ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 липня 2010 року 15:24 № 2а-8025/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної
інвентаризації та реєстрації права власності
на об’єкти нерухомого майна»
третя особа ОСОБА_2
про визнати недійсною реєстрацію права власності
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі –ОСОБА_1 або позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати недійсною державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати неправомірними дії Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»(далі –БТІ або відповідач) при здійсненні реєстрації права власності на зазначену квартиру.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали. Позовні вимоги обґрунтовували тим, що на момент проведення реєстрації права власності, вищевказана квартира знаходилась під арештом, також зазначили, що в реєстраційному написі не було зазначено «м. Київ»(в адресі).
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, письмових заперечень суду не надав, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не відомі.
Третя особа надала письмові пояснення, в яких вказала, що на момент проведення реєстрації права власності на майно, арешт був знятий, що означає, що у БТІ було законні підстави зареєструвати право власності.
В судовому засіданні 16 липня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2009 р. позов ОСОБА_2 (далі –ОСОБА_2) до ОСОБА_1 та ін. про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання договору довічного утримання недійсним, зняття з реєстраційного обліку - задоволено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16.07.2009р., апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2009 р. задоволено частково: рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2009р. скасовано в частині зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку, в іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2009р. –залишено без змін.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2009 року було скасовано захід забезпечення позову у вигляді накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1.
02.11.2009 р. державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві винесена постанова про зняття арешту з майна за адресою АДРЕСА_1, яка була направлена до БТІ супровідним листом від 02.11.2009 р. № 942/6.
Відповідно до 319 Цивільного процесуального кодексу України (далі –ЦПК України) рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України від 01.07.2004, № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі –Закон №1952), державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
За таких обставин, ОСОБА_2 звернулась до БТІ з заявою про реєстрацію права власності на зазначену квартиру. 05.11.2009 року БТІ зареєструвало право власності за ОСОБА_2 (реєстровий номер –1249).
Відповідно до п.п.1.4 Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Згідно п. 10 додатку 1 до п. 2.1. Положення, одним із право встановлюваних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Відповідно до Положення реєстрація прав проводиться в такому порядку: приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на правовстановлювальних документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.
Твердження позивача про визнання державної реєстрації права власності на спірну квартиру на підставі того, що в реєстраційному написі на правовстановлюючому документі не зазначено повна адреса зареєстрованого майна, а саме: зазначено АДРЕСА_1, але не зазначено міста, де знаходиться майно, судом не приймається, так як це не є достатньою підставою для визнання державної реєстрації права власності на вказану квартиру.
Так, реєстраційний запис зроблено на правовстановлювальному документі, в якому зазначена повна адреса квартири, що реєструється. Технічна помилка в реєстраційному написі не може бути достатньою підставою для визнання недійсною державної реєстрації права власності на квартиру. У відповідності до ст. 27 Закону України №1952, у разі виявлення у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та/або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє у п'ятиденний строк про це державного реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей Державного реєстру прав інформації, що міститься у заяві про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.
Передбачені положеннями вищевказаного Закону дії заінтересованими особами вчинені не були.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п. 5 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 1 липня 2004 року № 1952-IV підставою для реєстрації прав є рішення суду, що набрали законної сили.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, доказів, які б підтвердили доводи позивача не надано.
Судом встановлено, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства та з врахуванням фактичних обставин справи, крім того, відповідач своїми діями не порушував права та охоронювані законом інтереси позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.07.2010р.