ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
23 червня 2010 року < Час проголошення > № 2а-16110/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
проскасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва №0009662304/0 від 07.12.2009.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.06.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29.06.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26.11.2009 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Фактор Коммерс»(далі —Представництво) ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт № 719/23-4/32862717 (далі —Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження валового доходу на 13454292,00 грн.
21.08.2009 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0009662304/0, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 336357,00 грн.
Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку ДПІ у Печерському районі міста Києва про порушення ТОВ «Фактор Коммерс»пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок заниження валового доходу на 13454292,00 грн. стало включення позивачем до складу валових витрат витрат, пов’язаних з набуттям у 1 кварталі 2008 року у власність земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Судом встановлено, що у 2007-2008р.р. ТОВ «Фактор Коммерс»уклало 48 договорів позики з фізичними особами, за якими позивач надав зазначеним фізичним особам короткострокові безоплатні позики. Відповідно до п. 5.4 зазначених договорів у разі неможливості повернення позичальником позикодавцю позики в строк, передбачений п. 5.1 договору, позикодавець має право прийняти у власність від позичальника земельну ділянку, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області; вартість земельної ділянки у такому разі буде відповідати сумі позики, зазначеної в п. 2.1 договору.
Суми позик за вказаними договорами були перераховані на рахунки фізичних осіб, що підтверджується банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи. Натомість фізичні особи суми вказані позики у визначений договорами строк не повернули, у зв’язку з чим рішеннями Бориспільського міськрайонного суду Київської області за ТОВ «Фактор Коммерс»було визнано право власності на 48 земельних ділянок, розташованих на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
На підставі вказаних господарських операцій у податкових деклараціях ТОВ «Фактор Коммерс»з податку на прибуток за період з 01.07.2008 по 30.06.2009 у рядку 01.5 „прибуток від операцій з землею" було вказано прибуток на загальну суму 1878954 грн., а у бухгалтерському обліку товариства вказані операції були відображені наступним чином: Д-т рахунку 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами»–К-т рахунку 742 «Доход від продажу активів»; Д-т рахунку 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів»- К-т рахунку 101 «Основні засоби/земельні ділянки».
Відповідно до пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті. У разі коли витрати (з урахуванням індексації), понесені у зв'язку з придбанням такого об'єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не включається до складу валових витрат та покривається за рахунок власних джерел платника податку.
З аналізу пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»видно, що платник податку має право віднести до складу валових витрат витрати, пов'язані із набуттям права власності на земельні ділянки, якщо таке право було набуте на підставі договорів купівлі-продажу.
Водночас, відповідно до пп. 7.9.5 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, валові витрати та валові доходи заставодавця та заставодержателя визначаються у такому порядку:
відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною продажу такої застави;
якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого об'єкта застави у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною придбання такої застави;
якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються у загальному порядку;
якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на аукціоні (публічних торгах), валові доходи і валові витрати заставодержателя визначаються у порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 цього Закону та Законом України "Про заставу".
З огляду на те, що витрати ТОВ «Фактор Коммерс», віднесені ним до складу валових витрат, пов'язаних із набуттям права власності на земельні ділянки, були спрямовані не на набуття права власності на земельні ділянки, а на надання позик фізичним особам, що не передбачає переходу права власності, а також враховуючи, що право власності на земельні ділянки було набуте товариством на підставі рішень Бориспільського міськрайонного суду Київської області про визнання права власності, що не може вважатись відчуженням в розумінні пп. 7.9.5 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд приходить до висновку про відсутність у позивача належних правових підстав для включення до складу валових витрат витрат, пов’язаних з набуттям у 1 кварталі 2008 року у власність земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що між ТОВ «Фактор Коммерс»та фізичними особами не укладались договори застави земельних ділянок, які підлягали б у такому випадку нотаріальному посвідченню відповідно до ст. 577 ЦК України, а тому положення пп. 7.9.5 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не поширюються на спірні правовідносини.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0009662304/0 від 07.12.2009 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаного рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяК.С. Пащенко