ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.10 Справа № 26/246/10
Суддя
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазов’є і компанія» (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 36)
До відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (69121, АДРЕСА_1)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»(69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 23)
про визнання права власності
Суддя Юлдашев О.О.
За участі представників:
Позивача: Саланська І.Л. –довіреність від 20.07.2010 № 5
Відповідача: не прибув
Третьої особи: не прибув
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Приазов’є і компанія»звернулось до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, третя особа Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання недобудованої будівлі спорткомплексу літ. В-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в окремим самостійним об’єктом нерухомого майна, а не прибудовою до літ. В-4 за цією адресою, присвоєння зазначеній будівлі окремої літери Г-7, визнання недобудованої будівлі спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в окремим самостійним об’єктом нерухомого майна та визнання права власності на зазначену будівлю.
Ухвалою від 23 липня 2010 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 30 липня 2010 року. У порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації».
За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 30 липня 2010 року.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог зазначає, що 18 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про пайову участь у будівництві, згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, що ним визначені, відповідач прийняв позивача у пайове будівництво семиповерхової нежитлової будівлі, що входить до складу спортивного комплексу за адресою: м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в шляхом фінансування позивачем цього будівництва в обсягах та в порядку, що передбачені договором. Попередня орієнтовня вартість Об’єкту будівництва становить 1 200 000, 00 грн., орієнтовна площа об’єкта будівництва – близько 4 000 кв. м. Позивач вказує, що відповідно до п. 1.3. Договору, земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, перебуває в оренді у відповідача на підставі договору оренди землі, укладеного із Запорізькою міською радою 25.01.2006, зареєстрованого у ЗРФ ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.01.2006 за № 040626100042. Вказує, що на виконання п. 1.4. договору відповідачем було замовлено робочий проект будівництва спорткомплексу по вул. Перемоги, 66 в, на який отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи № 53/1 від 10.06.2009, замовлено передпроектні проробки реконструкції льодового катка під спортивний комплекс з басейном за вказаною адресою, які погоджено з головним архітектором міста 26.01.2009, погоджено із головним архітектором міста паспорт зовнішнього оздоблення будівлі спорткомплексу по вул. Перемоги, 66 в. У свою чергу позивачем на виконання п. 1.5 договору, було придбано будівельні матеріали на загальну суму 1 241 700, 00 грн. та здійснено їх монтаж. Позивач зазначає, що в порушення умов п. 2.1. Договору, відповідачем не було здійснено фінансування у пайове будівництво об’єкту по вул. Перемоги, 66 в, незважаючи на неодноразові зверненння з боку позивача. Вказує, що у порядку, встановленому п. 2.2. договору, позивач 21 січня 2010 року направив на адресу відповідача лист з вимогою перерахувати на користь ТОВ «Приазов’є і компанія»кошти у сумі 300 000, 00 грн. Проте листом від 27 лютого 2010 року відповідач заперечив набуття позивачем права власності на недобудовану будівлю спорткомплексу літ. В-7 по вул. Перемоги, 66 в у порядку п. 2.3. Договору та повідомив, що сума внеску буде компенсована ним орієнтовно у травні 2010 року. Вказує, що станом на момент звернення до суду кошти відповідачем не перераховані. Посилаючись на умови п. 2.3 Договору, ч. 1 ст. 331 ЦК України позивач вказує, що ТОВ «Приазов’є і компанія» є власником незавершеного будівництвом об’єкту по вул. Перемоги, 66 в, проте відповідачем це право не визнається, що призводить до порушення прав позивача. Позивач зазначає, що натепер не має власних обігових коштів для завершення будівництва об’єкту по вул. Перемоги, 66 В та змушений шукати іншого інвестора. Проте через недобросовісне виконання відповідачем умов Договору у частині отримання всіх необхідних дозвільних документів, за матеріалами технічної інвентаризації об’єкт позначений як самочинне будівництво –недобудована будівля спорткомплексу літ. В-7, яка є прибудовою до існуючої будівлі літ. В-4, в той час як збудований у рамках виконання Договору об’єкт не сполучається з існуючою будівлею літ. В-4 та фактично не є прибудовою. Посилаючись на норми ст.ст. 16, 181, 376, 392 Цивільного кодексу позивач просить визнати, що недобудована будівля спорткомплексу літ. В-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в є окремим самостійним об’єктом нерухомого майна, а не прибудовою до літ. В-4 за цією адресою; Орендному підприємству «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»присвоїти недобудованій будівлі спорткомплексу літ. В-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в окрему літеру Г-7; визнати, що недобудована будівля спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в є окремим самостійним об’єктом нерухомого майна та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Приазов’є і компанія»право власності на окремий самостійний об’єкт нерухомого майна - недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в.
