Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 р. справа № 2а-4409/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А. С.
при секретарі Беспалько Г.Г.
за участю прокурора Вартанової О.М.,
за участю представника позивача Літвиненко О.В.,
за участю представника відповідача Романенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом виробничо-торгівельного малого колективного підприємства «Проектмаш» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000872302/0/44975 від 06.07.2009, № 0001321701/0/44974 від 06.07.2009, № 000862302/1/57090 від 22.09.2009, № 0000862302/1/57094 від 22.09.2009, № 0000862302/2/74264 від 09.12.2009, № 0000872302/2/74265 від 09.12.2009, № 0000862302/3/7460 від 19.02.2010, № 0000872302/3/7459 від 19.02.2010,-
В С Т А Н О В И В:
02.03.2010 ВТМКП «Проектмаш» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000872302/0/44975 від 06.07.2009, № 0001321701/0/44974 від 06.07.2009, № 000862302/1/57090 від 22.09.2009, № 0000862302/1/57094 від 22.09.2009, № 0000862302/2/74264 від 09.12.2009, № 0000872302/2/74265 від 09.12.2009.
Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську № 0000872302/0/44975 від 06.07.2009, № 0001321701/0/44974 від 06.07.2009, № 000862302/1/57090 від 22.09.2009, № 0000862302/1/57094 від 22.09.2009, № 0000862302/2/74264 від 09.12.2009, № 0000872302/2/74265 від 09.12.2009, № 0000862302/3/7460 від 19.02.2010, № 0000872302/3/7459 від 19.02.2010.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем за наслідками проведеної перевірки були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000872302/0/44975 від 06.06.2009 про донарахування податку на додану вартість в сумі 133730 грн. та № 0001321701/0/44974 від 06.06.2009 про донарахування податку на прибуток у сумі 583359 грн. та фінансової санкції в сумі 272782 грн.
Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішення оскаржив їх в адміністративного порядку. Скарги позивача податковими органами були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення – без змін. За наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 000862302/1/57090 від 22.09.2009, № 0000862302/1/57094 від 22.09.2009, № 0000862302/2/74264 від 09.12.2009, № 0000872302/2/74265 від 09.12.2009, № 0000862302/3/7460 від 19.02.2010, № 0000872302/3/7459 від 19.02.2010, які за своїм змістом ідентичні раніше прийнятим.
Підставою для донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток стало порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді не включення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості по підприємствах ТОВ «Тієра» і ТОВ «Ремметбуд», яка не була погашена в період з 01.04.2008 по 31.12.2008 на загальну суму 1 656 692 грн. По вказаних підприємствах було скасовано державну реєстрацію та знято їх з податкового обліку, отже, сума кредиторської заборгованості вважається безповоротною фінансовою допомогою. Позивач з таким висновком податкового органу не погоджується, оскільки заборгованість позивача перед вказаними підприємства не є непогашеною і в позивача достатньо майна для її погашення. При ліквідації підприємства створюється ліквідаційна комісія, яка має проводити роботу по стягненню дебіторської заборгованості. На адресу позивача не надходило звернень щодо погашення кредиторської заборгованості або про виключення даних підприємств з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент перевірки строк позовної давності щодо стягнення заборгованості на користь ТОВ «Тієра» і ТОВ «Ремметбуд» не сплинув, отже, в позивача були відсутні підстави для включення суми заборгованості до валового доходу.
