Справа № 2 -  447  / 10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

іменем україни

29  липня    2010   року   Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого  судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі    Залєвській Я.В.,

за участю:

    позивача ОСОБА_4,

представника позивача, адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача, адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу   за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання права власності на ? частину квартири,  -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4  07 липня 2009 року звернулася в Київським районуй суд міста Полтави з позовом про визнання права власності на ? частину квартири, яку в подальшому змінювала.

В поданих до суду  заявах посилалася на те, що є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_6, звернулася в нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але було відмовлено, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа про право власності померлого на спадкове майно – ? частину квартири АДРЕСА_1.  

Також вказувала, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 серпня 2008 року, яке вступило в законну силу,  визнано недійсним  договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1 від 11 червня 2003 року, що був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5.  Відповідач ОСОБА_5 приховує оригінал свідоцтва про право власності на спірну квартиру. З метою отримання дубліката зверталася до нотаріального архіву, але було відмовлено.

Посилаючись на те, що як спадкоємець майна померлого має право на отримання спадщини, просила суд визнати право власності ОСОБА_6 на ? частину квартири АДРЕСА_1 та визнати її право власності на ? частину зазначеної квартири  в порядку спадкування після його смерті.

В судовому засіданні позивач та її представник повністю підтримали подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник відповідача ОСОБА_3 щодо задоволення позову заперечував. Вважає, що за померлим на час смерті спірне майно зареєстроване не було, тому позивач  не має права на спадкування частини квартири АДРЕСА_1. Також вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності.

Представник територіальної громади в судове засідання не з’явився, будучи повідомлений судом про час та місце розгляду справи.  

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6.

Позивач ОСОБА_4 з 28 червня 1973 року перебувала з ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі, є дружиною померлого.

Відповідно до вимог ст. 524 ЦК України 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. За нормами ст. ст. 529, 530 ЦК України 1963 року спадкоємцями за законом є діти, дружина і батьки померлого (перша черга), брати і сестри, дід та бабка (друга черга).  

Позивач ОСОБА_4 є дружиною померлого ОСОБА_6 та спадкоємцем його майна.

Згідно зі ст. 549 ЦК України 1963  року свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто, таким, що фактично вступили в управління спадковим майном, чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути здійснені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Як встановлено судом, в Другій полтавській нотаріальній конторі після  померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 наявна спадкова справа, є заява про прийняття спадщини після дружини ОСОБА_4, про відмову від спадщини від дочок ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Постановою державного нотаріуса Другої полтавської державної нотаріальної контори від 18 травня 2009 року  відмовлено позивачу ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_6 в зв’язку з  відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності померлого на спадкове майно.

Також судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину по закону від 04 жовтня 1996 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є власниками в рівних частках  квартири АДРЕСА_1.  

Заочним рішенням Київського  районного суду м. Полтави від 08 серпня 2008 року, яке вступило в законну силу, визнано недійсним доручення ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_9, посвідчене 09 червня 2003 року на дарування ? частини квартири АДРЕСА_1 та визнано недійсним договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1 від 11 червня 2003 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

В той же час встановлено, що  ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» 07 липня 2003 року було зареєстровано за  ОСОБА_5 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1  за  договором дарування  від 11 червня 2003 року за реєстровим № 16162.

За змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Статтею 392 ЦК України передбачено право пред’явлення позову про визнання права власності на майно, у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки договір дарування ?  частини АДРЕСА_1 визнано недійсним, суд  приходить до висновку, що він не має жодних юридичних наслідків як для ОСОБА_6, так і для ОСОБА_5

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що до складу спадкового майна після померлого ОСОБА_6 входила ? частина квартири АДРЕСА_1, яка належала  йому згідно свідоцтва про право на спадщину по закону від 04 жовтня 1996 року.

  Встановивши дані обставини, враховуючи, що позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_6, у встановленому законом  порядку прийняла спадщину шляхом звернення з заявою до нотаріальної контори,  але отримати свідоцтво про право на спадщину на ? частину квартири АДРЕСА_1 не може у зв’язку з відсутністю державної реєстрації на нерухоме майно за померлим, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захистові.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати за позивачем    в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 що належала померлому на підставі свідоцтва про права на спадщину по закону від 04 жовтня 1996 року.

Вимоги позивача щодо визнання права власності за померлим не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не можуть бути задоволені.  При цьому суд виходить з того, що ОСОБА_6  право власності на частину спірної квартир належить на підставі свідоцтва про права на спадщину та не потребує повторного визнання такого права.

Твердження представника відповідача ОСОБА_3 про те, що згідно правовстановлюючих документів ОСОБА_5 на день смерті ОСОБА_6 був єдиним власником квартири не заслуговує на увагу. За судовим рішенням, яке вступило в законну силу, договір дарування від 11 червня 2003 року визнано недійсним та за нормами ст. 216, 236  ЦПК України такий договір є недійсним з моменту його вчинення   та не тягне для його сторін жодних юридичних наслідків.

Посилання  представника відповідача  на те, що позивачем пропущено терміни позовної давності є безпідставним.  Позивачем  ОСОБА_4 подано до суду позов за захистом порушеного права на отримання права власності в порядку спадкування, і те, що позивач при зверненні до суду з позовом про визнання недійними договору дарування та доручення відповідних вимог не заявляла, судом не оцінюється як пропуск позивачем термів на звернення до суду, встановлених ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 на користь  позивача ОСОБА_4 підлягають стягненню  судові витрати в розмірі 306 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И  Р І Ш И В  :

Позовні вимоги ОСОБА_4  задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 що належала померлому на підставі свідоцтва про права на спадщину по закону від 04 жовтня 1996 року.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 306 грн.

Рішення підлягає реєстрації в ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор».

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги  на рішення суду протягом двадцяти днів  після  подання  заяви  про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня  проголошення рішення.

Рішення суду набирає чинність після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо  подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.  У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

Головуючий  суддя               /підпис/         Н.Л.Яковенко         Суддя                                 Н.Л.Яковенко