Відповідач у судове засідання не прибув. Надав через канцелярію суду письмовий відзив, у якому вказує, що дійсно уклав з відповідачем 18.11.2008 договір про пайову участь у будівництві семиповерхової нежитлової будівлі, яка входить до складу спортивного комплексу по вул. Перемоги, 66 в у м. Запоріжжі. Земельна ділянка, на якій мало відбуватись будівництво знаходиться у нього в оренді на підставі договору оренди землі із Запорізькою міською радою від 25.01.2006. Вказує, що за умовами п. 2.1. договору про пайову участь у будівництві його вклад дорівнює 300, 00 тыс. грн. Проте у зв’язку із настанням світової фекономічної кризи на як наслідок збитковості його бізнесу не зміг профінансувати свій вклад у пайове будівництво. Відповідач підтвердив, що будівництво нежитлової будівлі по вул. Перемоги, 66 в дійсно було виконане за рахунок ТОВ «Приазов’е і компанія»та він у його фінансуванні участі не приймав. Відповідач вказує, що ознайомившись із нормативним обґрунтуванням позовних вимог ТОВ «Приазов’е і компанія»та нормами чинного законодавства України, погоджується із тим, що вони є обґрунтованими. З урахуванням цього відповідач не заперечує проти заявлених позовних вимог.
Представник ОП «ЗМБТІ»у судове засідання не прибув. Надав через канцелярію суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити за його відсутності. При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог покладається на розсуд суду.
Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору.
Судом встановлено, що 18 листопада 2008 року між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приазов’є і компанія»укладено договір про пайову участь у будівництві. Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, в порядку та на умовах, що ним визначені, відповідач прийняв позивача у пайове будівництво семиповерхової нежитлової будівлі, що входить до складу спортивного комплексу за адресою: м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в, шляхом фінансування позивачем цього будівництва в обсягах та в порядку, що передбачені цим Договором. Позивач та відповідач погодили, що попередня орієнтовня вартість об’єкту будівництва становить 1 200 000, 00 грн., орієнтовна площа об’єкта будівництва –близько 4 000 кв. м.
У відповідності до п. 1.4. договору про пайову участь у будівництві від 18.11.2008 сторони погодили, що фунції замовника будівництва надаються відповідачу, як користувачу земельної ділянки. Право користування відповідача земельною ділянкою за адресою вул. Перемоги, 66 в посвідчується договором оренди землі, укладеним із Запорізькою міською радою 25.01.2006, зареєстрованим у ЗРФ ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.01.2006 за № 040626100042 строком до 25.01.2016. У рамках виконання функцій замовника будівництва об’єкту, відповідач прийняв на себе зобов’язання замовити та погодити у встановленому чинним законодавством України порядку проект будівництва та отримати інші необхідні документи дозвільного характеру для будівництва об’єкту. Із наданих представником позивача доказів судом встановлено, що на виконання п. 1.4. Договору, відповідач замовив робочий проект будівництва спорткомплексу по вул. Перемоги, 66 в, на який отримав позитивний висновок комплексної державної експертизи № 53/1 від 10.06.2009. Також відповідач замовив передпроектні проробки реконструкції льодового катка під спортивний комплекс з басейном за вказаною адресою, які погодив з головним архітектором міста 26.01.2009. крім цього, головним архітектором міста було погоджено відповідачу паспорт зовнішнього оздоблення будівлі спорткомплексу по вул. Перемоги, 66 в.
Згідно п. 1.5 договору про пайову участь у будівництві від 18.11.2008, організація та виконання будівельних робіт а також контроль за їх якістю покладається на позивача. Крім цього позивач прийняв зобов’язання придбати необхідні будівельні матеріали за рахунок коштів, що фінансуються сторонами у пайове будівництво згідно умов даного договору. Судом встановлено, що за договором поставки № 4 від 05.12.2008 позивачем було придбано у суб’єкта господарювання будівельні конструкції на загальну суму 1 241 700, 00 грн. Із пояснень представника позивача та матеріалів технічної інвентаризації судом встановлено, що позивачем із вказаних будівельних конструкцій споруджено будівлю, яка позначена як літ. В-7 –недобудована будівля спорткомплексу по вул. Перемоги, 66 в.
Порядок та умови фінансування пайового будівництва встановлено у п. 2.1. договору про пайову участь у будівництві від 18.11.2008. Згідно умов п. 2.1. зазначеного договору, позивач та відповідач прийняли на себе зобов’язання здіснити фінансування пайового будівництва у наступних частках: відповідач зобов’язався профінансувати у будівництво 300 000, 00 грн., позивач зобов’язався профінансувати у будівництво 900 000, 00 грн. Кошти у сумі 300 000, 00 грн. відповідач зобов’язався перерахувати на користь відповідача як виконавця будівельних робіт за договором. Відповідно сторони зазначеного договору встановили, що відповідач набуває право власності на ј частку новоствореного об’єкту, а позивач набуває право власності та на ѕ частки.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Матеріалами справи встановлено, що в порушення умов п. 2.1. договору про пайову участь у будівництві від 18.11.2008, відповідачем не було виконано зобов’язання по фінансуванню пайового будівництва об’єкту по вул. Перемоги, 66 в у сумі 300 000, 00 грн. Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.
Умовани п. 2.2. договору про пайову участь у будівництві від 18.11.2008 позивач та відповідач узгодили, що у випадку, якщо одна із сторін цього договору внаслідок настання певних обставин не може своєчасно профінансувати свою частку будівництва, інша сторона має право внести у фінансування будівництва власні кошти за умови обов’язкової їх подальшої компенсації іншою стороною договору. Компенсація коштів стороною, що не змогла внести їх своєчасно, іншій стороні повинна бути здійснена не пізніше, ніж у місячний термін з моменту отримання вимоги від сторони, яка здійснила додаткове фінансування. Судом встановлено, що 21 січня 2010 року позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою перерахувати на користь ТОВ «Приазов’є і компанія»кошти у сумі 300 000, 00 грн. Також у даному листі позивач попередив відповідача, що у випадку ухилення від вказаних дій позивачем буде набуто у власність об’єкт відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України, а у свою чергу відповідач такого права буде позбавлений. Проте листом від 27 лютого 2010 року відповідач відмовився від компенсації коштів у сумі 300 000, 00 грн. у встановлений договором строк та заперечив набуття позивачем права власності на недобудовану будівлю спорткомплексу літ. В-7 по вул. Перемоги, 66 в у порядку п. 2.3 договору. Із пояснень представника позивача та відзиву відповідача судом встановлено, що станом на момент звернення до суду кошти відповідачем не перераховані.
Пунктом 2.3. договору про пайову участь у будівництві від 18.11.2008 встановлено, що коли сума коштів, перерахованих на виконання п.2.1. даного договору однією із сторін понад свою частку, не буде відшкодована іншою стороною в установлений термін, то сторона, яка здійснила таке додаткове фінансування набуває право власності на об’єкт відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України. При цьому Сторона договору, яка припустилася порушення термінів відшкодування своєї частки пайового внеску позбавляється права набути у власність частку об’єкту, що визначена цим договором.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно норм ч. 1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
У наданому суду письмовому відзиві відповідач пояснив, що ознайомившись із нормативним обґрунтуванням позовних вимог ТОВ «Приазов’є і компанія»та нормами чинного законодавства України, він погоджується із тим, що вимоги є обґрунтованими та не заперечив проти їх задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. З підстав, наведених у мотивувальній частині рішення, суд приходить висновку, що позивачем у передбаченому законом порядку набуто право власності на недобудовану будівлю спорткомплексу літ. В-7 по вул. Перемоги, 66 в.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Із пояснень представників сторін та матеріалів технічної інвентаризації судом встановлено, що через недобросовісне виконання відповідачем умов договору про пайову участь у будівництві від 18.11.2008 у частині отримання всіх необхідних дозвільних документів, за матеріалами технічної інвентаризації об’єкт позначений як самочинне будівництво –недобудована будівля спорткомплексу літ. В-7, яка є прибудовою до існуючої будівлі літ. В-4. Представник позивача пояснив, що збудований у рамках виконання договору об’єкт не сполучається з існуючою будівлею літ. В-4, яка перебуває у власності іншої особи та фактично не є прибудовою.
Відповідно до ст. 376 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Разом з тим право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови, що власник (користувач) земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це не порушує права інших осіб. Відповідач, як користувач земельної ділянки по вул. Перемоги, 66 в не заперечив проти визнання за позивачем права власності на недобудовану будівлю спорткомплексу літ. В-7 за цією адресою.
Також суд знаходить такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання недобудованої будівлі спорткомплексу літ. В-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в окремим самостійним об’єктом нерухомого майна, а не прибудовою до літ. В-4 за цією адресою, присвоєння зазначеній будівлі окремої літери Г-7 та визнання недобудованої будівлі спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в окремим самостійним об’єктом нерухомого майна. Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації недобудована будівля спорткомплексу літ. В-7 має всі ознаки нерухомої речі, які визначені ст. 181 ЦК України, а саме пов’язана фундаментом із землею та її переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення. Вказана будівля не сполучається з існуючою будівлею літ. В-4 та фактично являє собою окремий самостійний об’єкт нерухомого майна, споруджений позивачем та відповідачем у рамках виконання господарського договору.
Перехідними положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. На території реєстраційного округу, що включає в себе м. Запоріжжя, технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна та реєстрацію прав власності на них здійснює ОП «ЗМБТІ»у порядку, встановленому Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5. Відповідно до розділу 5 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001, на плані земельної ділянки кожен будинок та господарська будівля, починаючи з основної, літерується великими буквами алфавіту. Таким чином недобудованій будівлі спорткомплексу літ. В-7 по вул. Перемоги, 66 в ОП «ЗМБТІ»має бути присвоєно літер Г-7, відповідно до букви алфавіту, наступної за останньою на плані земельної ділянки за цією адресою.
З урахуванням обставин, встановлених у мотивувальній частині рішення, суд приходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Приазов’є і компанія»є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За заявою позивача судові витрати залишаються за ним.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити
Визнати, що недобудована будівля спорткомплексу літ. В-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в є окремим самостійним об’єктом нерухомого майна, а не прибудовою до літ. В-4 за цією адресою.
Орендному підприємству «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»(69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 23) присвоїти недобудованій будівлі спорткомплексу літ. В-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в окрему літеру Г-7.
Визнати, що недобудована будівля спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в є окремим самостійним об’єктом нерухомого майна.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Приазов’є і компанія»(ідентифікаційний код 35064047, 69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 36) право власності на окремий самостійний об’єкт нерухомого майна - недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 в.
Суддя О.О. Юлдашев