ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
28 липня 2010 року 16:27 № 2а-5606/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
до Громадської організації «Центр розвитку громадських ініціатив»
третя особа Подільська районна у м. Києві державна адміністрація
про припинення юридичної особи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва (далі –ДПІ у Подільському районі м. Києва, податковий орган або позивач) звернулася до суду з позовом про припинення юридичної особи Громадської організації «Центр розвитку громадських ініціатив»(далі –відповідач).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2010 р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
На підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.10р. справа 2а-5606/09/2670 передана на розгляд судді Вєкуа Н.Г. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 05.07.2010р. справу прийнято до провадження.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судові засідання представник відповідача не з’являвся, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся рекомендованим з повідомленням листом за адресою, вказаною у довідці з ЄДРПОУ, однак конверт з поштовою кореспонденцією було повернуто до суду.
Представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представників відповідача.
У зв’язку з нез’явленням представника відповідача, відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на основі наявних доказів.
В судовому засіданні 28 липня 2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ДПІ у Подільському районі м. Києва мотивовано тим, що відповідач не подає протягом року податковому органу декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі –Закон №755) тягне за собою припинення юридичної особи.
Проте, зазначена обставина не може бути підставою припинення громадської організації з огляду на наступне.
Порядок, підстави та умови створення та діяльності громадських організацій регулюються Законом України “Про об’єднання громадян” № 2460-XII від 16.06.1992 року.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про об’єднання громадян” законодавство про об'єднання громадян складається з Конституції України, цього Закону та актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 1 Закону України “Про об’єднання громадян”, об'єднанням громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політична партія або громадська організація.
Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.
Згідно зі статтею 3 Закону України “Про об’єднання громадян”, громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Таким чином, дія Закону України “Про об’єднання громадян” поширюється лише на діяльність об’єднань громадян, визначених частиною 2 статті 1 цього Закону (політична партія, громадська організація), тому відповідач, який є громадською організацією не відноситься до переліку виключені і на нього у повній мірі розповсюджується дія Закону України “Про об’єднання громадян”.
Згідно із частиною 1 статті 3 зазначеного закону, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.
У той же час частино 2 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій
Згідно ч.4 ст. 14 Закону України "Про об'єднання громадян" реєстрація як один із способів легалізації (офіційного визнання) об'єднань громадян здійснюється Міністерством юстиції України, місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Відповідно до зазначених вимог Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 140, визначено, що легалізація місцевих об'єднань громадян здійснюється Головним управлінням юстиції Мін`юсту України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, районними, районними в містах Києві та Севастополі управліннями юстиції, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
Відповідно пп.7 п.б ч.1 ст.38 Закону України "Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР, від 21.05.1997 року виконавчими органами сільських селищних, міських рад були надані повноваження щодо реєстрації у встановленому порядку місцевих об'єднань громадян.
Разом з тим, положеннями ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" реєстрація об'єднань громадян віднесена до повноважень Міністерства юстиції України та його територіальних органів.
Частиною 3 Розділу VІІІ "Прикінцевих положень" Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зазначено, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Оскільки між нормами ч.4 ст.14 Закону України "Про об'єднання громадян", пп.7 п. б ч.1 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" існують суперечності, то вищезазначені вимоги "Прикінцевих положень" передбачають правозастосування за правилами: за розбіжностями між нормами, прийнятими органом влади у різний час, перевага віддається нормі, прийнятій пізніше; за розбіжностями між загальною та спеціальною нормами, перевага належить спеціальній нормі. Тобто, реєстрацію місцевих об'єднань громадян відповідно до вимог ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" мають здійснювати територіальні органи Міністерства юстиції України.
Аналіз норм чинного законодавства України свідчить про належність повноважень щодо реєстрації місцевих об'єднань громадян органами Міністерства юстиції України. Отже, судом достеменно встановлено, що легалізуючим органом для громадської організації є саме органи Міністерства юстиції України. З вищевикладеного вбачається, що з позовом про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації, може звертатися легалізуючий орган, тобто Міністерство юстиції України, їх територіальні органи та прокуратура.
Окрім цього, Закон України "Про об'єднання громадян" є спеціальним законом, який регулює порядок створення діяльності, припинення діяльності об'єднань громадян, їх права та обов'язки, відповідальність за порушення встановлених для цих об'єднань норм та правил.
Згідно із ст. 19 Закону України "Про об'єднання громадян", припинення діяльності об'єднання громадян може бути проведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).
Ліквідація об'єднання громадян здійснюється на підставі статуту або рішення суду.
Згідно із ст.24 Закону України "Про об'єднання громадян", об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Статтею 32 Закону України "Про об'єднання громадян" визначено порядок примусового розпуску (ліквідації) об'єднання громадян, вичерпний перелік випадків, коли до об'єднання громадян застосовується даний вид стягнення, а також органи, яким надано право ініціювати примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян.
Так, згідно із ст.32 вищевказаного закону, за поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду об'єднання громадян примусово розпускається (ліквідується) у випадках:
1) вчинення дій, передбачених статтею 4 цього Закону.
2) систематичного або грубого порушення вимог статті 22 цього Закону.
3) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених цим Законом.
4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.
Таким чином суд зазначає, що спеціальним Законом передбачено припинення діяльності об'єднання громадян шляхом його примусового розпуску (ліквідації) як спеціальна санкція за порушення вичерпного переліку норм Закону України "Про об'єднання громадян", яка, до того ж, має застосовуватися судом за поданням чітко визначеного кола осіб - легалізуючого органу або прокурора.
Таким чином, звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації громадської організації на підставі не подання до податкового органу більше одного року декларацій, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), не передбачено вимогами чинного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Подільському районі м. Києва задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –29.07.2010р.