ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.07.10Справа №2а-8014/10/14/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі Белової Ю.Г., за участю сторін:
від позивача - Запрута, представник за дов.,
від відповідачів – не з’явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції О.В.Юркова, Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції
про визнання протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суть спору: ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції О.В.Юркова (далі – відповідач 1), Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції (далі – ВДВС, відповідач 2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Бахчисарайського районного управління юстиції О.В.Юркова №360611 про відкриття виконавчого провадження від 28.05.10р. про стягнення 600 грн. Крім того, просив поновити строк оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені вимоги ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі – Закон №606), та вважає, що пропущено строк пред’явлення виконавчого документа до виконання. Пояснив, що 14.01.2010 року, ВДАІ по обслуговуванню Бахчисарайського району при УДАІ була винесена постанова серії АК № 360611 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено штраф у сумі 300 грн. Зазначену постанову позивач отримав 14.01.2010 року. 05.02.2010 року позивач сплатив вказаний штраф у сумі 300 грн. 10.06.2010 року, позивач отримав лист від ВДВС Бахчисарайського районного управління юстиції за вих. № 7913-2 від 28.05.2010 року та копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2010 року, про стягнення з позивача суми 600 грн., за підписом головного державного виконавця ВДВС Бахчисарайського районного управління юстиції О.В. Юркова. Вважає постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2010 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач надіслав відзив на адміністративний позов, проти позову заперечує та просить у задоволені позову відмовити з тих підстав, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 28.05.10р. на підставі постанови про адміністративне правопорушення від 14.01.10р. №360611 та листа від 27.02.10р. №11/17/284-242 ВДАІ по обслуговуванню Бахчисарайського району при УДАІ з метою примусового стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 600,00 грн., яке було отримане Відділом державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції лише 26.05.10р.
Відповідач у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття в судове засідання відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Приймаючи до уваги, що відповідач є суб’єктом владних повноважень, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 №606-XIV, із змінами і доповненнями, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 №202/98-ВР (далі – Закон №202) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).
У відповідності зі ст.ст.4,7 Закону №202 державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладає на державну виконавчу службу в порядку, передбаченому законом. У своїй діяльності зобов’язаний не допускати порушень прав громадян і юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.
Отже, органи державної виконавчої служби та їх посадові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною 1 ст.181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч.3 ст.181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Таким чином, враховуючи суб’єктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що постановою від 28.05.10р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського РУЮ Юрковим О.В. відкрито виконавче провадження про примусове виконання постанови №360611 від 14.01.2010р. ВДАІ по обслуговуванню Бахчисарайського району при УДАІ про стягнення з позивача штрафу у розмірі 600,00 грн.
Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені у ст.18 Закону №606, згідно з якої державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
2-1) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
3) в інших передбачених законом випадках.
Судом встановлено, що постанова ВДАІ по обслуговуванню Бахчисарайського району при УДАІ №360611 від 14.01.2010р. була направлена відповідачу, для виконання примусового стягнення з боржника подвоєного штрафу за адміністративне правопорушення листом від 27.02.10р. №11/17/284-242 та отримана ВДВС Бахчисарайського РУЮ 26.05.10р. відповідно до журналу реєстрації вхідної кореспонденції.
Стаття 20 Закону №606 передбачає місце виконання рішення, а саме: Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Права та обов’язки державних виконавців встановлені ст.5 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Здійснюючи свої обов’язки державний виконавець має право вчиняти необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Таким чином, законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом “Про виконавче провадження”, вони повинні бути повними, неупередженими та своєчасними, спосіб та порядок виконання рішення суду встановлюється не виконавцем, а саме рішенням суду, яке відображено у виконавчому документі, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.
Суд зазначає, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до п.9 ст.3 Закону №606 державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.
Статею 21 Закону №606 передбачені строки пред'явлення виконавчих документів до виконання. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
- виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;
- посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;
- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
- інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.24 Закону України №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно з ст.23 Закону №606 державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.4 ст.71 КАС України суб’єкт владних повноважень зобов’язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази по справі.
Відповідачем, який є суб’єктом владних повноважень, будь-яких доказів по справі, які підтверджують правомірність дій та оскаржуємої постанови суду надано не було.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби району Бахчисарайського РУЮ від 28.05.2010р. про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови № 360611 від 14.01.2010р Відділу ДАІ по обслуговуванню Бахчисарайського району при УДАІ про стягнення штрафу у розмірі 600,00 грн.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету судовий збір у сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кірєєв Д.В.