Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2010 р. справа № 2а-9217/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А. С.
при секретарі Беспалько Г.Г.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання нечинною та скасування постанови про накладення санкцій від 13.07.2009 № 2602 на суму 5736,34 грн., зобов’язання відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2000 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання нечинною та скасування постанови про накладення санкцій від 13.07.2009 № 2602 на суму 5736,34 грн., зобов’язання відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 08.07.2009 була проведена перевірка стану дотримання законодавства про захист прав споживачів крамниці «Наша ряба» за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачу. Вона під час проведення перевірки не була присутня, тому не мала можливості надати власні зауваження та пояснення. Акт перевірки вона не отримувала та з ним не ознайомлювалась. Вважає, що відповідачем було порушено вимоги Порядку № 311 та ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів».
За наслідками перевірки відповідачем було прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 13.07.2009 № 2602 на суму 5736,34 грн., яку позивач вважає незаконною.
Так, згідно з п. 4 Положення № 1177 питання про застосування санкцій відповідно до п. 7 ст. 5 та ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» обов’язково має розглядатися за участю суб’єкта підприємницької діяльності (його представника), щодо якого приймається рішення, з повідомленням його про місце і дату розгляду питання про застосування санкцій не менш як за десять днів. При розгляді питання про застосування санкцій суб’єкт підприємницької діяльності (його представник) має право надавати свої пояснення (усні або письмові), додаткові матеріали та документи, які не були досліджені при проведенні перевірки. Перед тим, як застосовуються санкції, уповноважена особа виносить припис щодо усунення усіх недоліків.
Заходи впливу з боку відповідача не застосувалися, перевірки не проводилися, недоліки, причини яких не можуть бути усунуті негайно, не виявлені, приписи не видавалися.
При отриманні поштою спірної постанови позивач знаходилася за межами міста на відпочинку. Її відпустка була зіпсована, після такої новини в неї розпочалися порушення судинно-серцевої системи, вона нервувалася. Вважає, що відповідачем їй заподіяна моральна шкода, компенсацію за яку вона оцінює в 2000 грн.
Просила позов задовольнити (а.с. 4-5).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2010 надала письмові заперечення проти позову, в яких вказала, що перевірка ФОП ОСОБА_2 була проведена відповідно до Плану проведення перевірок суб’єктів господарської діяльності щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів на ІІІ квартал 2009 року, затвердженого наказом по Управлінню 06.07.2009 № 293. Працівнику позивача 23.06.2009 було повідомлено про проведення перевірки шляхом вручення повідомлення із зазначенням дати початку і закінчення перевірки. Тобто, у відповідача малися законні підстави на проведення перевірки.
Під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 14 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки № 185 від 11.07.2003. У акті перевірки було зафіксовано відсутність документів, що посвідчують якість та безпеку продукції. Від підписання та отримання акту перевірки продавець позивача відмовилась.
Сума штрафу була розрахована відповідачем на підставі ст.ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», Положення про порядок накладення та стягнення штрафіі за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177, за реалізацію товару з відсутністю доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію за даними прибуткової накладної, що надав продавець під час перевірки.
Просила відмовити у задоволенні позову (а.с. 19-21).
У судове засідання 28.07.2010 представник відповідача не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, причин неявки не повідомила. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності представник відповідача не надавала. За таких обставин та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач – фізична-особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 11.01.2001, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 (а.с. 7).
Відповідач – Головне Донецьке обласне управління у справах захисту прав споживачів здійснює свою діяльність на підставі Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2009 за № 636/16652. Згідно з п. 1.1 цього Положення відповідач є територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та йому підпорядковується, тобто є суб’єктом владних повноважень.
23.06.2009 на адресу позивача начальником Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів Красновським С.Б. було направлено повідомлення щодо проведення перевірки, у якому позивача попередили про те, що на підставі плану роботи управління на ІІІ квартал 2009р., відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Головним Донецьким обласним управлінням у справах захисту прав споживачів з 06.07.2009 по 10.07.2009 буде проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів (а.с. 8).
06.07.2009 начальником Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів Красновським С.Б. було видано направлення на проведення перевірки № 07-371, згідно з яким на підставі ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно наказу по управлінню від 06.07.2009, посадовим особам – начальнику відділу Хамідовій С.Р., головному спеціалісту Фісінчуку С.О., провідному спеціалісту Ляміну О.В., провідному спеціалісту Мігачову В.В. доручається здійснити державний контроль за додержанням вимог законодавства про захист прав споживачів у формі планової перевірки з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів відділу «Наша ряба» ФОП ОСОБА_2, розташованої за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, ринок «Центральний».
