Справа №2-6964/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Процько Я.В.,
з участю секретаря Костиник О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та невиконання зобов’язання щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та невиконання зобов’язання щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», посилаючись на те, що набувши статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, у 2007 році їй така доплата взагалі не проводилась, а протягом 2008-2009 рок передбачена законом допомога виплачувалась не повністю. Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком встановлена у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, а тому просить поновити пропущений строк позовної давності за 2007 рік та зобов’язати нарахувати та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі недоплачене їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно з врахуванням виплачених сум, як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала повністю та просить його задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в судове засідання не з’явився, надавши суду заперечення на позовну заяву, з клопотанням про розгляд справи у відсутності відповідача, просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ст.7 Закону України №2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому твердження про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, Управління Пенсійного фонду України було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачу пенсію, суперечить чинному законодавству. Крім того, абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для перерахунків або підвищень пенсій, не застосовується. Отже, законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону № 2195. Із змісту ст.6 Закону № 2195 не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі провести перерахунки пенсії і забезпечити її виплату.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив:
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Тернополі і отримує пенсію за вислугу років та надбавку дітям війни, що стверджується довідкою НОМЕР_1 від 07.07.2010 року.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-VI, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 на час закінчення війни виповнилось 3 роки, а тому останній правомірно присвоєно статус «дитини війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяв до 31 грудня 2007 року, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність був визначений ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
У 2008 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» становив : з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривню, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.
У 2009 році у відповідності до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 гривень, а з 1 листопада 2009 року встановлений у розмірі - 573 гривні.
Також судом встановлено, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла до 31 грудня 2007 року) позивач мав право на отримання надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак у 2007 році та виплата позивачу не проводилась, у 2008-2009 роках така надбавка виплачувалась не в повному обсязі, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів (розділ ІІ, п. 41), а після визнання неконституційними вказаних положень закону - згідно постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р. в твердій грошовій сумі – з 01.01.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року – 48 грн. 10 коп., з 01.07.2008 року – 48 грн. 20 коп., та з 01.10.2008 р. – 49 грн. 80 коп.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними, тобто такими, що суперечать нормам Конституції України і вони втратили свою чинність. У п.5 вказаного рішення суду також закріплено принцип преюдиціальності даного рішення для судів загальної юрисдикції при вирішенні ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі повинно було нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Що стосується вимог позивача про нарахування та виплату йому підвищення до пенсії в 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 30-рп/2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
У 2009 році виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус дитини війни здійснювалась органами Пенсійного фонду України у розмірі 49 грн. 80 коп., встановленому ст.7 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто, на підставі підзаконного нормативно-правового акту, який суперечить вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що у відповідності до конституційних положень про пріоритетність законів має вищу юридичну силу, оскільки підзаконні нормативні акти повинні прийматися виключно на підставі закону, у відповідності до нього та для його виконання.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст.28 ч.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів у пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «Дитини війни». Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі за місцем проживання позивача.
Враховуючи вищевказане, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім цього, суд не враховує вимогу позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності стосовно вимог за 2007 рік, оскільки згідно ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, тому строк позовної давності не є пропущеним.
П.34 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року «Про державне мито» встановлено, що Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита, а тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати в частині сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 82, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.46, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищеної пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених сум.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі в користь ОСОБА_1 – 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий підпис:
Копія вірна
Суддя Тернопільського
міськрайонного суду Процько Я.В.