ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 08 червня 2010 року           < Час проголошення >           № 2а-12392/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді          Васильченко І.П., при секретарі Мостовій Н., вирішив адміністративну справу

за позовомЗаступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську

до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси»в особі ВК «Автоливмаш»

простягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з’явився   

від позивача: Ласійчук О.П.

від відповідача: Опанасюк Ю.М.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Івано-Франківська звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси»в особі ВК «Автоливмаш»про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»на відповідача покладений обов’язок відшкодовувати позивачу витрати на виплату і доставку пенсій призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками   № 1 та № 2. Заступник прокурора посилається на те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем зазначених вище положень Закону, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (список № 1) за період з 01.03.2008 року по 01.09.2009 року в розмірі 12398,42 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що Виробничий Комплекс «Автоливмаш»не є правонаступником заводу «Автоливмаш», на якому працювали зазначені позивачем робітники, а тому ВК «Автоливмаш»не має відповідати за зобов’язаннями заводу «Автоливмаш».

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Управлінням Пенсійного фонду України  в місті Івано-Франківську (далі –позивач) здійснені фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01.03.2008 року по 01.09.2009 року. Зазначене підтверджується Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»за 2008 рік, за травень 2009 року та за серпень 2009 року. Копії вказаних розрахунків наявні в матеріалах справи.

Копії вказаних вище розрахунків направлені відповідачу з повідомленням, що останньому необхідно перерахувати до ПФ зазначену у повідомленнях суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Факт направлення вказаних розрахунків відповідачу (ВК «Автоливмаш») підтверджується наявними в матеріалах справи листами № 31/04 від 14.01.2009 року, № 298/04 від 02.07.2009 року та      № 409/04 від 18.09.2009 року.

У встановлені строки відповідачем не відшкодовані позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. У зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.03.2008 року по 01.09.2009 року в сумі 12398,42 грн.

Відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»№ 400/97-ВР від 26.06.1997 року (далі –Закон № 400/97-ВР).

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058- ІV від 09.07.2003 року (далі –Закону № 1058- ІV) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1.

При цьому, як вбачається з доданих до позовної заяви Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2008 рік, травень 2009 року, серпень 2009 року, пенсії зазначеним в Розрахунках особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначені відповідно до пункту «а»статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі –Закон № 1788-ХІІ), на   пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Абзацом п’ятим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України          № 1058- ІV встановлено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01 січня 2005 року –за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а»ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення»задоволенню не підлягають.

Відповідач посилається на те, що виробничий комплекс «Автоливмаш»не є правонаступником Заводу «Автоливмаш», на якому працювали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому відповідач не зобов’язаний відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку зазначеним особам пенсій.

Такі твердження відповідача спростовуються наступним.

Згідно Довідки № 13 від 14.08.2008 року Виробничого комплексу «Автоливмаш», підписаної директором В.Блонським та начальником ВК   А.Перхулин (копія наявна в матеріалах справи) «Завод «Автроливмаш»з 02.01.1986 року  перейменований на виробниче об’єднання «Карпатпресмаш». Наказ Мінстанкопрому № 317 від 02.01.1986 року. Виробниче об’єднання «Карпатпресмаш»з 01.04.1996 року перейменоване у ВАТ «Автоливмаш». Наказ № 84к від 12.04.1996 року. ВАТ «Автоливмаш»з 07.09.2004 року перейменоване у виробничий комплекс «Автоливмаш». Наказ № 10789/04 від 07.09.2004 року».

Таким чином, посилання представника відповідача на те, що Виробничий комплекс «Автоливмаш»не має жодного відношення до Заводу «Автоливмаш»спростовуються зазначеною вище Довідкою № 13 від 14.08.2008 року Виробничого комплексу «Автоливмаш», підписаною директором В.Блонським та начальником ВК   А.Перхулин.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Суддя                                                                                     І.П. Васильченко

Постанова складено в повному обсязі та підписана –23.06.2010 року.