08.07.2010 посадовими особами відповідача була проведена перевірка у відділі «Наша Ряба» фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої був складений акт № 2692 від 08.07.2009.
Зазначеним актом було встановлено порушення позивачем Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді реалізації товару з відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а саме – відсутні дані про підприємство-виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, номери нормативних документів, вимогам яких повинен відповідати товар, відсутні документи, що засвідчують якість та безпеку товарів – якісні посвідчення, чим порушено п. 15 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки № 185 від 11.07.2003, та ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
13.07.2009 начальником Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів Красновським С.Б. винесено постанову № 2602 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою на підставі ст.ст. 23, 26 цього Закону, Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано штраф у розмірі 5376,34 грн. (а.с. 9).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що Головним Донецьким обласним управлінням у справах захисту прав споживачів не доведена правомірність постанови № 2602 від 13.07.2009 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Статтею 26 Закону України „Про захист прав споживачів” (у редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у тому числі, накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1177, передбачено, що накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Положення, мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники.
Таким чином, відповідач мав повноваження застосовувати до позивача штраф.
Разом із тим, як вбачається з оскаржуваної постанови розмір штрафу визначено як 30% вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за партію (найменування товару).
Статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюється відповідальність суб'єктів господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування за порушення законодавства про захист прав споживачів, у тому числі, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 7 ч. 1 ст. 23 цього Закону).
Аналогічні вимоги передбачені п. 2 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1177.
Позивач є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 (а.с. 7), оскаржуваною постановою про накладення стягнень, в якій зазначено номер і дата Свідоцтва про сплату єдиного податку (№ 259089 від 01.01.2007, видане ДПІ у Жовтневому районі). Таким чином, позивач є суб’єктом малого підприємництва та перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Статтею 4 цього Указу передбачено, що форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Однак, обов’язок ведення книги обліку доходів та витрат і касової книги цією нормою Указу покладається тільки на суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, а не на фізичних осіб-підприємців. Суд зазначає, що перевіряти порядок ведення податкового обліку, у т.ч. щодо обов’язковості або необов’язковості ведення книги обліку доходів та витрат, відноситься до компетенції податкових органів.
Як пояснила у судовому засіданні представник позивача, ФОП ОСОБА_2 не веде книгу обліку доходів та витрат, оскільки ведення цієї книги є правом, а не обов’язком суб’єкта малого підприємництва-фізичної особи.
Таким чином, оскільки немає даних про те, що позивачем ведеться такий облік, суд приходить до висновку, що у даному випадку є неможливим визначення відповідачем штрафної санкції у розмірі 30% вартості одержаної для реалізації партії товару.
Дані Таблиці 1 до акту перевірки, що складена посадовими особами відповідача при перевірці, не підтверджені відповідними документами в частині визначення вартості товарів. Витратна накладна від 07.07.2009 не доводить правомірності розрахунку вартості одержаної для реалізації партії товару, оскільки з неї, а також з Таблиці 1 не вбачається, що у даному випадку при перевірці позивачем реалізовувався саме товар, одержаний за цією накладною.
Отже, у даному випадку розмір штрафу для позивача згідно вимог п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен становити п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян як для суб’єкта господарювання, який не веде обов’язків облік доходів та витрат.
Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання нечинною постанови про накладення стягнень та, водночас, про її скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про нечинність (незаконність, протиправність) рішення суб’єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про скасування рішення суб’єкту владних повноважень виключає вимогу про визнання нечинним цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.
Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, ст. 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відшкодування моральної шкоди, а саме:
1. наявність шкоди,
2. протиправність поведінки особи, що завдала шкоду,
3. причинний зв’язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою,
4. вина особи, що завдала шкоду.
Частиною 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Судом також враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 року N 4.
Позивачем не доведено суду заподіяння їй моральної шкоди з боку відповідача, не вказано, у чому її моральна шкода полягає, не обґрунтовано, з яких міркувань вона виходила при визначенні розміру компенсації за заподіяння моральної шкоди 2000,00 грн., у зв’язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині та відмовляє у їх задоволенні.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково та скасовує постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 13.07.2009 № 2602 на суму штрафу 5736 грн. 34 коп., прийняту начальником Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_4 у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
На підставі ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання нечинною та скасування постанови про накладення санкцій від 13.07.2009 № 2602 на суму 5736,34 грн., зобов’язання відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2000 грн. – задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 13.07.2009 № 2602 на суму штрафу 5736 (п’ять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 34 коп., прийняту начальником Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів Красновським С.Б. у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 (одна) грн.70 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 28 липня 2010 року.
Повний текст постанови складений 02 серпня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає чинності після закінчення цього строку.
Суддя Зеленов А. С.