Підставою для донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість є висновок акту перевірки про завищення валових витрат на суму 676743 грн. у зв’язку з їх недоведеністю зв’язку цих витрат з господарською діяльністю підприємства. Позивач зазначає, що валові витрати на вказану суму були підтверджені наданими до перевірки документами. Послуги щодо розроблення технічної документації, надані позивачу ТОВ «Енергоремонт», пов’язані із господарською діяльністю, оскільки ця документація була необхідна для виконання договорів з Донецькою та придніпровською залізницею. В обґрунтування таких доводів позивач посилається на п. 5.2 – 5.7, 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Просив позов задовольнити (т. 1 а.с. 4-7, 233).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що плановою виїзною перевіркою ВТМКП «Проектмаш» було встановлено порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, за даними бази ДПА України встановлено припинення державної реєстрації підприємств ТОВ «Тієра» (припинено 26.06.2008) і ТОВ «Ремметбуд» (припинено 15.06.2006), перед якими в позивача існує кредиторська заборгованість за договорами із цими підприємствами. Суми кредиторської заборгованості до складу валових доходів позивач не включив.
Між позивачем та ТОВ «Енергоремонт» було укладено договори про надання послуг, але відповідних документів, які б підтверджували використання наданих послуг позивачем у власній господарській діяльності до перевірки надано не було, що обумовлює безпідставність включення до валових витрат сум, сплачених позивачем на користь ТОВ «Енергоремонт» на виконання умов укладених договорів про надання послуг, та, відповідно, їх включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.
В обґрунтування своїх доводів представник відповідача посилався на положення ст.ст. 59, 205 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 263 Цивільного кодексу України, п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1. п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2 ст. 3, п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (т. 1 а.с. 178-183).
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач – виробничо-торгівельне мале колективне підприємство «Проектмаш» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 25.11.1994, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 007852 (т. 1 а.с. 163). Позивача включено до ЄДРПОУ за № 22025070 (т. 1 а.с. 164). Позивач є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 06273567 від 27.07.1997 (т. 1 а.с. 162). 30.12.2004 позивачу була видана Ліцензія на право здійснення будівельної діяльності строком дії до 30.12.2009 (т. 1 а.с. 157).
З 27.04.2009 по 27.05.2009 ДПІ у м. Краматорську проводилася планова виїзна перевірка ВТМКП «Проектмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 03.06.2009 № 1389/23-2-22025070 (т. 1 а.с. 9-53).
Актом перевірки були зафіксовані у т.ч. порушення позивачем вимог порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 583 359 грн. (за 2 квартал 2008 року на суму 445098 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 87548 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 50713 грн.), та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 267460 грн. (за квітень 2008 року на суму 103500 грн., за серпень 2008 року на суму 8250 грн., за вересень 2008 року на суму 115666 грн., за жовтень 2008 року на суму 40044 грн.) (т. 1 а.с. 51-52).
Не погоджуючись з такими висновками акту, позивач 01.07.2009 надав письмові заперечення до акту перевірки (т. 1 а.с. 56-57), на які отримав відповідь листом від 06.07.2009 (т. 1 а.с. 58), за змістом якої податковий орган повідомив позивача про пропуск ним строку для подання заперечень.
06.07.2009 ДПІ у м. Краматорську були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000862302/0/44974, яким позивачу на підставі акту перевірки та згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 3, 10, 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 856141 грн., у т.ч. за основним платежем – 583359 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 272782 грн. (т. 1 а.с. 59);
- № 0000872302/0/44975, яким позивачу на підставі акту перевірки та згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 4, 6, 7, 10 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 401190 грн., у т.ч. за основним платежем – 267460 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 133730 грн. (т. 1 а.с. 60).
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ у м. Краматорську (т. 1 а.с. 61-62, 64-65), ДПА у Донецькій області (т. 1 а.с. 73-74), ДПА України (т. 1 а.с. 111-112), але скарги були залишені податковими органами без задоволення, а податкові повідомлення-рішення – без змін (т. 1 а.с. 66-70, 103-108, 113-120).
За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у м. Краматорську були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000862302/1/57090 від 22.09.2009 (т. 1 а.с. 71), № 0000872302/1/57094 (т. 1 а.с. 72), № 0000862302/2/74264 від 09.12.2009 (т. 1 а.с. 109), № 0000872302/2/74265 від 09.12.2009 (т. 1 а.с. 110), № 0000862302/3/7460 від 19.02.2010 (т. 1 а.с. 213), № 0000872302/3/7459 від 19.02.2010 (т. 1 а.с. 212), які за своїм змістом ідентичні раніше прийнятим.
