управлінням департаменту фінансових розслідувань Комітету державного контролю Республіки Білорусь по Брестській області від 11.07.2008, копії яких залучені до матеріалів справи, вказана особа, яка є громадянкою Республіки Білорусь, двічі приїздила до Києва, щоб підписати за грошову винагороду документи, не маючи на меті створення ТОВ «Кубер-Груп»та здійснення відповідної господарської діяльності. При цьому жодних бухгалтерських документів та податкової звітності ОСОБА_2 не підписувала.

Крім того, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 11.03.2010 у справі № 1-П-112/2010 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України, тобто з нереабілітуючих підстав, була закрита кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, у зв’язку із його смертю. При цьому ніхто з близьких родичів ОСОБА_3 не звертався до суду з клопотанням про продовження провадження в справі з метою реабілітації померлого.

Як видно з матеріалів справи, під час проведення досудового слідства у кримінальній справі № 1-П-112/2010 було встановлено, що протягом 2007-2008 років реквізити та банківські рахунки ТОВ «Кубер-Груп»протиправно використовувались ОСОБА_3 з метою надання іншим суб’єктам господарювання послуг з переведення безготівкових коштів у готівкові, а також із зменшення податкових зобов’язань шляхом складання від імені ТОВ «Кубер-Груп»первинних документів та відображення їх в податковому обліку без реального здійснення господарських операцій, що підтверджується явкою з повинною від 13.11.2009, постановою про притягнення як обвинуваченого від 26.11.2009 та протоколом допиту обвинуваченого від 26.11.2009, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що договір між позивачем та ТОВ «Кубер-Груп»№27/11-У від 29.09.2006, акти виконаних робіт та податкові накладні, які є доказами реальності надання послуг ТОВ «Кубер-Груп», були підписані ОСОБА_3 від імені директора ТОВ «Кубер-Груп»ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що незважаючи на вимогу суду позивач не надав інших належних та допустимих доказів реального виконання договору між позивачем та ТОВ «Кубер-Груп»№27/11-У від 29.09.2006, суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору між ТОВ «Кіномедіа Едвертайзінг»та ТОВ «Кубер-Груп»№27/11-У від 29.09.2006 було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Кіномедіа Едвертайзінг»податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Крім того, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі —Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Водночас, судом встановлено, що податкові накладні від імені директора ТОВ «Кубер-Груп»ОСОБА_2 фактично підписувались ОСОБА_3, що є порушенням п. 18 Порядку заповнення податкової накладної.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що договір №27/11-У від 29.09.2006 між ТОВ «Кубер-Груп»та ТОВ «Кіномедіа Едвертайзінг»є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, а податкові накладні за відповідний період були складені з порушенням вимог п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Кіномедіа Едвертайзінг»належних правових підстав для віднесення сум ПДВ, перерахованих на підставі цього договору ТОВ «Кубер-Груп», до складу податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0004722313/0 від 17.06.2009 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіномедіа Едвертайзінг»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко