Справа №2-6967/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Процько Я.В.,
з участю секретаря Костиник О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги (надбавки) дітям війни, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про визнання дій незаконними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги (надбавки) дітям війни, посилаючись на те, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року він відноситься до категорії «діти війни» і ст. 6 зазначеного Закону в редакції від 19.12.2006 року передбачена виплата підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у 2009-2010 роках ці кошти йому нараховувались та виплачувались не в повному обсязі, не у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі суму невиплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни в період з 01.01.2009 року по 01.07.2010 року в розмірі 2157 грн. 30 коп.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав повністю та просить його задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в судове засідання не з’явився, надавши суду заперечення на позовну заяву, з клопотанням про розгляд справи у відсутності відповідача, просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ст.7 Закону України №2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому твердження про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, Управління Пенсійного фонду України було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачу пенсію, суперечить чинному законодавству. Крім того, абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для перерахунків або підвищень пенсій, не застосовується. Отже, законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону № 2195. Із змісту ст.6 Закону № 2195 не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі провести перерахунки пенсії і забезпечити її виплату.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив:
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Тернополі і отримує пенсію за вислугу років та надбавку дітям війни, що стверджується довідкою №НОМЕР_1/137137 від 21.06.2010 року.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-VI, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 на час закінчення війни виповнилось 10 років, а тому останньому правомірно присвоєно статус «дитини війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяв до 31 грудня 2007 року, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними, тобто такими, що суперечать нормам Конституції України і вони втратили свою чинність. У п.5 вказаного рішення суду також закріплено принцип преюдиціальності даного рішення для судів загальної юрисдикції при вирішенні ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. втратили свою чинність з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно, тобто, з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення і нарахування та виплата підвищення до пенсії особам, що у встановленому порядку набули статусу дитини війни повинні були проводитись у відповідності до норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У 2009 році у відповідності до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 гривень, а з 1 листопада 2009 року встановлений у розмірі - 573 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Таким чином право позивача на отримання надбавки до пенсії в розмірах, визначених відповідним законом на 2010 рік не забезпечено.
У 2010 році у відповідності до ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень.
У 2009-2010 роках виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус дитини війни здійснювалась органами Пенсійного фонду України у розмірі 49 грн. 80 коп., встановленому ст.7 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто, на підставі підзаконного нормативно-правового акту, який суперечить вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що у відповідності до конституційних положень про пріоритетність законів має вищу юридичну силу, оскільки підзаконні нормативні акти повинні прийматися виключно на підставі закону, у відповідності до нього та для його виконання.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст.28 ч.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів у пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «Дитини війни». Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі за місцем проживання позивача.
Враховуючи вищевказане, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2010 року включно з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених сум.
Частиною 1 статті 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У відповідності до зазначеної норми Закону, забезпечуючи захист порушених прав позивача, враховуючи, що згідно вищевказаного законодавства, перерахунок пенсії належить до обов’язків компетентних органів Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі самостійно здійснити щомісячне нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за відповідний період.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їм нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Пунктом 34 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року «Про державне мито» встановлено, що Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита, а тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати в частині сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 82, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.46, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2010 року включно з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених сум.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі в користь ОСОБА_1 – 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий підпис:
Копія вірна
Суддя Тернопільського
міськрайонного суду Процько Я.В.