02.03.2010 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить визнати всі вищевказані податкові повідомлення-рішення недійсними (т. 1 а.с. 4).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у місті Краматорську доведена правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.
За змістом п. 3.1 акту перевірки ВТМКП «Проектмаш» занизило валовий дохід на суму 1656692 грн. по рядку 01.6 декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2008 року. Наданої до ДПІ у м. Краматорську 11.08.2008 за № 61270, внаслідок не включення до складу валового доходу сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, а саме – кредиторської заборгованості перед ТОВ «Тієра» та ТОВ «Ремметбуд», державна реєстрація яких припинена. Перед ТОВ «Тієра» кредиторська заборгованість позивача на суму 1479588,15 грн. виникла на підставі договору від 22.07.2005 № 35 та акту виконаних робіт за серпень 2006 № б/н. Перед ТОВ «Ремметбуд» кредиторська заборгованість позивача на суму 177103,87 грн. значиться по даним бухгалтерського обліку підприємства по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» (т. 1 а.с. 14-15).
Позивач вважає, що кредиторська заборгованість перед ТОВ «Тієра» та ТОВ «Ремметбуд» не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою. Суд такі доводи позивача не приймає з наступних підстав.
Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;
сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
У відповідності до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, у тому числі, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
За змістом ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сторонами не заперечується, що заборгованість позивача перед ТОВ «Тієра» виникла внаслідок невиконання позивачем умов договору від 22.07.2005 № 35. Щодо ТОВ «Ремметбуд» такі дані відсутні. Позивач не надав суду документів на підтвердженні того, що по кредиторській заборгованості перед цими двома підприємствами строк позовної давності не сплинув. При перевірці ДПІ у м. Краматорську надсилало на адресу позивача відповідний запит щодо надання документів, які підтверджують виникнення заборгованості (т. 1 а.с. 75), але ці документи надані до перевірки не були.
Згідно з актом про знищення первинної документації у зв’язку з відсутністю архіву і місць для зберігання від 22.10.2007 (т. 2 а.с. 53), позивачем було знищено договори та іншу документацію за період діяльності з 01.01.2005 по 31.12.2006.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2006 було проведено державну реєстрацію припинення ТОВ «Ремметбуд» у зв’язку з визнанням його банкрутом (т. 1 а.с. 184-187). 26.06.2008 було проведено державну реєстрацію припинення ТОВ «Тієра» у зв’язку з визнанням його банкрутом (т. 1 а.с. 188-189). Таким чином, у даному випадку виключається можливість стягнення цими підприємствами з позивача кредиторської заборгованості.
Отже, відповідач на підставі документів, наявних під час перевірки, дійшов вірного висновку про те, що суми кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Тієра» та ТОВ «Ремметбуд» повинні були бути включені до складу валового доходу як суми безповоротної фінансової допомоги.
У відповідності до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Оскільки до складу валового доходу позивачем не були включені вищевказані суми безповоротної фінансової допомоги, це призвело до неправильного визначення об’єкту оподаткування, а відтак – до заниження суми податку на прибуток підприємства.
Крім того, між позивачем та ТОВ «Енергоремонт» було укладено договори про надання послуг від 02.04.2008 № 04/08-Н та від 01.08.2008 № 12/7Н, копії яких наявні у матеріалах справи. Вартість наданих послуг за цими договорами позивач включив до складу валових витрат за 2-4 квартали 2008 року, на загальну суму 676743 грн.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку.
Позивачем до перевірки не було надано відповідних документів, які б підтверджували використання наданих послуг у власній господарській діяльності позивача, а також документів на підтвердження фактичного проведення виконавцем певних робіт (зразки технічних креслень, набраного тексту тощо). При перевірці ДПІ у м. Краматорську надсилало на адресу позивача відповідний запит щодо надання документів, які підтверджують використання наданих послуг у власній господарській діяльності позивача (т. 1 а.с. 75), але ці документи позивач до перевірки не надав.
