ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                       

"21" серпня 2006 р.                                                                        Справа №  03/3621

Господарський суд Черкаської області, в складі: головуючого - судді Єфіменко В. В.,

з секретарем Семерез М.І.;

          за участю представників сторін:

          від позивача: Козятинський О.М., Беленкова В.В., за довірен.,

          від відповідача:  Амєліна О.С., за довірен.. Бондар О.В. за посадою,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу за позовом Одеської залізниці, м.Одеса

до приватної виробничо-комерційної фірми “Сев-Сервіс 2000”, м.Черкаси,

про стягнення  3678,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

          Заявлено позов про стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів в розмірі 3678 грн. 05 коп. по договору купівлі-продажу № 02/Т-04-169НЮ від 02.03.2004 р. та  додаткової угоди до цього договору.

          Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов  та його представники в судовому засіданні позовні вимоги не визнали посилаючись на необхідність застосування позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Суд, вислухавши  представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Сторони, 02 березня 2004 р. за № 02/Т-04-169НЮ  уклали договір, у відповідності з яким постачальник (відповідач) зобов”язався продати, а замовник (позивач) купити певну вугільну продукцію (далі - товар), найменування, марка і кількість якого викладена у Додатку №1, який є невід”ємною частиною договору та здійснювати вчасно розрахунки в строки, передбачені цим договором.

Відповідно п.п.6.1, 6.4 вищевказаного договору  постачальник протягом 10-ти робочих днів із дати поставки товару але не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяцем надає замовнику рахунок-фактуру на цей товар та податкову накладну. Сторони визначили, що остаточні фінансові взаєморозрахунки вони будуть здійснювати після підписання актів звірки, які мають складати і підписувати  сторонами протягом дії цього договору на партію товару постачену на протязі календарного місяця або до кожного додатку.

02.09.2004 р. сторони уклали Додаткову угоду до договору від 02.03.2004 р. № 02/Т-04-169НЮ, відповідно до якої сторони прийшли до згоди доповнити вищезазначений договір додатковою поставкою вугілля на суму 1 005 480 грн. Постачальник зобов”язався поставити та передати у власність замовнику товар, відповідно до Специфікацій, а замовник  зобов”язався прийняти і оплатити цей товар на умовах цього договору.

Зобов”язання у відповідності з ст.526 Цивільного Кодексу України і ст.193 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до закону, умов договору.

Згідно з п.4.3 договору фактична кількість товару в залізничних  вагонах, в яких він поставляється, повинна відповідати кількості, яка вказана в залізничних накладних.

26.01.2004 р. на виконання умов вищезазначеного договору позивачу було поставлено вугільну продукцію, що підтверджується накладними № 50376882 та № 50376885, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідач рахунком від 29.01.2004 р. № 12 запропонував позивачу  оплатити придбаний товар на загальну суму 121608 грн.

За названим рахунком позивач здійснив оплату у повному обсязі, що підтверджується  платіжними дорученнями № 1354 від 09.03.2004 р. на суму 95030,06 грн., № 1560 від 17.03.2004 р. на суму 23077,94 грн. та актом  прийому-передачі векселя від 25.03.2004 р. (в частині 3500 грн.).

До вищевказаного рахунку було включено вартість поставленої вугільної продукції у вагоні № 67579771 (залізнична накладна № 50376552) у кількості 69 т вугілля сорту АМ13-25 на суму 16560 грн. та у вагоні № 67341933 (залізнична накладна № 50376885) у кількості 69 т. Вугілля сорту АМ13-25 на суму 16560 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано менше вугільної продукції ніж зазначено у залізничних накладних на 12900 кг (12771 кг з урахуванням 1% - сума норми природної втрати та граничні розрахунки визначення маси нетто, згідно з п.27 “Правил видачі вантажів”, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644) на суму 3678,05 грн. (з ПДВ), що підтверджується комерційними актами  БК № 024652/17 від 26.01.2004 р. та БК № 024653/ від 26.01.2004 р.

Рішеннями господарського суду Луганської області у справах № 21/287 та 21/288 від 12.10.2004 р. було встановлено факти невірного визначення маси вантажу при відправленні, придбаного позивачем товару при відправленні його залізницею.

Ч.2 ст.35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки відправник неправильно визначив масу вантажу у накладних № 50376882 та № 50376885 –більше ніж фактично отримано було відправлено, відповідачем безпідставно було отримано оплату за 12771 кг вугілля сорту АМ13-25 на суму 3678,05 грн. (з ПДВ).

Ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

17.03.2006 р. позивачем відповідачу була направлена претензія за № НЮ 9/23 щодо повернення суми в розмірі 3678,05 грн., отриману відповідачем за непоставлене вугілля, на яку відповідач надав відповідь № 42 від 29.05.2006 р. про відсутність підстав для задоволення вимог, викладених в претензії.

Доказів отримання позивачем товару у повному обсязі відповідач не надав.

Суд вважає, що відповідач не позбавлений  права на звернення з позовом до відправників товару, з яким мав правовідносини.

Доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності не відповідають матеріалам справи і у суду немає підстав для застосування строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення і з відповідача необхідно стягнути на користь позивача безпідставно отримані кошти шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача № 260071291 в ОФ АБ “Експрес-Банк” м.Одеса МФО 328801, ОКПО 01071315, в розмірі 3678 грн. 05 коп. згідно договору купівлі-продажу № 02/Т-04-169НЮ від 03.09.2004 р. та  додаткової угоди до цього договору.

З позивача необхідно достягнути 17 грн. держмита.

Оскільки заявлені вимоги підлягають до задоволення, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 102 грн. витрат по держмиту та 118 грн.  витрат за інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд –                                                                         

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

Стягнути  3678 грн. 05 коп. боргу,  102 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з приватної виробничо-комерційної фірми “Сев-Сервіс 2000”, м.Черкаси, вул Сумгаїтська,16/51, код 21366225 на користь Одеської залізниці, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська,19, код 01071315.

Достягнути  з Одеської залізниці, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська,19, код 01071315 держмито в розмірі 17 грн. із зарахуванням в доход до державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського  суду  протягом 10 діб з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СУДДЯ                                                                                                              В.В.Єфіменко