Справа № 2-1112/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    21 липня 2010 року                                 м. Білопілля      

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді             Терещенко О.І.

        при секретарі                 Павленко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Дружба 6», третя особа - Білопільський районний відділ Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про розірвання договору оренди земельної ділянки, -  

В С Т А Н О В И В:

    19 травня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 19 січня 2007 року, зареєстрованого Білопільським районним відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 5 лютого 2007 року за №663, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 січня 2007 року між ним і ПП «Дружба-6» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,51 га. Згідно умов договору відповідач взяв на себе зобов’язання сплачувати орендну плату у грошовій формі, у розмірі 1,5% від грошової оцінки землі, що становить 590 грн. за земельну ділянку  в строки з 1 по 31 серпня поточного року, з остаточним проведенням розрахунку в строк до 31 грудня поточного року. Однак, відповідач орендну плату за користування у 2008, 2009 роках земельною ділянкою позивача в установлений договором оренди строк не сплатив. Крім цього, відповідач не вніс зміни до договору оренди земельної ділянки в частині збільшення розміру орендної плати згідно Указу Президента України від 2 лютого 2002 року із змінами, внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)».  Позивач вважає, що має право на розірвання укладеного із відповідачем договору оренди земельної ділянки згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі», п. 39 договору, оскільки відповідач, ухиляючись від сплати орендної плати, не виконує взятих на себе зобов’язань.  

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, його інтереси представляла ОСОБА_2, яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, показала, що відповідач не тільки своєчасно не сплачує орендну плату, а взагалі у 2009 році не обробляв земельну ділянку позивача, тому просила розірвати договір оренди земельної ділянки, а також стягнути з ПП «Дружба – 6» судові витрати.

Представник відповідача ПП «Дружба-6» Мичка С.В. позов не визнав у повному обсязі, зазначив, що ПП «Дружба-6» умови договору оренди земельної ділянки виконує в повному обсязі.

Представник третьої особи - Білопільського відділу Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»  в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про день, час і місце розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом, зокрема, встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3, 53 га, розташованої на території Товстянської сільської ради Білопільського району (а.с.10-11).

19 січня 2007 року між сторонами у справі було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Білопільським районним відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 5 лютого 2007 року за №663, згідно якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування належну йому на праві приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Товстянської сільської ради, загальною площею 3,42 га ріллі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 39 328 грн. Договір оренди укладено строком на 10 років (а. с. 6-7).

Відповідно до п. 9 зазначеного вище договору оренди земельної ділянки відповідач взяв на себе зобов’язання сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у грошовій формі, у розмірі 1,5% від їх грошової оцінки, що становить 590 грн. за земельну ділянку щорічно.

Пунктом 11 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься в строки з 1 по 31 серпня, остаточний розрахунок до 31 грудня поточного року.

Укладений між сторонами у справі договір оренди земельної ділянки від 19 січня 2007 року, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 5 лютого 2007 року за №663, відповідає вимогам діючого цивільного законодавства. Після досягнення згоди по всім істотним умовам він був підписаний сторонами в справі. Спір з приводу істотних умов договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 і ПП «Дружба-6» відсутній.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 19 січня 2007 року ПП «Дружба – 6» прийняло в оренду від ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Товстянської сільської ради, площею 3,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).  

Судом також встановлено, що ПП «Дружба 6» розрахувалось із позивачем по договору оренди земельної ділянки за 2008 рік у період з 13 жовтня по 30 грудня 2008 року, за 2009 рік – 28.08.2009 року готівкою, 02.10.2009 року зерновідходами, 27.10.2009 року зерновідходами, що сторонами у справі не оспорюється (а.с.19).   У серпні 2008 року та 2009 року орендна плата відповідачем не була внесена, як передбачено п.11 договору оренди, що свідчить про неналежне виконання ним обов’язків, передбачених договором оренди земельної ділянки. Разом із цим відповідач не надав суду доказів поважності причин невиплати орендної плати у повному обсязі у серпні 2008 року та серпні 2009 року і затримки у її виплаті відповідно до 30 грудня 2008 року та 9 грудня 2009 року, що сторонами у справі не оспорюється.

 Пунктами 15-17 договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: вирощування сільськогосподарської продукції. Умови збереження стану об’єкта оренди: застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів та їх захисту від ерозії.

Але судом встановлено, що земельна ділянка, яка позивачем передана в оренду відповідачу, весною 2009 року не засівалась, що підтверджується довідкою Товстянського сільського голови (а.с.18).

Представник відповідача в судовому засідання наполягав, що строки виплати орендної плати вони не порушували, так як згідно договору орендна плата повинна бути виплачена позивачу до 31 грудня поточного року, що ними виконувалось. Але це не відповідає умовам укладеного сторонами договору, за яким орендна плата виплачується з 1 по 31 серпня, а остаточний розрахунок проводиться до 31 грудня поточного року. А як встановлено судом, у терміни  з 1 по 31 серпня 2008 року орендна плата позивачу відповідачем сплачена не була.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення  зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання  частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.

Статтею 32  Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї з сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язку, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

З наведених норм права вбачається, що припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від нього – це безумовне право сторони, яке не може бути обмежене у разі доведеності позивачем своїх доводів про те, що інша сторона у договорі порушила зобов’язання.

Пунктом 38 договору оренди земельної ділянки передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбаченого договором.

Відповідно до п. 39 договору розірвання договору в односторонньому порядку допускається в разі несвоєчасної сплати орендної плати (а. с. 6-7).

Таким чином, суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо своєчасної сплати орендної плати у строки, передбачені договором, щодо умов використання земельної ділянки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження. А отже, позивач набув передбачене договором право односторонньої відмови від зобов’язання. Суд не вбачає підстав для обмеження цього права позивача.

Крім того, оскільки право на односторонню відмову від зобов’язання Цивільний кодекс не визнає мірою відповідальності, суд приходить до висновку про те, що Цивільний кодекс не ставить виникнення у кредитора такого права в залежність від вини боржника.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність припинення укладеного між сторонами у справі договору оренди земельної ділянки від 19 січня 2007 року шляхом його розірвання.

    Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 51 грн. державного мита, сплаченого при зверненні з позовом до суду, а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 171 грн.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 598, 610, 611, 615 ЦК України, ст. ст. 4,10, 60,88, 209,213,215 ЦПК України суд,  

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 і ПП «Дружба-6» від 19 січня 2007 року, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 5 лютого 2007 року за №663, шляхом його розірвання.

    Стягнути з ПП «Дружба-6» на користь ОСОБА_1 171 грн.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду  Сумської області  через Білопільський районний суд  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та  апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                 /підпис/

Копія вірна:

Суддя Білопільського районного суду                         Терещенко О.І.