До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з’ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.
Позивач у судове засідання не надав документів в підтвердження фактичного наміру на одержання економічного ефекту у результаті своєї господарської діяльності при використанні результатів робіт, наданих ТОВ «Енергоремонт».
У судове засідання позивачем були надані акти виконаних робіт, в яких зазначені роботи з набору тексту та технічних креслень, перепльотні роботи, але по яких спорудах та структурних підрозділах виконувались роботи не визначено. До актів виконаних робіт відсутні графіки виконання робіт на конкретних об'єктах, кошториси виконання робіт, звіти про етапи виконання робіт. Не визначено, які креслення та текст по яких об'єктах набрано, не визначено які саме документи з якою кількістю листів були набрані.
Відповідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт виконаних робіт є первинним документом - підставою для бухгалтерського обліку фінансових операцій. Такий документ повинен бути складений під час здійснення господарської операції та мати обов'язкові наступні реквізити: назва документа, дата і місце складання документа, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, акти виконаних робіт ТОВ «Енергоремонт» на користь позивача не можуть свідчити про використання цих робіт у власній господарській діяльності та не можуть бути підставою для включення сум, визначених у цих актах, до складу валових витрат підприємства.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо використання наданих ТОВ «Енергоремонт» послуг при здійсненні виконання ним договорів з Донецькою та Придніпровською залізницею, оскільки такі доводи також документально позивач не підтвердив. Надані позивачем акти здачі-приймання виконаних робіт, підписаних ВТМКП «Проектмаш» та ДП «Донецька залізниця», а також ВТМКП «Проектмаш» та ДП «Придніпровська залізниця» (т. 2 а.с. 62-160), не доводять використання послуг, наданих ТОВ «Енергоремонт» у власній господарській діяльності позивача. У цих актах взагалі відсутнє посилання на будь-яке використання результатів робіт, виконаних ТОВ «Енергоремонт» на користь позивача.
Отже, є обґрунтованим висновок ДПІ у м. Краматорську щодо безпідставності віднесення позивачем вартості робіт, виконаних ТОВ «Енергоремонт», до складу валових витрат, на загальну суму 676742 грн., що, в свою чергу вплинуло на правильність визначення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість.
Так, за змістом п. 3.2.2 акту перевірки було встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у періоді з 01.04.2008 по 31.12.2008 на суму 267460 грн. по послугам, які не призначаються для їх використання у власній господарській діяльності підприємства, а саме – за послугами, наданими ТОВ «Енергоремонт», що були описані вище (т. 1 а.с. 27-29).
За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Таким чином, з урахуванням обставин, встановлених судом вище, та приведених норм діючого законодавства, суд приходить до висновку, що у даному випадку не підлягали включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у зв’язку з придбанням послуг у ТОВ «Енергоремонт», зв'язок яких з їх використанням у власній господарській діяльності позивача не підтверджено.
Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.
Оскільки відповідачем доведена підстава здійснення нарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями та доказана їх правомірність, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ВТМКП «Проектмаш» про визнання цих податкових повідомлень-рішень недійсними задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову виробничо-торгівельного малого колективного підприємства «Проектмаш» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000872302/0/44975 від 06.07.2009, № 0001321701/0/44974 від 06.07.2009, № 000862302/1/57090 від 22.09.2009, № 0000862302/1/57094 від 22.09.2009, № 0000862302/2/74264 від 09.12.2009, № 0000872302/2/74265 від 09.12.2009, № 0000862302/3/7460 від 19.02.2010, № 0000872302/3/7459 від 19.02.2010 - відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 29 липня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 03 серпня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає чинності після закінчення цього строку.
Суддя Зеленов А. С.